Бонус 10 000 грн Старший тренер "Руху" Олександр Грицай відповів на запитання вболівальників у прямому ефірі клубного Іnstagram.
- Гравець, проти якого було грати найскладніше у кар’єрі?
- Гадаю, це був Т’єрі Анрі. Він – дуже швидкий, тому його наздоганяти було дуже важко. Це розумний гравець. Ось ці дві риси робили його суперфутболістом.
- Анатолійовичу, де купили такі красиві бутси?
- Бутси мені подарував Максим Білий. Нічого унікального в них немає (сміється).
- Чи вийде "Рух" в цьому сезоні в УПЛ?
- Впевнений в цьому на сто відсотків. В нас – хороша команда, чудовий Президент та класний менеджмент. Для підвищення у класі є всі необхідні умови. Не бачу змісту порівнювати бази "Зорі" та "Руху", адже луганчани орендували поля в запорізького "Металурга", а от той проект, який будується в "Русі", буде фантастичним.
- Кажуть, що на перших зборах в Туреччині команда Анатолійовича в грі 5 на 5 між працівниками клубу "берега не бачила". Це правда? Якщо так, то чому? Буду дякувати за відповідь.
- Так, справді було таке. В той момент моя команда ще не була готова. Вже на других зборах ми взяли реванш.
- У кого з гравців найсильніший удар?
- В "Русі", гадаю, найсильніша гармата в Івана Брікнера. Головне, щоб потрапляв у ворота (сміється). А от у світовому футболі вважаю, що найпотужнішим ударом володів Роберто Карлос. Щодо теперішніх гравців, то, гадаю, в Кріштіано Роналду – класно поставлений удар.
- Як стати професійним футболістом?
- Потрібно багато над собою працювати. Звичайно, не обійтися й без везіння, аби потрапити в хороший клуб. Повинен опинитися в потрібний час в потрібному місці. Моя кар’єра не була якоюсь оригінальною. Після дитячо-юнацької школи грав у чемпіонаті області, а вже згодом потрапив у першу професійну команду ФК "Черкаси". А далі вже були трансфери в інші професіональні клуби.
- Про що шкодуєте в період юності?
- Напевно, ні про що не жалію. Не можу сказати, що на всі сто відсотків задоволений своєю кар’єрою, але тішуся, що грав достатньо довго на високому рівні – до тридцяти восьми років.
- Який ваш найкращий матч у кар’єрі?
- Найбільш пам’ятним є мій перший матч у єврокубках проти "Фіорентини". Щоправда, я вже й не пригадаю, як тоді зіграв. Було шалене хвилювання. Почали грати і все стало гаразд. Якщо ще й зробити кілька вдалих дій на полі, то взагалі з’являється впевненість у своїх силах.
- Хто найкращий гравець "Руху"?
- Не можна нікого виділяти. Ми всі – одна команда.
- Хто найслабший футболіст "Руху" в грі у FIFA?
- Я не бачив усіх за справою, але з тих, кого бачив, то найслабший – Ернест. Про Синицю кажуть, що він сильний фіфер.
- Як вам перебудування футбольного клубу "Зоря"?
- Мені дуже імпонує гра "Зорі" і те, як команда перебудувалася. Вони грають при Скрипнику зовсім по-іншому, аніж це було при Вернидубу. Зрештою, я слідкую не лише за "Зорею", а й за всіма клубами УПЛ. Гра, яку пропонує Віктор Скрипник, мені подобається. Єдиний момент, на який звертаю увагу, зараз "Зоря" гне постійно одну лінію. Я не бачив, щоб вони перебудовувалися під суперника. В них завжди в центрі поля вибудовується цей ромб. Команда грає від своїх сильних сторін.
- Отримуєте задоволення від тренувань ФК "Рух"?
- Отримую величезне задоволення від роботи. Пройшли з хлопцями збори. Якщо підсумувати, то можу сказати, що кайфую від тренувань з "рухівцями".
- Вернидуб запрошував із собою в Білорусь?
- Не запрошував. Не підтримую зараз жодних контактів з Юрієм Вернидубом. Востаннє ми бачились в Туреччині взимку, коли я був на ліцензуванні. Ми зустрілися на одній грі, поспілкувалися буквально п’ять хвилин.
- Чи подобається вам та людина, якою ви стали?
- Хороше запитання. Гадаю, так, подобається. З позитивних своїх сторін міг би виділити таку рису, як добросовісність. Про негативні моменти взагалі не хочу думати.
- Який ваш рецепт щасливого життя?
- Потрібно насолоджуватися кожним днем, бути позитивним та радіти життю.
- Порадьте, чи варто одружуватися з юристом? Які плюси, які мінуси?
- Гадаю, так. Чому ні? Юрист – також людина. Головний плюс це те, що юрист добре знає правове поле, а щодо мінусів – може засудити. Моя дружина зараз працює заступником голови Дніпровської ОДА, а колись була завідувачем кафедри на юридичному факультеті Дніпровського університету. Вона – юрист.
- Якби зустріли Ніколаса Кейджа, хто у кого взяв би автограф?
- Напевно, Василь побачив мою фотографію з Ніколасом Кейджем в інстаграмі. Звичайно, я в нього мав би взяти автограф. Щоправда, тоді я не додумався це зробити. Зустрівся з Кейджем випадково. Ми відпочивали з дружиною в ОАЕ і побачили його в готелі. Тоді в Еміратах відбувався якийсь кінофестиваль.
- Павло Зібров, Якубович з "Поле Чудес", Сергій Рафаїлов. Чиї вуса кращі?
- Нехай це будуть вуса Сергія Рафаїлова. Він – професіонал своєї справи. Сергій Рафаїлов дуже любить у всьому порядок. Для мене стало несподіванкою, що він покинув "Зорю".
- Лікар Михайло – файний лікар?
- Лікар "Руху" Михайло Проців – дуже файний. Він – молодець.
- Назвіть трьох найкращих гравців, з якими грав Олександр Грицай і чому?
- З багатьма довелося пограти. Все ж моя трійка така: Андрій Шевченко, Сергій Назаренко та Олександр Рикун. З Шевченком я багато не грав, але достатньо часу тренувався. В тренувальному процесі він дуже добре реалізовував моменти. Якщо він виходив з голкіпером віч-на-віч, то це в переважній більшості завершувалося голом. Також у нього був добре поставлений удар. Загалом, Шевченко – гравець топ-рівня. Назаренко – це світла голова на полі. Він був класним диспетчером у футболі. Рикун – унікальний футболіст. Складалося враження, що у нього очі є на потилиці. Людина бачила все поле ідеально. Єдине, що йому не вистачало – наполегливості в роботі. На тренуваннях він взагалі не перепрацьовував. Рикун завжди говорив: "Нехай тренується той, хто не вміє".
- Виграти Лігу чемпіонів як гравець, чи виграти ЛЧ в ролі тренера?
- Звичайно, зараз я хотів би виграти Лігу чемпіонів у ролі тренера. Амбіції у мене, як в гравця, були. Дуже хотів взяти участь в ЛЧ, але, на жаль, не зміг.
- Що ви хотіли б зробити для Львова?
- Для початку хотів би вивести "Рух" в Прем’єр-лігу.
- Якби у вас був вибір: п’ять мільйонів доларів чи успішна кар’єра тренера. Що б ви обрали?
- Обрав би успішну кар’єру тренера, адже, якщо вона справді успішна, то п’ять мільйонів доларів можна було б заробити.
- Ваш взірець з тренерів, робота якого імпонує найбільше?
- Я тут буду банальним, адже мені, як більшості, дуже подобається робота Хосепа Гвардіоли. Також імпонують такі тренери, як Ральф Рангнік та Марсело Б’єлса. Про футбол Гвардіоли всі знають: багато тактики та атаки. Він змінює стилі, еволюціонує. Його футбол в "Барселоні", в "Баварії" та в "Сіті" був різним. Стиль Рангніка – це настирливість, агресія та пресинг. Із "Зорею" ми грали проти його "Лейпцига". Можу сказати – це топ-рівень. Зі сторони дивишся і не можеш сказати, що вони постійно працюють в максимальному темпі, але їхні вибухові прискорення на десять-двадцять метрів фантастичні. А от у Б’єлси команди грають в розумний футбол. Він все прораховує до найдрібніших деталей.
- Розкрийте секрет вашого футбольного довголіття. Як тримали себе в тонусі?
- Максу Білому я вже розповідав свої секрети, коли ще грав. Він мав би пам’ятати (сміється). Насправді, жодних унікальних методик я не мав. Потрібно правильно харчуватися та слідкувати за собою в професійному плані. Також дуже важливий аспект – правильне відновлення. Зрештою, Макс все прекрасно сам знає.
Читайте также: Мар'ян Мисик: "У масці не пробував бігати"
