Бонус 10 000 грн Колишній гравець «Карпат» Михайло Кополовець повернувся з Німеччини, де виступав у п’ятому дивізіоні. Зараз він захищає кольори амбітного аматорського клуба «Минай» з однойменного села на Закарпатті. Чим живе головний правдоруб України дізнавався «Профутбол».
«Я зрозумів, якщо ви до мене приїхали, то мало в чемпіонаті України цікавих футболістів.
З вищої ліги в мене не було серйозних пропозицій. Була одна розмова, але мене заманив цей клуб, який зараз створився. Тут багато моїх друзів, вони беруть участь у життєдіяльності цієї команди, мене попросили залишитися тут. «Міша, давай попробуємо хоч півроку, в нас є амбіції вийти в другу лігу, строїться стадіон», - говорять. А чому б і ні.
Я хлопець помітний у цьому городі, люди мене знають. Тим більш в нас город та область футбольні, тому я людина популярна.
«Перед каждою грою»? Це такий момент був дуже серйозний. Гра з «Металургом» із Донецька, півфінал. Якби ми переграли їх, то потрапили би до фіналу. У нас були серйозні преміальні, і через ту гру ми попадали в Лігу Європи. Тому я на емоціях сказав це. Мене запитали, чи ходимо ми до церкви. А ми реально перед каждою грою ходили до церкви.
Мене до тепер «травлять» цим інтерв’ю, воно всім сподобалось. Навіть мама мені це згадує. Вранці встаю, а вона говорить: «Привіт, перед каждою грою». Підіймає мені настрій.
Читайте также: Кополовец нашел новый клуб
В мене такий характер – закарпатський. У нас багато харизматичних людей. Той же Вася Кобін, просто він, мабуть, не любить давати інтерв’ю як я. Тому в нього не так багато «перлів».
Одного разу мене оштрафували на 50 тисяч гривень за інтерв’ю. Було ще десь на 10 тисяч. Але я не жалкую зовсім. Я кажу, що на всі ці гроші міг би собі купити нову «Октавію».
У Німеччині я ходив до репетитора, але мені дуже важко давалася німецька мова. Зі мною до нього ходили два поляка. Я цьому репетитору привозив наш закарпатський коньяк, він дуже його полюбляв. Після занять він міг собі дозволити 100-150 грам. Він говорив тренеру, що Міша вже ідеально говорить, а я на полі нічого не розумів.
Коли я приїхав у команду п’ятого дивізіону Німеччини мені було дуже легко, це зовсім другий рівень. Але з часом я почав сходити до їхнього рівня, дуже важко тримати себе у тонусі. Не можу сказати, що тренер «Айнхайта» був вундеркіндом, робив якісь вправи, старався. Але він був більш дитячий тренер. Були футболісти і хорошого рівня. Були «якорі», з зайвою вагою, але вони віддаються на полі. Але вони не професіонали. Пиво п’ють діжками, кожен день. В тій лізі, де я грав, це їм не заважало.
Мене у Німеччині «травили». Колись в «Карпатах» у нас був Лукас Перес. Він брив ноги постійно, я йому казав, що мужики не бриють ноги. У нас в Україні бриють ноги лише геї.
В Німеччині людина виходить на пенсію і тільки починає своє життя. В 70 років дідусь починає штангу тягати, для мене це дико. Чи той же дідок у свої роки сідає в «Мерседес». Я розумію – це рівень життя. У нас ці люди в 65-70 років вже дошками пахнуть, їх на той світ відправляють, а там люди в «Мерседес» сідає, у нього все в порядку. Вони фірмові речі носять, у дідуся кросівки «Дольче Габбана».
