Бонус 10 000 грн 
— Вікторе Володимировичу, у контексті вакантного 16-го місця в прем’єр-лізі спілкувались уже з трьома командами, що посіли в турнірі місце нижче «Олександрії», яка відмовилась од такого права. Запитаємо й у вас, чи приходили до полтавців запрошення після засідання Загальних зборів?— Наскільки я знаю, до нас ніхто не звертався. У принципі, офіційної ж відмови представників Кіровоградщини не було, тому як можна реагувати на таку ситуацію, коли все ще може змінитись?
— Ви вже не перший, хто говорить про те, що «Олександрія» не відмовлялась, утім президент олександрійського ФК пан Кузьменко чітко заявив, що «нагору» поки ніхто не збирається. До того ж, ПЛ навіть не розглядає «жовто-чорно-зелених» як ймовірного учасника змагань.
— Дивіться: у будь-якому випадку перед нами ще третя команда — «Сталь», яка не оголошувала свою позицію. Не можемо ж ми «лізти поперед батька в пекло»? Повторюю: до нашого президента пана Соболєва зі схожими запитами ніхто не звертався. Шкода, що його наразі немає в Україні.
Розмірковувати на тему «… а якщо?» мені складно, адже в ній повністю відсутній спортивний принцип. До того ж, у разі підвищення в класі збільшаться витрати на команду, а я такими питаннями не займаюсь. Лише Леонід Давидович знає, наскільки у нас міцне фінансове підґрунтя. Щодо інфраструктури, то нині у вищому дивізіоні критерії дещо завищені, тож не певен, чи зможемо ми їм відповідати. Ми, звісно, готуємось до того, щоб із часом підготувати клуб абсолютно в усіх аспектах, утім на даний момент це не так. Хіба нам підуть назустріч у цьому питанні.
— Із президентом ФК узагалі не спілкувались щодо цього?
— Спілкувались, але на часі інші моменти. Існує регламент, за яким вищі органи повинні звернутись до нашого клубу. Тільки після цього президент ухвалюватиме якесь рішення. Спочатку потрібно владнати всі юридичні тонкощі, а потім говорити про наші бажання. Якщо ж усі відмовляться, тоді все може дійти й до «Десни». Знаю, що за регламентом лише перші п’ять команд можуть підвищитись у класі, тож не розумію, чому в цьому контексті згадують «Зірку». Загалом, важко відповісти однозначно. Думаю, раніше потрібно було цим займатись.
— А яка ситуація з анонсованою побудовою клубного стадіону?
— Наразі все залишається на стадії виділення землі під нашу арену. Самі ж бачите, що відбувається в країні: події на сході, зміна влади… Однак процес уже невідворотний, позаяк маємо план побудови, а головне — бажання функціонерів. Зрештою, для участі в прем’єр-лізі можемо знайти спільну мову з керівниками «Ворскли»: є приклади, коли дві команди уживаються на одному стадіоні. Думаю, що в перспективі у нас усе буде. Незабаром прийматимемо конференцію ПФЛ, яка 27 червня відкриє нашу базу. Відтак наступним етапом стане відкриття стадіону. Стосовно U-19 та U-21, питань теж не виникатиме, тому що маємо школу та кілька резервних полів.
— Чи спілкувались із головним тренером Близнюком? Чи враховуватиметься його думка?
— Звичайно, Ілля Владиславович не приховує свого бажання грати в прем’єр-лізі. Що він був би за тренер, якщо би не хотів піднятись вище? Однозначно, думка головного тренера вагома для ухвалення такого важливого рішення. Таким чином, маємо більше «за», ніж «проти». Проте, як воно там буде, лише Богу відомо.
— Чи готова «Полтава» за грою до участі серед кращих вітчизняних колективів?
— На мою думку, три-чотири позиції потребують якісного підсилення. Зважаючи на молодий склад та потенціал гравців, вважаю, що можна вільно боротись за достойний результат у прем’єр-лізі. Як кажуть, не боги горшки ліплять. Тим паче, що бажання у наших футболістів буде безмежне. Хто слідкує за виступами полтавців у першій лізі, знає, що цьогоріч ми грали гідно, посівши четверте місце — найвище в історії клубу.
— Чи є сенс у припущенні, що такий передчасний крок може лише завадити розвиватись ФК?
— Із одного боку, я з вами погоджусь, адже все має відбуватись планомірно. У нас розвивається інфраструктура, проте поки немає стадіону. Маємо сильний колектив, але, виходячи до прем’єр-ліги, варто переконатись, що ми там не будемо «хлопчиками для побиття». Усе має бути у відповідності. З іншого — такий крок, можливо, пришвидшив би розвиток нашої матеріальної бази. Немало існує прикладів, коли команда сильна, натомість у неї немає навіть власної бази. Навіть останніми роками в елітному дивізіоні грають клуби, котрі не відповідають усім критеріям змагань. Відтак іще не відомо, як воно буде краще для нас.
