FootBoom ⚽ Украинские Общие новости Ігор Волков: "Думали, що до "золота" додамо Кубок…"
^

Ігор Волков: "Думали, що до "золота" додамо Кубок…"

1166

Оборонець «золотого» складу кримської команди згадує неоднозначний сезон-1993/1994

— Мені особисто той період кар’єри запам’ятався насамперед тим, що ми виступили у фіналі Кубка України, — починає згадувати Ігор Миколайович, — де лише по пенальті програли «Чорноморцю». Мабуть, усе.

— Як же? А те, що у чемпіонаті ви, захисник, забили шість м’ячів, ставши одним із найліпших снайперів команди?..

— Третім найкращим, якщо бути точнішим: частіше за мене відзначалися лише два наші штатні форварди — Антюхин і Фурсов… Готуючись до інтерв’ю, взяв книгу «Таврия». Моя радость и боль» видатного спортивного журналіста Криму Немировського, а тут є статистика… Справа в тому, що забивав я тільки з пенальті, а з гри — жодного разу, принаймні того сезону.

— Чому, на вашу думку, інші ваші партнери відзначалися так рідко — всього 41-е точне влучення в 34-х матчах.

— Складно сьогодні аналізувати те, що відбулося два десятиріччя тому… Гортаючи ту ж книгу Немировського, бачу, що за чемпіонат зіграли в нас 36 футболістів, а це надто багато. Тобто про стабільність складу не доводиться говорити. Мабуть, у цьому й причина — в незіграності. Наприклад, пара форвардів Антюхин — Фурсов доволі стабільно виходили в основі, проте партнери під ними постійно змінювалися.

— Та навіть із такою нестабільністю ви забралися аж до фіналу другого за значенням, кубкового, змагання. Причому «Таврія» мала дуже специфічну сітку: якщо спиратися на результати, найскладніше вам було з першоліговою «Скалою» зі Стрия.

— Там було так: у гості ми їхали другим складом і поступилися — 0:2, а вдома хлопці із Західної України вперлися, сіли в глуху оборону, тому другий гол, який перевів матч у овертайм, ми зуміли провести лише в останні хвилини. Ну, а в додатковий час зламали суперника чисто на класі.

— А потім вам потрапляли тернопільська «Нива», «Кремінь» і — у півфіналі! — «Верес». Виходить, щастило на кожному етапі із жеребом!

— Як сказати: той же рівненський клуб був тоді дуже сильний, вони у вищій лізі виступали, причому непогано, мали хорошого спонсора. Ми ж пройшли їх тільки за сумою двох матчів.

— Я це розумію, проте ви ж уник­ли «Динамо», «Шахтаря», «Дніп­ра» — всіх лідерів…

— Так то ж не ми календар укладали, сітку формували!

— Про фінал: не хочу образити ні вас, ні ваших партнерів, ані клуб і його фанів, але всі очевидці вирішального поєдинку за Кубок-1994 кажуть, що то був чи не найнудніший фінал у історії.

— Погоджуся з вами: матч був не дуже цікавий, тягучий, моментів, як таких, майже не було. Пам’ятаю, хтось із одеситів ударив у поперечину, а більше, здається, нічого не пригадаю. А потім — післяматчеві пенальті, лотерея, як кажуть, де на дві команди помилився один футболіст — сімферополець Фурсов. Іще, можливо, проблема в тому, що в нас на воротах стояв дуже молодий Левицький, для якого це був один із дебютних матчів за «Таврію».

— Сумували опісля гри?

— Звичайно: всі сподівалися виграти, так далеко забралися, а тут програш, та ще й через 11-метрові… Ми ж як думали: золоті медалі вже маємо, непогано було би додати до них і Кубок…

— Цікавий момент: того сезону «Таврія» взагалі мало пропускала (той же фінал із «Чорноморцем», який завершився нульовою нічиєю, показовий). Чому?

— Не так уже й мало! 34 м’ячі у свої ворота… — ми ж не аутсайдером були, а середняком. Перекіс між обороною та нападом можу пояснити, по-перше, тим, що тодішній наш тренер Заяєв усе-таки дотримувався захисного варіанту гри, по-друге, в задній лінії «Таврії» виступали переважно досвідчені хлопці — Головко, П’ятенко, Дем’яненко, нам простіше було грати.

— Повертаючись до чемпіонату: чи не найяскравішим моментом для «Таврії» став розгром «Металіста» — 7:1. Що то було?

— Вони тоді складні часи переживали, навіть їхній знаменитий тренер Євген Лемешко не міг упоратися з проблемами (харків’яни в підсумку вилетіли з вищої ліги)… Напередодні того матчу випав сніг, у нас гра пішла, тому ще до перерви ми перемагали — 5:0.

— Тепер — про анульований результат домашньої гри з «Волинню».

— Насправді «Таврія» виграла — 2:1, але за нас зіграв Дзюбенко, котрий, через перебір жовтих карток, мав той матч пропускати. Ми цей момент прогледіли, тому й поплатилися.

— Як узагалі таке може бути?

— Часи інші: то нині є сайти з усією інформацією, а раніше все було складніше.

— Але ж за цим мають слідкувати відповідальні працівники ФФУ, мені здається.

— Ні, тоді подібною статистикою займалися самі клуби. Конкретніше — тренери… У нас же й до того аналогічні речі виникали: ось перейшов Драгунов із «Шахтаря», який у Донецьку нахапав попереджень, а ми про них не знали, тому так само отримали технічну поразку.

— Ігорю Миколайовичу, давайте трохи перестрибнемо вперед — до наступного сезону: з одного боку, «Таврія» виступила значно краще, борючись за «бронзу» й забивши 61 м’яч, але з іншого, пережила аж шістьох (!!!) тренерів за чемпіонат. І взагалі: чому влітку 1994-го вигнали Заяєва?

— Чому вигнали, не знаю, не за адресою запитання… Результативність підвищилася, бо прийшов інший тренер — Костін, який був прихильником атакувального футболу. Проте у вересні він загинув у автокатастрофі, а ми отримали нового наставника — Черемисіна. Той уже був ближчий до методів Заяєва, проте й він затримався не надовго: на його місце прийшов Шаличев, і ми знову почали більше атакувати. Утім, уже перша весняна поразка — й знову відставка… Ще одна причина такої кількості забитих м’ячів у тому, що до нас прийшов потужний форвард Гайдаш — він разом із Антюхиним відзначився 35 разів.

— То дуже добре, що ви згадали про Олександра Миколайовича: він розповів мені, що сьогодні ви очолюєте міську команду «ЮІС-сервіс». Як це розшифровується?

— «Юг-Инвест Стройсервис». Фірма така, власник якої дуже любить футбол і вкладає в нього свої гроші. Виступаємо в двох чемпіонатах — республіканському та сімферопольському.

— Гайдаш сказав, що за «ЮІС-сервісом» спостерігати цікавіше, ніж за грою нинішньої «Таврії»!

— То Сашко мені комплімента видав. Хоча… Щось у цьому є: тут більше треба говорити про аматорський футбол, який у багатьох аспектах цікавіший за професійний. Ну, принаймні, пристрастей там моментами явно більше! А про «Таврію»… Таке враження, що сьогодні вони цілий сезон грають, як ми у фіналі Кубка України 1994-го…

Читайте нас в мессенджерах

Оцените
Поделитесь
Оставили комментарии на форуме: loading
Оставить комментарий на форуме

Статьи

Все статьи
Здравствуйте!
Мы заметили что вы используете блокировщик рекламы. Очень просим отключить его для footboom.com Реклама основной источник дохода для нас. Без нее мы не сможем оплатить работу журналистов.
Добавить в исключения