Главная Украинские Общие новости Рудольф Ісупов: "Сказали, що палець не пришиють, тому я викинув його в урну"
^

Рудольф Ісупов: "Сказали, що палець не пришиють, тому я викинув його в урну"

816

Один відомий львівський журналіст свого часу сказав влучну і чудову фразу: «Кожен, хто хоча б раз одягнув зелено-білу футболку нашої команди, той поправу вважається «карпатівцем». Наш сьогоднішній герой провів лише один офіційний матч у складі «Карпат», але залишив по собі значимий слід.

Рудольф Ісупов: "Сказали, що палець не пришиють, тому я викинув його в урну" - изображение 1Ім’я цього футболіста в Україні здасться знайомим зовсім небагатьом. По-перше, грав він на наших полях ще в середині 60-их років минулого століття, а, по-друге, провів в Україні не так багато часу. У 1964-му році Ісупов став гравцем « Карпат». Конкуренція між воротарями львівської команди тоді була божевільною, тому завоювати светр з номером «1» на спині Рудольфу Васильовичу не вдалося, і він поїхав до сусіднього Дрогобича.

Сьогодні, 31-го грудня, Рудольфу Ісупову виповнюється 77 років. Нині він живе вРосії, у місті Тула. Саме в Місті самоварів Рудольф Васильович отримав справжнє визнання. Там його включили в склад збірної кращих гравців тульського футболу ХХ століття. А ще Ісупов увійшов в історію, як воротар, що втратив палець прямо на «робочому місці»..

«В «КАРПАТИ» МЕНЕ РЕКОМЕНДУВАВ СУДДЯ»



– Рудольфе Васильовичу, з того часу, як ви попрощалися з футболом, вже багато що змінилося. За улюбленою грою стежите?

– Безумовно. Для мене футбол – це життя. Вважаю, що обрав правильний життєвий шлях і дуже щасливий, що пов’язав себе з цією грою.

Чи є можливість стежити за тим, що відбувається в українському футболі?

– Робити це дуже складно, але вирішальну роль грає бажання. Мені цікаво, як йдуть справи у «Карпат». Тому всіляко намагаюся дізнаватися, що нового у моїй команді.

Своє перебування у місті Лева згадуєте з позитивом?

– Львів – це краса. Це прекрасне, багате місто. Мені приємно, що я провів там певний час. Клуб забезпечив нам всі умови. Дочку влаштували в дитсадок, дружині знайшли роботу, організували трикімнатну квартиру. Знаю, що в Україні зараз непроста ситуація. Щиро хочу, щоб там все було нормально.

– У складі «Карпат» ви з’явилися тоді, коли команда робила свої перші кроки, в 1964-му році. Яким був колектив «зелено-білих» в перші роки існування?

– Прекрасні хлопці. Ніяких скандалів чи інтриг. Кращим моїм другом був Мар’ян Плахетко. Але він з часом поїхав в московський ЦСКА. Також я близько спілкувався з Валерієм Шутильовим. Колектив був у нас чудовий: Асланян, Кульчицький... Дуже приємно згадувати своїх партнерів по «Карпатах».

– Яким чином ви опинилися у Львові?

– У радянські часи одним з провідних львівських арбітрів був Михайло Кусень. Мій переїзд до Львова відбувся завдяки йому. Заяву про прохання поїхати до Львова я писав двома пальцями, тільки-но травмувався. Тодішні тренери «Карпат» Сергій Коршунов і Ернест Юст були зацікавлені у моїй персоні. На той момент я набрав хорошу форму і виглядав непогано. Чесно кажучи, навіть зараз не знаю достеменно, яким чином вони мене помітили. Тоді ж не було високих технологій чи агентів. До речі, мене також хотіли бачити в Горькому (тепер Нижній Новгород – Авт.), але я фактично самовільно виїхав до Львова.

– Ернеста Юста вважають кращим тренером «Карпат» за 50-річну історію існування клубу. У вас які спогади про нього?

– Прекрасні, виключно прекрасні. Чудесна людина і відмінний тренер. Нічого поганого не можу сказати про нього.


«СКАЗАЛИ, ЩО ПАЛЕЦЬ НЕ ПРИШИЮТЬ, ТОМУ Я ВИКИНУВ ЙОГО В УРНУ»



Рудольф Ісупов: "Сказали, що палець не пришиють, тому я викинув його в урну" - изображение 2– В основному складі «Карпат» ви провели тільки один матч. У грі проти одеського «Чорноморця» львів’яни поступилися з рахунком 0:2...

– Коли мені сказали, що я вийду у стартовому складі, у мене голова перевернулася в інший бік. «Чорноморець» тоді був в ударі. Мене буквально розстріляли. Прикро, що ми поступилися.

Вашими колегами по воротарському цеху були Євген Власенко та Юрій Сусла. З ними проблем у відносинах також не було?

– Абсолютно (сміється – Авт.). Це чудові хлопці, які, до того ж, класно виконували свою роботу. Власенко та Сусла – легенди «Карпат». А я приїхав в нову команду з травмою, напередодні зламав палець. Місяць я взагалі не тренувався. Хлопці грали, а я просто жив у гуртожитку. Пізніше я приступив до тренувань, спочатку відчував дискомфорт, боявся трішки.

– Але з часом «Карпати» вам все ж таки довелося покинути...

– Після того, як я повернувся в загальну групу, почав постійно грати за дубль. Дебютував в основному складі. Але розумів, що стати першим номером не зможу. Тут мені надійшло запрошення повернутися назад в Тулу. На той момент я навчався в Івано-Франківському технікумі фізичної культури. Закінчивши його, я поїхав до Тули.

– Ваше ім’я часто асоціюється з унікальним епізодом. Кажуть, одного разу ви зачепилися обручкою за гачок на воротах...

– І відірвав палець. Все вірно. Але звідки ви про це знаєте (сміється – Авт.)? Перед кожним тренуванням ми вішали сітку на ворота. Для того, щоб її закріпити на гачок, доводилося стрибати. Залишився останній гачок. Всі були круглі, а останній – конусоподібний, відпиляний. Підстрибую, чіпляюся обручкою, і у мене відлітає палець. Коли це сталося, я навіть не зрозумів, у чому справа.

Можливо, це був шоковий стан...

– Швидше за все. Спочатку подумав, що щось зверху впало. Дивлюся на руку – пальця немає. А ось він, валяється... Підняв кільце, підняв палець і пішов. У нас навпроти стадіону розташований диспансер. Приходжу і питаю: «Пришиєте?», «Ні» – кажуть. Я взяв і кинув його в урну».

– Так просто?

– Викликали швидку, забрали мене в лікарню. Там рану зашили. Але я й зараз без пальця. Все що залишається – жартувати (сміється – Авт.).

– Невже не відчували болю?

– Єдине, що я почув – тріск.



«БАТЬКО ПОСАДИВ НАС У ВАГОН. БІЛЬШЕ Я ЙОГО НЕ БАЧИВ»



Наскільки складно футболістові вашого амплуа грати без пальця?

– Особливого дискомфорту не відчував. Це трапилося чи то в 1965-му, чи то в 1966-му році. З часом просто звикся. Я взагалі до травм звик. Потім в Жданові (тепер Маріуполь – прим. Авт.) мені щелепу зламали. У Москві зробили операцію. Ось такі справи.

Читав, що за освітою ви електрослюсар. Не дуже звичний профіль для футболіста...

– Це так треба було написати. Ми грали у класі «Б», тому потрібно було подавати заявку у федерацію. У документах потрібно було таке прописати. Насправді в електриці я – «нуль».

Чому ви вирішили, що ваше місце – у воротах. Забивати голи не особливо прагнули?

– Ще в 15-річному віці я грав в основному складі команди з Суворовського району Тульської області. Починав я на позиції захисника. Але одного разу наш воротар отримав травму. Я вирішив спробувати себе, мені сподобалося. З тих пір воротарські рукавиці не знімав. Навіть, коли служив в армії у Воронежі і грав за команду Окружного Будинку Офіцерів. Потім я пішов на підвищення і поповнив склад «Труда» – провідної команди Воронежа.

У всіх можливих довідниках пишуть, що ви народилися в селищі Ханіно, Тульської області. Чи так це?

– Ні, народився я в Білорусі, у місті Борисов. Про це ніхто не знає. У мене сім’я військова, мій батько – військовий офіцер. Під час війни ми з мамою і сестричкою втекли звідти. Батько посадив нас у вагон і все... Пропав безвісти, ні слуху, ні духу. А ми поїхали в Кіровську область.

Зараз ви живете в Тулі. Кажуть, що у ваше місто з самоваром приїжджати не варто...

(сміється – Авт.). Звичайно, не варто. Інакше чай буде поганим.




ДОВІДКА

ІСУПОВ Рудольф Васильович

  • Народився 31-го грудня 1936 році у м. Борисов (Білорусь). Вихованець тульського футболу. Амплуа – воротар. Зріст – 175 см, вага – 69 кг. Перший тренер – Водягін О.О.
  • Кар’єра в «Карпатах» – 1964 рік. Провів 1 матч (проти одеського «Чорноморця» 0:2).
  • Крім «Карпат» грав за команди: «Труд» (Тула), «Труд» (Воронеж), «Нафтовик» (Дрогобич), «Металург» (Тула).
  • У 2000-му році газета «Тульский курьер» після опитування спортивних журналістів, ветеранів і вболівальників склала символічну збірну тульського футболу XX сторіччя, куди Рудольф Ісупов був включений, як найкращий воротар.
  • Нині – пенсіонер. Живе у м. Тула (Росія).

Читайте нас в мессенджерах

Оцените
Поделитесь

Статьи

Все статьи
Оставили комментарии на форуме: loading
Оставить комментарий на форуме
Здравствуйте!
Мы заметили что вы используете блокировщик рекламы. Очень просим отключить его для footboom.com Реклама основной источник дохода для нас. Без нее мы не сможем оплатить работу журналистов.
Добавить в исключения