Бонус 10 000 грн Один із екс-лідерів чернівецької "Буковини" Роман Степанков, що встиг пограти у вітчизняній першій лізі за кілька команд, через скрутний фінансовий стан змушений був під час міжсезоння підшуковувати собі новий клуб. Новим місцем працевлаштування для досвідченого футболіста став скромний польський клуб "Пуща" з Нєполоміце, який грає в другій лізі.
- По-перше, як ви наразі почуваєте себе після зимової відпустки, після того складного в усіх відношеннях півсезоння, яке видалося восени для чернівецької "Буковини"?
- Почуваюся цілком нормально, оскільки навіть під час відпустки постійно підтримував фізичну форму, тренувався з партнерами по "Буковині", тренувався з футболістами з інших команд. І окремо сам теж готувався. Тож і моральний, і фізичний стан у мене наразі нормальний.
- Багато хто з буковинських вболівальників відмітив, що під час початку підготовки до весняної частини чемпіонату вас у складі "Буковини" немає. Намагаєтесь влаштуватися в іншому клубі?
- Так. Я проходив збори в Польщі в одній з команд польської другої ліги. Наразі підписав контракт і як мінімум найближчі півроку буду грати за "Пущу" з містечка Неполоміце. Змушений був обрати саме такий варіант, адже потрібно утримувати родину. Звичайно, не дуже хочеться їхати звідси, адже я виріс тут, був вихований цим клубом. Стадіон, вболівальники – це все для мене рідне, але мушу наразі йти в цьому напрямку.
- Чому друга, а не, скажімо, хоча би перша ліга?
- Ну, так у мене склалося. Спочатку спробую себе там, а потім буде видно. Тим більше, що в Польщі відношення до гравців другої ліги значно краще, аніж у нас. Якщо вдасться заграти успішно, то можуть помітити й без проблем взяти в команду, вищу за рівнем.
- Ви покинули "Буковину" без претензій чи проблем?
- По-перше, в мене наразі закінчився контракт із "Буковиною" і взагалі зі сторони клубу до мене не могло бути жодних претензій. Тим більше, що, по-друге, повністю клуб зі мною не розрахувався, але ми разом ішли таким шляхом, що один одному допомагатимемо. Тобто, залишилися в нормальних стосунках.
- Скажіть, а вам не пропонували якихось більш вигідних умов для того, щоби ви залишилися грати в Чернівцях? Скажімо, більшу зарплату?
- Ну, якщо бути відвертим, то конкретно мені ніхто й нічого не пропонував. Більше того, ситуація навколо команди продовжує залишатися незрозумілою. Так, багато робиться для того, щоби команда існувала в нормальному режимі, але не все так швидко вирішується, як того хотілося би. І на даний момент мене просто не дуже влаштовує ця ситуація невизначеності, оскільки в мене народився син, є обов’язки перед родиною, і я не можу сказати вдома, що не маю грошей на нагальні потреби. І був доволі простий вибір: або їхати влаштовуватися деінде, або й надалі залишатися невідомо на чому.
- Багатьох цікавить, чи відбулися якісь розрахунки з гравцями "Буковини" за останніх півроку?
- Так, часткові розрахунки були. Зокрема, за два останніх місяці – жовтень і листопад. Більше не було нічого. Обіцяли, що розрахуються, але наразі інших виплат не було. Можливо, що розрахунки за попередні місяці таки відбудуться, але це буде видно пізніше, коли ситуація стабілізується.
- Чи були до вас пропозиції від інших українських команд?
- Так, були, але я за весь час багато де грав в Україні, добре знаю український футбол. І знаю, що в ньому наразі ніякої стабільності немає. Скажімо, таке слово, як "контракт", не є якимось таким конкретним поняттям. Сучасний український футбольний контракт не захищає футболістів від різноманітних негативних нюансів та ситуацій. Сьогодні можуть сказати: "Приходь до нас грати в команду й будеш мати стабільну зарплату", а завтра можуть сказати, що команда припиняє своє існування і ти знову залишаєшся у розбитого корита. Тому я обрав більш стабільний варіант – виступи за кордоном. Не скажу, що цей варіант кращий за "Буковину", проте починати в іншій країні з чогось треба. Наразі мій вибір саме такий. Подивимося, як воно там складеться, не можемо загадувати наперед.
- Раніше у вас був досвід виступів за іноземні команди?
- Ні, я грав тільки в Україні. Перший свій контракт підписав у 16 років, і відіграв з тих пір вже більше дев’яти сезонів. Це були різні команди першої та другої ліг.
- Вам хотілося би якнайдовше пограти за кордоном?
- Та ні, хотілося б стабільності саме в Україні. Якщо дасть Бог і ситуація в країні налагодиться, закінчиться ця війна, розпочнеться відродження спорту, якого в нас, нажаль, майже немає, покращаться умови для спортсменів, то хотів би скоріше повернутися до Чернівців.
- Маєш якісь побажання до "Буковини" чи до її вболівальників?
- Хотілося би, щоби вболівальники завжди підтримували свою команду, тому що в місті вона на високому рівні єдина. Якщо, не дай Бог, щось із нею не складеться, то великого спорту в Чернівцях просто не залишиться. Любити свою команду треба. Так, як, наприклад, в Англії чи в інших країнах, а не тільки тоді, коли вона добре виступає. Так не можна, адже це – життя. Сьогодні – біла полоса, завтра – чорна, а післязавтра все знову може повернутися до кращого. Ну й мирного неба над головою! Звичайно, футбол – футболом, а ця проблема є ширшою та страшнішою, і головне, щоби вона якнайскорше залишилася позаду й була забута.
Альберт Комарі
