Ігор Жабченко: "В Україні без зв'язків або "волохатої руки" звичайний тренер нікуди не проб'ється"

"Металург" зіпсував настрій головному тренерові "Гірника-Спорт" Ігорю Жабченку в його ювілей - у 200-й грі в першій лізі фахівець програв (0:1).

- 200 матчів у 54 роки. Це мало чи достатньо? - перше запитання наставнику команди з Горішніх Плавнів. 

- Мабуть, достатньо (посміхається). За цифрами не слідкую, такої статистики не веду - тож приємно дізнатися про ювілей. Шкода, звичайно, що поступилися "Металургу". Але без поразок, як відомо, не буває перемог.

Завдання перед собою завжди ставлю. Як і перед командами, в яких працював. В іншому випадку не виграв би "Гірник-Спорт" другу лігу в 2014-му,  не завоювали б за рік бронзу першої ліги... Шкода лише, що останнім часом доводиться кожні півроку ліпити нову команду в Горішніх Плавнях. Якщо не помиляюся, сьогодні маємо вже шостий чи навіть сьомий склад з 2019 року. А скільки гравців за цей час ми підготовували для еліти українського футболу! Були б гроші - давно б грали в Прем'єр-лізі. Інколи дивуюся: інші клуби, як от, приміром, "Волинь", мають просто шалені умови, а виконати завдання ніяк не можуть. І де тепер та "Волинь"?..

Знаєте, що мене пригнічує найбільше? Те, що в Україні звичайному тренеру майже неможливо пробитися в еліту, попрацювати з амбіційним клубом, а тим більше - досягти успіху. Без протекції чи "волохатої руки". Складається враження, що фахівців здебільшого оцінюють не за професіональними якостями, а за кількістю зв'язків з впливовими людьми. Дуже прикро...

- Ви зазначили, що з 2019 року - часу вашого повернення до Горішніх Плавнів - доводиться ліпити нову команду. Не втомилися ще?

- Звичайно, втомився. Кожні півроку - нові хлопці, інколи не встигаю запам'ятати їхні прізвища (посміхається). Та, попри труднощі, з моїм помічником Юрієм Саком будуємо плани, тренувальний процес, розвиваємо хлопців. І ні под кого не підлаштовуємося. У нас свій шлях.

- Позаду дві сотні ігор. Які згадувати навіть не хочеться? Недавні 0:7 від "Кременя"?

- Це був такий ляпас. Жах... Але я сам винний. Ми тиждень тренувалися на штучному газоні, хоча раніше ніколи подібного не робили. Хлопці вийшли на дербі варені. Більше експериментів не буде!

- Яскравих матчів, напевно, було більше?

- Ясна річ! Хіба можна забути перемоги в Києві над "Динамо-2" або торік над "Оболонню"? 

- Перша гра в першій лізі. Давно це було?

- 2009 року. Із "Зіркою" виграли другу лігу. Причому з першої ж спроби. Відтоді скільки подій відбулося - довго розповідати. 

- Ви - 13-й тренер, якому вдалося провести 200 або більше ігор у дивізіоні. У кого з колег більше?Спробуєте назвати бодай двох-трьох?

- Що ж, давайте. Шевченко, що тренував "Нафтовик". Звичайно, Волобуєв, Анатолій Іванич, з алчевської "Сталі". І, мабуть, Санєчка Рябоконь. Він працював з багатьма колективами... Буду відвертим: мені дуже приємно знаходитися поруч з такими фахівцями, професіоналами своєї справи. Компанія те, що треба!

- Ви працювали з "Системою-Борекс", юнацькою збірною України (U-16), "Зіркою", "Сумами", "Гірником-Спорт". Яка мрія тренера Ігоря Жабченка?

- З "Гірником-Спорт" вийти до еліти українського футболу. Сподіваюсь, наші керівники колись поставлять перед командою таке завдання. 

Топ-5 тренерів-гвардійців першої ліги (1992-2022)

Читайте также: Перша ліга. Підсумки 6-го туру