Бонус 10 000 грн Півзахисник Андрій Ляшенко розпочав виступи на професійному рівні в луцькій "Волині". Дорогу у великий футбол талановитому гравцеві відкрив Віталій Кварцяний, який побачив и перспективному гравцеві хороші задатки. Андрій понюхав пороху Прем'єр-ліги, а в більш скрутні часи допомогав "червоно-білим" боротися за виживання у Першій лізі.
На початку березня наш співвітчизник став гравцев словацького клубу "ДАК 1904", який бореться за призові місця та вихід у єврокубки. В інтерв’ю FootBoom, 19-річний футболіст розповів про неймовірні тренування та відносини з Кварцяним, зарплати у Словаччині та акліматизацію у новій країні.
- Ви розпочинали сезон у луцькій "Волині". На зимову перерву команда пішла, займаючи передостаннє 17 місце у Першій лізі. Що сталося? Чому не вдалося досягти більш позитивного результату?
- По-перше, у нас була молода команда. Майже всім гравцям було 19-20 років. Можна сказати, що влітку ми не пройшли повноцінних зборів. До того ж у "Волині" почали змінюватися головні тренери. Можливо з цим і були пов’язані негативні результати. Хоча ближче до зимової перерви почав з’являтися малюнок гри.
- У фінансовому плані у "Волині" все було добре?
- З червня-липня минулого року існувала заборгованість, яка накопичилася на протязі семи місяців. Проте з часом ситуація стабілізувалася і заробітну плату почали виплачувати своєчасно день в день.
- Як реагував на поразки президент клубу Віталій Кварцяний?
- Віталій Володимирович завжди болісно реагував на такі речі. Після кожного програного матчу він збирав команду на годину і пояснював, чому ми програли та як потрібно було діяти… Навіть в перерві матчу він міг зайти в роздягальню і розповісти, що ми не так робимо.
- Які у вас були відносини з Віталієм Володимировичем?
- Дуже хороші. У нас було з ним порозіміння, адже він надав мені шанс зіграти у Прем’єр-лізі, а вже потім у Першій лізі.
- Чи були у нього улюбленці і гравці яких він недолюблював?
- Кварцяний любив усіх футболістів "Волині", але коли бачив, що гравець не повністю викладується на тренуванні, чи під час матчу, то міг підняти на нього голос і пояснити, що той робить не так. Але, якщо хтось добре відіграв матч, то Кварцяний був дуже радий за того футболіста і міг його цілий тиждень хвалити.
- Багато цікавих історій розповідають про Кварцяного. Чи можете пригадати якийсь смішний, або кумедний випадок пов’язаний з Віталієм Володимировичем?
- Було дуже багато веселих історій пов’язаних з Кварцяним. Віталій Володимирович в один день міг всіх звільнити. Бувало, йому щось не сподобалося і він легко міг звільнити прямо на тренуванні гравця, або тренера. Кварцяний казав футболісту: "Пішов геть! Я більше не хочу тебе бачити". Гравець тут же збирався і їхав додому. Через два-три дні Віталій Володимирович змінював гнів на милість і повертав футболіста в команду.
- Багато екс-гравців "Волині" розповідали про тренування у бронежилетах. Ви теж застали цей період?
- Так, у бронежилетах ми тренувалися минулого року, коли виступали у Прем’єр-лізі. У нас завжди відбувалася двохсторонка з дублем. Цікаво, що в складі дублюючого складу завжди було на два гравці більше. Ось тоді ми вперше зіграли проти них у бронежилетах. Це були просто нереальні емоції! Грати у бронежилетах проти 13 гравців дубля – саме важче, що було у "Волині". Ця історія почалася незадовго до календарного матчу з "Дніпром". На протязі тижня ми тренувалися у бронежилетах, а потім розгромили дніпрян на своєму полі з рахунком 3:0. Звісно, Віталій Володимирович подумав, що на результат переможного поєдинку вплинули тренування у "броніках". Команда часто почала тренуватися у бронежилетах, але більше не вигравала.
- Під час зимового міжсезоння "Волинь" підписала більше 20 гравців. Це була реакція Кварцяного на негативний результат?
- Віталій Володимирович майже не мав до цього відношення, тому що відбулися певні зміни у керівництві. Прийшов новий спортивний директор, головний тренер та його помічник. Було вирішено набрати більш досвідчених гравців, адже вони прекрасно бачили, що молодь не дає необхідного результату. Навпаки, Кварцяний нас виховав і нікого не хотів відпускати.
- Під час зимової паузи ви планували піти з клубу?
- Після закінчення першого кола чемпіонату Першої ліги у мене не було бажання залишати команду. Проте через деякий час з’явилися певні пропозиції від інших клубів і я зрозумів, що потрібно щось змінювати. Цей період був досить тяжким для мене. На протязі двох місяців ми вели перемовини з новим керівництвом "червоно-білих", але вони нічого не хотіли чути. Через те, що я хотів піти з "Волині" мене переводили до U-19 та оштрафували на чималу суму - майже на половину заробітної плати.
- І все-таки вам вдалося домовитись, щоб вас відпустили…
- Незадовго до вильоту на другий збір до Туреччини, залишався тиждень до закриття трансферного вікна. Керівництво розуміло, що не має сенсу тримати людину в команді, якщо вона не хоче грати. Віталій Кварцяний намагався зробити останню спробу, щоб переконати мене залишитись у "Волині". Ми переговорили з ним у телефонному режимі. Я йому сказав, що можу залишитись тільки у тому випадку, якщо він буде тренувати команду. На що він відповів, що поки що ніяк не може вплинути на цей процес. Потрібно почекати до літа. Тоді може щось змінитися і Віталій Володимирович знову зможе прийняти команду. Він побажав мені удачі, поговорив з генеральним директором і мене відпустили.
- Чому не захотіли працювати з Віктором Богатирем?
- Спочатку команду тренував Альберт Шахов, з яким у мене були нормальні відносини. Ми працювали з ним ще тоді, коли він очолював "Волинь" U-16 і U-17. Однак, коли прийшов новий тренер і змінилося керівництво, то все було вже не так добре. Перший раз з новим наставником ми поїхали на збори в село Щасливе, ось тоді я побачив, що не має сенсу залишатися в цій команді. Було зрозуміло, що з новим коучем важко буде досягти високих цілей. Нинішні результати "Волині" красномовно підтверджують мої слова.
- Проблема була в низькій тренерській кваліфікації?
- Так. Тренування не були важкими. Все було не так, як у Кварцяного. Виходячи з цього, футболістам було важко прогресувати. Було очевидно, що Богатир не тягне бути головним тренером такої амбіційної команди, як луцька "Волинь".
- Хто вас хотів бачити у словацькому "ДАК 1904"?
- Спортивний директор. Він зв’язувався з моїми агентами ще влітку, але тоді щось не вийшло. Мій перехід відбувся значно пізніше. 23 лютого він подзвонив моєму представникові і сказав, що в найближчі дні хоче бачити мене не тренуванні з першою командою.
- Чи були ще якісь варіанти продовження кар’єри?
- Було пару варіантів з Прем’єр-ліги, але до конкретики справа не дійшла. Звичайно, були певні нюанси, через які я не міг перейти в ту команду. Також звали в Першу лігу, але в останній момент перехід зірвався. До речі, цей клуб дуже амбіційний і в фінансовому плані у нього теж все добре. Можу сказати, що ця команда з першої п’ятірки.
- На який термін ви підписали контракт с "ДАК 1904"?
- До літа, але перед грою зі "Слованом" мої агенти будуть зустрічатися зі спортивним директором. Якщо все буде нормально, то продовжимо договір ще на два роки.
- З ким ви радилися перед тим як прийняти пропозицію словацького клубу?
- Зі своїми батьками та агентом. Проте коли вперше приїхав на базу, де провів два тренування, то був приємно вражений. Навіть не очікував побачити такий високий рівень. На домашні матчі приходять багато вболівальників, які повністю заповнюють трибуни стадіону. Команда йде на другому місці в чемпіонаті Словаччини та вперше за багато років може вийти в Лігу Европи. Через це я не вагаючись прийняв пропозицію.
Якщо порівнювати інфраструктуру, профессіоналізм та відношення, то "ДАК 1904" на голову вище "Волині". У словацького клубу є своя база, чотири натуральних і стільки ж штучних полів, новий стадіон, який був збудований за два роки. Тут просто нереально. З "Волинню" порівнювати важко. Таку інфраструктуру, можливо, мають "Карпати", "Зоря", "Шахтар" та "Динамо".
- Яка різниця між Україною і Словаччиною в плані зарплат?
- Тут заробітні плати приблизно такі ж, як у Прем’єр-лізі – быльше 5, але менше 10 тисяч євро. Плюс у словацьких клубів чималі бонуси. Велика ставка робиться на преміальні. Наприклад, "ДАК 1904" виграв у "Жиліни" (3:2) і гравці, які приймали участь у цій зустрічі отримали по 1200 євро.
- Премія за перемогу незмінна, чи у матчах проти слабших суперників фінансова виногорода менша?
- Так, гравці отримують на 50 відсотків менше від вищевказаної суми.
- Які емоції у вас переважали, коли ви з Першої української ліги перебралися до елітного дивізіону чемпіонату Словаччини?
- Позитивні емоції просто зашкалювали. Спочатку навіть не вірив, що можу грати в такій команді. Кожне тренування приносить задоволення. Тренуюся поряд з найкращими гравцями, сім з яких викликаються у свої національні збірні. Захисник Ерік Девіс влітку їде захищати честь збірної Панами на Чемпіонаті світу. Та й загалом рівень футболістів "ДАК 1904" дуже хороший, тому я був надзвичайно радий, що потрапив до такої команди.
- Вас брали з прицілом під першу команду?
- Так, звичайно. Зараз у мене два місяці адаптації з першою командою, адже на відміну від одноклубників, літні збори я не проходив. Із-за цього трішки важкувато було влитися в колектив.
- В чому ще виникали труднощі?
- Насамперед, заважав мовний бар’єр. В цьому плані було дуже тяжко. До того ж стиль гри словацького клубу суттєво відрізнявся від стилю луцької "Волині". І що саме цікаво – фізичні навантаження у "ДАК 1904" такі ж як були у Кварцяного. Італійський тренер Марко Россі чимось схожий на Віталія Володимировича. Він також багато кричить на лавці для запасних.
- Тобто можна сказати, що ви потрапили у рідну стихію.
- Майже. Хоча Россі трішки не дотягує до рівня Кварцяного.
- Йому просто потрібно одягнути на футболістів бронежилети…
- Так, погоджуюсь (сміється – прим.).
- Як часто у Марко Россі відбуваються діалоги з футболістами? На якій позиції він вас бачить?
- Він зазвичай спілкується з гравцями тільки на тренуваннях. У нього є помічник, теж італієць, ось він більше контактує з футболістами.
Спочатку тренер мене пробував на позиції правого і лівого хава. Останні два тижні він награє мене на позиції "десятки" під нападаючим.
- Що найбільше вразило, коли ви приїхали до Словаччини?
- Міський стадіон "Дунайська Стреда". Також у Словаччині дуже добрі люди, можливо, добріші ніж в Україні.
- Ви казали, що у вас були певні труднощі в плані спілкування. Ви володієте англійською? На якій мові контактуєте з партнерами по команді та тренерским штабом?
- Англійську мову трохи знаю. Наразі я її більш поглиблено вивчаю. Багато чого можу вже сказати. Що стосується словацької мови, то вона схожа на українську. Я її розумію, але мені ще важко на ній говорити. В подальшому планую її підтягнути. Деякі слова я вже знаю. Багато в чому допомогають хлопці.
- На своїй сторінці у Facebook ви виклали відео посвяти в команду. Розкажіть як все це проходило?
- Після одного з тренувань капітан команди Марін Любічіч, який свого часу пограв за сімферопольську "Таврію" підійшов до мене і сказав, що ми всією командою їдемо до ресторану на вечерю. Коли ми приїхали до закладу, то було зроблено замовлення за рахунок тренера. Марко Россі всі витрати взяв на себе. В цей час до мене, а також до ще кількох новачків підійшов Любічіч і сказав, що ми повинні щось заспівати. Все було досить неочікувано для мене. Поки хлопці співали, я роздумував над репертуаром. Якраз мій виступ був останнім. Отже, вирішив зупинитися на українській пісні "Червона рута".
- Що було далі?
- Поспівали, повечеряли, поговорили. Через деякий час тренер поїхав додому, а ми з хлопцями ще трохи посиділи і теж роз’їхалися по домівках. Адже на наступний день у нас було заплановано два тренування.
- Як у вашій команді гравці відносяться до алкоголю?
- Можуть собі трохи дозволити, проте лише з дозволу головного тренера. Зазвичай це буває нечасто після вдалих ігор. В Словаччині гравці більш професійно відносяться до футболу. Режим порушують дуже рідко, адже за це передбачені великі штрафи. Можуть навіть вигнати порушника з команди.
- В минулому турі "ДАК 1904" переміг у принциповому поєдинку "Жиліну". Після таких матчів тренер дозволив трішки вжити алкоголю?
- Після цієї перемоги майже кожен гравець випив небагато пива. Це був максимум дозволеного. Потім ми приїхали на базу, де нас дуже гаряче привітали фанати. Перший раз бачив, щоб так зустрічали команду. Ми поговорили із вболівальниками, пофотографувалися і роз’їхалися по домівках.
- Словацькі фанати краще підтримують команду в порявнянні з українськими?
- Тут вболівальники просто фантастичні. В Україні такими фанами можуть похвалитися лише "Динамо", "Шахтар" та львівські "Карпати". Наприклад, ми грали на виїзді із "Жиліною", а це біля 300 кілометрів від Дунайської-Стреди, то на цю зустріч приїхала тисяча наших фанатів. Загалом на стадіоні були присутніми більше 2500 вболівальників і майже половина з них були нашими. На протязі матчу вони така шалено підтримували, що складалося враження начебто ми грали у рідних стінах.
Ви навіть не представляєте, що вони виробляють на домашніх поєдинках, коли весь стадіон співає гімн. Це щось неймовірне.
- Партнери дали вам прізвисько?
- Коли я прийшов у команду, то на першому тренуванні наставник запитав у моїх партнерів, чи знають вони Андрія Шевченка. Після цього мої партнери почали називати мене Шевою. Дуже полюбляють мене так називати панамці та івуарійці. Їм набагато простіше вимовляти слово "Шева", чим моє прізвище.
- Ви вже повністю акліматизувалися у команді?
- Почуваюся набагато краще, чим було раніше. Зараз можу з усіма спілкуватися більш-менш нормально, хоча раніше не міг цього робити через мовний бар’єр. Сподіваюся, що в подальшому буде ще легше.
- У матчі з "Жиліною" ви вперше потрапили у заявку на гру. Коли очікувати ваш дебют у першій команді?
- Тренер поки що нічого мені не говорив. Проте чув від спортивного директора, що скоро мені нададуть шанс проявити себе. Зараз я непогано себе проявляю на тренуваннях, більше адаптувався до командної гри. Сподіваюся, що в матчі з "Тренчиним" я дебютую. Потрібно цілий тиждень добре тренуватися та своєю грою доказувати, що я гідний отримати свій шанс.
- Тренер задоволений вашою роботою на полі?
- Так, він мене хвалить.
- В турнірнірній таблиці "ДАК 1904" потіснив здругої сходинки "Слован". Яка ціль стоїть перед командою? "Спартак" вже нереально посунути з першого місця?
- Тренер нас налаштовує на перемогу у кожному матчі. Все може бути. У "Спартака" теж досить важкий календар. В наступному турі вони грають зі "Слованом". Може так трапитись, що вони очки втратять, а ми переможемо суперника і скоротимо дитанцію. До того ж у нас буде з ними очна зустріч. Головне – не втрачати надії. В кінці сезону побачимо на якому місці опинимось.
- Які цілі ставите перед собою у "ДАК 1904"?
- Дебютувати за першу команду та показати свої найкращі якості. В наступному сезоні хочеться завоювати місце у стартовому складі та стати основним гравцем. Звичайно, є величезне бажання, щоб команда вийшла у Лігу Європи.
