Олег Федорчук: "Це те саме, якби Янукович повернувся в Україну"

— Що ж, Олеже Вікторовичу, з поверненням…

— Дякую, дякую. Але, повірте, для моїх ворогів у Миколаєві ця звістка стала справжнім шоком. Це мабуть, те саме, якби Янукович повернувся в Україну…

— Ого, навіть так! А як взагалі виник варіант з «Миколаєвом»?

— Одразу хочу пояснити, що коли йшов з команди минулого року, то контракту з клубом не розривав. І хоча я наполягав на рішенні припинити співпрацю, керівництво ФК на це не пішло. Угоду було призупинено. Я, відповідно, на компенсацію за цей період не претендував. Але навіть після того, як залишив Миколаїв, конт­ракту з клубом не розривав. З керів­ництвом постійно перебував на зв’язку. Міг, до речі, повернутися й узимку, але «гарячі» події в Україні завадили. Я постійно перебував на Майдані, і, повірте, мені тоді було не до футболу. Коли ж запропонували влітку повернутися й допомогти — я погодився.

— Час на роздуми брали?

— Розумів, що буде непросто. Але ж у футболі вистачає прикладів, коли тренер йде після не дуже вдалих результатів, а потім знову повертається…

— Усвідомлюєте, що, порівняно з подіями минулого сезону, тиск на вас буде ще більшим?

— Я тиску ніколи не боявся, а після подій на Майдані, у яких брав активну участь, тим більше. До речі, інколи під тиском навіть краще працюється. Головне, щоб виходило, і ми не обдурювали ні вболівальників, ні самих себе.

— Діалог із фанатами — це все ж вельми важливий аспект у роботі тренера. Чи плануєте організувати якусь зустріч для відвертої розмови?

— Це вже коли розпочнуться матчі, й буде принаймні про що говорити, тоді повернемося до цього питання. Я вже й так забагато тут наговорив. Мабуть, і неприязнь з’явилася від того, що я багато наобіцяв і не все виконав. Тому, як на мене, треба змінювати тактику: менше балаканини, а більше реальних дій. Іншими словами, мені зараз потрібно по вуха зануритися у роботу, аби був результат.

— Перейдемо до клубних справ. Миколаїв ви залишили в листопаді. Що змінилося за цей період?

— Хоча мене й не було на місці, але майже всі матчі, завдяки Інтернету, я переглядав. Після кожної гри спілкувався з керівництвом та персоналом. Знав про функціональний стан гравців, чому команда грає так, а не інакше. Нині маємо таку картину: залишилося лише кілька молодих виконавців…

— Тож команду, мабуть, доведеться збирати ледь не з нуля?

— Так, команду доведеться будувати спочатку. Але я скаржитися не збираюся, адже кому зараз легко? Усі в рівних умовах. Навіть клубам прем’єр-ліги нині непросто. Головне, що керівництво хоче допомагати. Гадаю, що, поки «Миколаїв» цікавий місту та вболівальникам, клуб житиме.

— Як повідомив віце-президент клубу Олег Кіршов в інтерв’ю «УФ», акцент у підборі виконавців робитиметься на молодих місцевих хлопців. Проб­лем не виникне з комплектацією за таких умов?

— Нинішня ситуація в країні обмежила можливості більшості футбольних клубів. Але навіть за таких умов, з комплектацією проблем не буде, адже у всіх командах, де доводилося мені свого часу працювати, я, в першу чергу, приділяв увагу молоді. Взяти того ж Сергійчука, якого залучив у «Миколаїв» з другої ліги. У нас він розкрився, після чого його підписали львівські «Карпати». Інший приклад — Козьбан і Нємчанінов, з якими працював у вінницькій «Ниві». Хлопці пішли на підвищення (нині виступають у «Волині». — О.Т.), хоча я їх знайшов на першості області. Але це не означає, що в команду не запрошуватимуться досвідчені виконавці. Молодь сама по собі не ростиме. Ці хлопці мають на когось рівнятися, граючи пліч-о-пліч з досвідченими майстрами. Знову наведу прик­лад: у мене в «Таврії» грав молодий Ковпак, а поруч із ним досвідчений Чижевський.

— По новачках уже є якась конкретика?

— Яка там може бути конкретика, коли мене лише кілька годин тому відрекомендували команді! Вся робота ще попереду. Вже сьогодні на оглядинах перебувало 17 футболістів, завтра ще 10. План дій у нас такий: переглянемо спочатку гравців із міста та області, щоб ніхто потім не говорив, що ми не звертаємо увагу на місцевих хлопців. Потім перейдемо до футболістів із Херсонської області. Й так поступово дійдемо до Києва.

— Я так зрозумів, що запрошуватимете в команду переважно вільних агентів?

— Я, мабуть, не відкрию секрет, коли скажу, що останні три-чотири роки в першій лізі таке поняття, як купівля гравців, майже відсутнє. А вільних агентів нині, після розпаду деяких колективів, вистачає. Є де брати, головне в цьому питанні — не помилитися. Єдиний мінус — обмаль часу.

— А як взагалі ситуація з фінансуванням, порівняно з першим вашим приходом в команду, щось змінилося?

— Важко судити. Але того, що задекларували, на нормальну життєдіяльність клубу має вистачити. Нам гарантували стабільну зарплату та хороші умови для роботи.

— Безумовно, у вас уже була розмова з керівництвом щодо завдань на новий сезон. То за які місця боротимуться «корабели»?

— Керівництво вимагає зберегти команду в першій лізі, щоб вона демонструвала свою гру, а вболівальники, в свою чергу, ходили на матчі. Про турнірні завдання поки не говорили, адже всі розуміють, що тактично побудувати зіграний колектив одразу майже нереально. На контрактах на сьогоднішній день залишилося лише п’ятеро виконавців.