Олексій Антонов: "Це був найоптимальніший варіант"
^

Олексій Антонов: "Це був найоптимальніший варіант"

484
Олексій Антонов: "Це був найоптимальніший варіант"
Новоспечений гравець «Актобе» розказав про перехід до казахстанського клубу, поділився першими враженнями про нову країну та розповів про стосунки із Романом Григорчуком.

— Олексію, ваш перехід до казахстанського клубу став цілковитою несподіванкою для українських уболівальників. Скажіть, чому вирішили продовжити кар’єру саме в «Актобе»?

— Розумієте, для мене це був най­оптимальніший варіант продовження футбольної кар’єри. Чому? У питанні мого трансферу дійсно була конкретика (мається на увазі, саме з боку «Актобе». — В. Б.), яка і вплинула на моє остаточне рішення — обрати саме казахстанський клуб.

— Розкажіть, як розстались із Романом Григорчуком? Була розмова із наставником «Чорноморця»?

— Так, звичайно, ми поговорили. Однак мушу зазначити, що, на жаль, ця розмова відбулась не «вживу», а по телефону. Хочу підкреслити, що у нас із Романом Йосиповичем залишились дуже хороші стосунки — жодних скандалів чи непорозумінь. Повторюсь, ніяких проблем у цьому плані не було — повне взаєморозуміння, що дуже тішить.

З ким радились щодо свого трансферу в «Актобе» перед переїздом до Казахстану?

— Перш за все, зі своїми рідними.

— А як стосовно українця у складі вашої команди — Петра Бадла? Ви з ним були знайомі?

— Ні, на жаль. Зараз ось з усіма хлопцями познайомився.

— Олексію, чи можна сказати, що на ваше рішення змінити команду вплинула нестабільна соціально-політична ситуація в Україні?

— Знаєте, мабуть, десь так і можна сказати. Адже ви розумієте, що наразі не відомо, як воно все складеться у майбутньому. З іншого боку — цей момент не був основним у прийнятті мною рішення переїхати до Казахстану, але, тим не менш…

— Розкажіть детальніше, чим вам із перших днів запам’ятався Казахстан? Що вас найбільше вразило?

— Буду відвертим — неймовірною спекою (усміхається). Це перше, що мені запам’яталось із моменту перебування в Казахстані. Адже температура тут дійсно висока.

— Як щодо інфраструктури «Актобе»? Вражає, якщо порівнювати із українськими командами?

— Вона справді вражає і є кращою за українську. Тут є все, що потрібно для футболіста.

Стосовно ваших нових партнерів по команді. Чи швидко знаходите із ними спільну мову на футбольному полі?

— У принципі, так, але ще, напевно, не до кінця. Хотілося б, звичайно, щоб цей процес пройшов швидше. Але я чудово розумію, що потрібен певний час, щоб відпрацювати це на тренуваннях. Проте зазначу, що атмосфера у клубі чудова, тут усі дуже дружні, тому жодних проблем у цьому плані, переконаний, не буде. Потрібно лише наполег­ливо працювати на тренуваннях, і все прийде.

— З приводу акліматизації: як відчуваєте, вам знадобиться час, аби обжитися?

— Якщо говорити відверто, то, напевно, мені потрібно буде трохи часу, аби повністю влитися у команду, звикнути до цього клімату.

— Олексію, ви вже встигли відзначитися двома голами за «Актобе» у своєму стартовому матчі на Кубок країни. Скажіть, чи розраховували на такий вдалий старт?

— Приємний старт, звичайно. Але я в кожній грі стараюся забивати якомога більше м’ячів, хочеться, аби це вдавалось якомога частіше.

— Що вам сказав головний тренер після виграного чвертьфінального матчу?

— У принципі, нічого. Чи похвалив? Розумієте, ми ж одна команда, тому чи ми виграємо, чи програємо — це або заслуга всієї команди, або провина усього колективу. Тому тут не варто когось виокремлювати. Виграли — й добре.

— Нині які першочергові плани стоять перед «Актобе»?

— Звичайно, насамперед — успішна кваліфікація до Ліги чемпіонів. На нас очікують серйозні матчі із доволі непростими суперниками, я маю на увазі майбутнє протистояння із тбіліським «Динамо».

До речі, стосовно тбіліського «Динамо». Днями їхній склад попов­нив також українець — вже колишній захисник луцької «Волині» Богдан Шершун. Для вас це буде особливо інтригуючий двобій?

— Так, звичайно. Можна говорити, що це буде таке собі очне протистояння. Звучить дуже інтригуюче. Тим паче, з огляду на те, що він захисник (усміхається). Побачимо.

— Скажіть, чи є відчуття незакінченої місії у «Чорноморці»? Адже у вас склались чудові стосунки із вболівальниками…

— Ні, я б так не сказав. Я чудово знаю, як до мене тепло завжди ставились вболівальники. Більше того, Одеса для мене — рідне місто і невід’ємна частина мого життя, де б я не грав. Я дуже радий, що я там був і грав. Хочу також зазначити, що завжди підтримуватиму «Чорноморець» і слідкуватиму за його виступами. Я вдячний усім за той час, який я провів у цьому чудовому клубі.

— З ким із гравців «Чорноморця» продовжуєте підтримувати товариські стосунки і надалі?

— Якщо чесно, то продовжую спілкуватись із багатьма хлопцями з команди. Зрозумійте мене правильно, я не хочу когось окремо виокремлювати.

— Можливо, я забігаю наперед, але не можу не запитати. Чи плануєте ви у майбутньому повернутись до України?

— Навіть не знаю, що вам відповісти. Можу лише сказати, що я про це ще не думав, але якщо я і буду повертатись грати до України, то, звичайно, хотів би повернутись до Одеси. Мені там дуже комфортно. Це буде моє першочергове бажання, у разі мого повернення на Батьківщину. Але ж ви також прекрасно усвідомлюєте, що не все залежить від одного бажання.

— Останнє запитання. На чемпіонаті світу за яку збірну вболіваєте?

— Я уважно стежу за мундіалем. Найбільший інтерес викликає гра Бразилії, але симпатизую, напевно, все-таки більше Уругваю.

Оцените
Поделитесь
gorilla

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме