Бонус 10 000 грн Колишній президент «Оболоні» Олександр Слободян — про ситуацію зі скандальним матчем «пивоварів» проти алчевської «Сталі».
— Скажіть, будь ласка, коли грався поєдинок «Оболоні» з алчевською «Сталлю»? — сходу почав розмову Олександр Слободян, недочекавшись нашого запитання.
— 16 листопада 2012 року.
— Я мав якийсь стосунок на той час до футбольного клубу «Оболонь»?
— Судячи з численних заяв у пресі, ні.
— То які ж можуть бути з мого боку коментарі? Я завжди, скільки у футболі, домагався об’єктивного суддівства, тож і від гравців, тренерів та функціонерів клубу завжди вимагав чесної й спортивної боротьби. І якби я свого часу дізнався, що хтось із моїх підлеглих має причетність до брудних ігор, то ці люди більше би не працювали в клубі ніколи. Для мене особисто подібні варіанти — неприйнятні. Який сенс мені, як інвестору, вкладати в команду кошти, якщо не вимагати, щоби вона вигравала чесно, а, навпаки, грала з кимось у піддавки?
Щодо ситуації з матчем проти алчевської «Сталі», то на той момент я вже не мав жодного стосунку до ФК «Оболонь». Ще 12 вересня закликав віце-президента клубу Олександра Алімова зібрати загальні установчі збори громадської організації ФК «Оболонь», але він мені відповіді не дав. Після цього я, як президент ПАТ «Оболонь» — головного інвестора клубу, висловив бажання припинити фінансувати клуб і скласти із себе повноваження президента ФК «Оболонь». Згодом про це в письмовій формі проінформував президента ПФЛ Мілетія Бальчоса (хоча де-факто я вже не був керівником клубу набагато раніше, з липня 2012-го).
— У коментарі нашому виданню ваші колишні заступники акцентують увагу на тому, що президентом клубу були ви, тож усі запитання щодо ситуації із цим матчем треба адресувати вам…
— Нехай мої колишні заступники говорять що завгодно. Із нечесними людьми, які повелися непорядно, ми, як головний інвестор, не захотіли мати жодних спільних справ. При цьому називаючи цих функціонерів непорядними, ми ще м’яко висловлюємося.
Чому, по суті, «розвалився» клуб і ми припинили фінансування? Та тому, що я не захотів мати справу з нечесними людьми, які наживаються на футболі.
— Фактично мова зараз про честь і гідність вашого імені…
— А хто його паплюжить? Ті працівники клубу, які уклали поза моєю спиною довготривалі угоди із самими собою, при цьому встановивши нечувані зарплати й величезні компенсації за дострокове розірвання контракту. Тому ми й започаткували новий футбольний клуб («Оболонь-Бровар». — О. К.), де місця таким горе-функціонерам не буде.
Навіть зараз, наскільки мені відомо, на футболістах, які перебувають офіційно на контрактах в «Оболоні» і не отримують по кілька місяців зарплатню, ці непорядні функціонери намагаються заробити гроші. Це нормально?
А все почалося з того, що воротаря Костянтина Махновського поза моєю спиною відправили до «Севастополя», Андрія Гурського хотіли до донецького «Металурга» (але він не підійшов донеччанам), а Ігоря Пластуна продали в «Карпати». Ось тоді я й ухвалив рішення: раз із інвестором не рахуються, то час припиняти фінансування. Але ж ми навіть і передбачити не могли, що ці люди не те що не отямляться, а, по суті, почнуть різати гілки, на яких сидять.
— То, може, зараз, коли чуєте своє ім’я в такому неприємному контексті, маєте справу з банальною помстою?
— Не виключаю й такого.
