Бонус 10 000 грн 20років20кроків – історія наших змін, розповідь про те, як не зраджуючи своїм традиціям, не забуваючи своєї історії, зберігаючи повагу до Гри №1, Професіональна футбольна ліга об'єднує людей, зацікавлених в розвитку українського футболу.
Григорій Суркіс народився в Одесі, а виріс в Києві. Хоча робота інженера нібито була далекою від футболу, насправді все життя Григорій Михайлович був поруч з улюбленою грою. Міг стати воротарем – але завадила травма, утім, любов до цієї гри залишилася з ним. 1993 року він очолив футбольний клуб «Динамо» (Київ), і ця подія стала вирішальною для клубу з великою історією. «Динамо» отримало надійну підтримку й повернуло собі славу й на континентальному рівні. Саме авторитет Суркіса став вирішальним в головному переході українського футболу 90-х – коли він повернув Лобановського в Київ.
1996 року, коли конфлікти серед футбольних функціонерів ставили під загрозу подальший розвиток нашого футболу Григорій Суркіс зумів згуртувати навколо себе президентів футбольних клубів і створити Професіональну футбольну лігу, про необхідність появи якої говорили від найперших чемпіонатів України, однак ніяк не могли втілити амбітну мрію в життя. Це й був той самий перший крок, напевно, найважливіший і вирішальний.
Читайте также: ПФЛ України - 20 років! Крок перший – заснування Ліги
«Рішення про створення ПФЛ – єдиновірне, і в цьому жодного разу не доводилося сумніватися», – написано в книзі про Григорія Суркіса «Президент футбольної країни». Повноводний український професіональний футбол (а в 90-х нараховувалося по 70-90 клубів на сезон) отримав чітке й централізоване керівництво. За цими принципами ПФЛ продовжує працювати усі ці 20 років, і закладений фундамент дозволяє виробляти чіткі механізми для роботи з лігами.
26 червня 1999 року на Звітно-виборній конференції ПФЛ Суркіс і його команда отримали довіру та підтримку делегатів, і перший президент ПФЛ був переобраний на новий термін роботи. Поступальний розвиток київського «Динамо», підйом донецького «Шахтаря», прогрес збірної, яка на рівних змагалася з чемпіонами світу та Європи – французами та німцями, свідчили про підйом українського футболу, який переборював наслідки кризи початку 90-х і набирав хід. У цій ситуації підтримка професіонального футболу від ПФЛ також зіграла свою велику роль. Попри економічні проблеми в країні, знаходилися й меценати, які підтримували клуби. Зростала конкуренція в чемпіонаті, що призводило в кінці кінців до вдосконалення претендентів на медалі й їхніх переслідувачів.
Читайте также: ПФЛ України - 20 років! Крок другий – переваги Ліги
Роботу Григорія Суркіса належно оцінили й футбольні регіони – відразу 27 суб’єктів зібрання попросили його висунути свою кандидатуру на вибори президента ФФУ. І влітку 2000 року 43 делегати конференції (при чотирьох у конкурента) обрали Григорія Михайловича на цю посаду. Так перший президент ПФЛ розпочав роботу на новій ниві, а його дітище продовжило управляти вітчизняним професіональним футболом.
Григорій Суркіс на посту глави ФФУ досяг міжнародного визнання. Працюючи в виконкомі УЄФА, багато зробив і робить для розвитку європейського футболу. А чемпіонат Європи 2012 року, зразково проведений Україною та Польщею, відібрав у Григорія Михайловича багато сил і нервів, зате подарував нашій країні незабутні враження, а Європі відкрив привітну, гостинну й залюблену в футбол державу.
