Ярослав Комзюк: "І сьогодні ще можу відіграти матч"

Ярослав Комзюк: "І сьогодні ще можу відіграти матч"

455
Ярослав Комзюк: "І сьогодні ще можу відіграти матч"
Фото - fcvolyn.net
Нещодавно Центр ліцензування Федерації футболу України опублікував список колишніх гравців, які успішно атестувалися і допущені до навчання за програмою «А+В» у 2013 році, диплом якої дає право працювати помічниками головних тренерів в усіх лігах вітчизняного футболу. Головні тренери збірних команд і клубів першої та прем’єр-ліги повинні мати ліцензію категорії Pro. У цьому списку й старший тренер "Волинь" U-19 Ярослав Комзюк.
— Я навчався у Луцькій загальноосвітній школі №1, — розповідає Ярослав. — Футболом захопився в 13 років — займався у групі тренера Ігоря Безуглого. Коли він пішов у суддівство, а згодом став арбітром національної категорії, перейшов до Володимира Байсаровича. Грав за юнацьку, молодіжну команди, на першість області, захищав кольори «Електрика». Потім була служба в армії у Домодєдово, під Москвою. Там теж не забував про футбол.
— А після «дембеля» знову повернулися до Луцька?
— Так. Олексій Єщенко запросив мене до місцевого «Підшипника», який брав участь у чемпіонаті України. Щоправда, на любительському рівні — серед колективів фізкультури. А згодом Роман Покора та Володимир Байсарович запропонували пограти на місці правого захисника у вищоліговій «Волині».
— Далі, пригадую, виступали у ще кількох клубах, навіть, якщо не помиляюся, виїжджали за кордон…
— Після «Волині» три сезони провів у житомирському «Поліссі». А 1999 року поїхав до Латвії, грав за «Металург» у Лієпаї. За цей період двічі повертався до Луцька, коли команду майстрів очолювали Олексій Єщенко та Віталій Кварцяний.
— І кар’єру футболіста завершили…
— …у 2003 році, коли мені виповнилося 33. Щоправда, бутси на цвях не повісив. Грав у чемпіонаті області, брав участь у матчах ветеранів. Я і сьогодні ще можу вийти на поле й відіграти матч.
— А далі, очевидно, треба було визначитися, куди йти працювати…
— Спробував себе в бізнесі. Начебто все складалося, але тягнуло у футбол. Пішов працювати тренером у Луцьку дитячо–юнацьку спортивну школу № 2, потім запропонували очолити футбольний клуб «Вотранс-ЛСТМ» із Луцька. А згодом Віталій Кварцяний запросив на роботу в дитячо–юнацьку футбольну школу «Волинь» на посаду тренера–селекціонера. Нещодавно з поверненням Віталія Володимировича у команду прем’єр–ліги мене призначили головним тренером «Волині–U-19», яка виступає у чемпіонаті України.
— Ярославе, повернімося знову, образно кажучи, за парти. Ви відчули, що знань, здобутих у Луцькому інституті фізичної культури та здоров’я в ті часи Волинського державного університету імені Лесі Українки, недостатньо?
— Так, щоб працювати в командах майстрів, треба пройти навчання у Центрі ліцензування Федерації футболу України й отримати диплом професійного тренера міжнародного зразка.
— Цікаво, як відбирали кандидатів?
— Кандидатів було 34. Після того як навесні ми пройшли співбесіди і тестування, що засвідчили рівень теоретичних і практичних знань, залишилося 20.
— Андрій Шевченко, який також претндує на цей диплом, складав ці іспити?
— Так, його теж мучили різноманітними запитаннями. Можливо, навіть більше, ніж нас. Адже члени приймальної комісії хотіли дізнатися, чого він вартий за межами поля.
— Хто ще з відомих українських футболістів вчиться у вашому класі, щоб стати висококваліфікованим тренером?
— Це Олег Венглинський, Сергій Леженцев, Олексій Антюхін, Сергій Беженар, Віктор Уляницький, Олег Пестряков, Вадим Добіжа… Думаю, що вболівальникам зі стажем добре відомі ці прізвища за виступами в чемпіонатах України у першій та вищій лігах. До речі, навчання не безкоштовне. На категорію В треба сплатити суму, яка еквівалентна 1600 доларам США, на категорію А — 2700, на категорію Pro — 8100. Не складаєш випускну сесію — грошей не повертають, тому до всіх занять ставимося дуже відповідально. До осені маємо скласти п’ять сесій. І вже у листопаді отримаємо дипломи категорії «А + В».
Оцените
Поделитесь

Оставить комментарий на форуме Обновить