Бонус 10 000 грн Захисник "Шахтаря" Сергій Кривцов – про війну, благодійні матчі, національну збірну та майбутнє України.
– Сергію, ваша сім’я вже вдруге переживає російську агресію, коли доводиться залишити свій дім і поїхати. Чи могли уявити, що це повториться?
– Ні, звісно, ми до цього не були готові, не думали про це і не вірили до останнього в такий кінець ситуації. Вони вдруге зруйнували наше життя, виганяють нас із нашого дому. Але сьогодні я на 100 відсотків вірю в нашу перемогу – це просто справа часу. Хочу повернутися і повернуся в Україну, де далі житиму зі своєю родиною.
– Ти нещодавно долучився до "Шахтаря". Як підтримував фізичну форму і де перебував?
– Перші дні війни ми були в Києві, жили в паркінгу, в буквальному сенсі, навіть не піднімалися нагору до квартири. Потім вирішили, що слід дітей вивозити, адже передовсім страшно за їхнє життя. Не хотіли, щоб вони бачили ці вибухи, весь той жах. Ми приїхали до Бухареста, я виїхав із сім’єю як багатодітний батько. Там займався, відновлювався. 26 лютого мав зробити повторний КТ-знімок, проте через воєнні дії не зміг пройти медобстеження, сам тренувався, закачував ноги та руки. Зараз прибув до розташування клубу, лікарі сказали, що я в гарній фізичній формі, і просто потрібний час для адаптації гомілкостопу, після чого тренуватимуся. Я вже почав бігати зі зміною напрямків. Гадаю, ще тиждень-півтора, і буду цілком готовий.
– Тобто до збірної вже долучишся?
– Ну, до збірної на самому початку, мабуть, ні. Ми вже з Олександром Васильовичем Петраковим переговорили, якщо я відновлюсь і потрібен буду збірній, то, звісно, із радістю долучусь. Але поки що я відновлююсь.
– Майже півтора місяці від початку війни ти не бачив одноклубників. Що відчув, коли знову зустрівся з ними?
– Періодично списувалися, у нас з’явилося дуже багато груп, ми створили кілька фондів допомоги. Тож зв’язок тримали, але все одно я нудьгував. Ми з дружиною якось займалися англійською мовою, і вчитель запитав, чого ми зараз хочемо найбільше, і я сказав, що хочу долучитися до команди, побачити хлопців, тренерський штаб – усіх. Тому що дуже скучив...
– Як зараз тренерський штаб підтримує вас, українців?
– Дуже добре. Вони показали, що віддані "Шахтарю", віддані Україні. Вони залишились із командою, приїхали сюди – за це їм лише респект.
– До команди приєдналися ще Манор Соломон та Марлон. Як оціниш вчинок легіонерів?
– У принципі, ми зараз тут знаходимося не на обов’язковому зборі, тому, якщо хлопці десь мають ігрову практику, отримують можливість тренуватися, я їх у жодному разі не засуджую, що вони ухвалили таке рішення. Наразі така ситуація, що не слід нікого звинувачувати. Легіонери пережили непростий період у своєму житті – опинилися в чужій країні під вибухами бомб. Їм потрібно психологічно відновитись, побути із сім’ями.
– Повертаючись до теми збірної, як ти вважаєш, які шанси Україна має проти Шотландії?
– Гадаю, наші шанси дуже високі, як були такими й до війни. Уже "Динамо" чималу кількість днів проводить на зборах, "Шахтар" зараз також провів добрі збори. Це базові клуби для нашої збірної, і наразі всі хлопці, наскільки я бачу, у гарній формі.
– Як тобі загалом ідея проводити благодійні матчі? Як ці ігри позначаються на формі гравців?
– Насамперед, звісно, ці матчі потрібні, щоби допомогти Україні. Але водночас тут можна "вбити двох зайців": і допомогти, і самому форми набути через ігри. Це буде набагато корисніше, аніж хлопці просто сиділи б в Україні та нічим не допомагали.
– Чи зможемо ми побачити збірну України в Катарі?
– Звісно, сподіваюся на це. Я жодного разу не був у Катарі, сподіваюся, буде привід там побувати.
– Що для гравців стане додатковою мотивацією в цих матчах збірної?
– Передовсім ми не повинні осоромитися. Так, як наші воїни борються, і ми маємо бути на рівні з ними й у цей нелегкий час подарувати радість нашим уболівальникам, мешканцям України.
– Як вважаєш, якою буде Україна після нашої перемоги?
– Україна буде іще сильнішою, буде цілісною європейською країною.
