Бонус 10 000 грн Володимир Єзерський у ефірі програми "Дубль W" розповів про перший тренерський досвід, в «Дніпрі», чемпіонаті України, перспективах збірної і Євгена Селезньова.
Віктор Вацко:
- Володимире Івановичу, доброго вечора! І ще раз Вам, дякуємо, що Ви з нами. І я відразу приступлю до «допиту» традиційного гостя. Хочу привітати Вас із вчорашньою перемогою «Дніпра» над львівськими «Карпатами», і поцікавитись – як воно обігрувати команду, де починалася Ваша велика футбольна кар’єра?
Володимир Єзерський:
- Мені, як львів’янину, приємно у своєму рідному місті обіграти львівську команду. Якщо проаналізувати, то у нас остання гра з «Шахтарем» забрала багато емоцій. Звичайно, ті декларації, які роблять львівські «Карпати», щодо попадання у зону Європи, цю гру робили ще цікавішою. Ми готувались серйозно. І, дякуючи хлопцям, вийшли і, після такої гри з «Шахтарем», проявили характер. Важко було забити м’яч. Такі ігри завжди – до першого м’яча, а якщо забиваєш, тоді з’являється впевненість і впевнено можна грати.
Звичайно, львівські «Карпати», на мій погляд, у другому колі, з того, що ми побачили, зробили крок назад у плані організації гри, яка зараз не така, як була восени. І, я вважаю, що тут керівництву треба трохи подумати, адже, все таки, восени це була граюча команда. І у нас сама важка гра у першому колі була саме протии «Карпат». Тому що, якщо пригадуєте, у першому таймі, особливо, повна перевага була саме у львівських «Карпат», і ми дивом не пропустили, здається, три м’ячі. Хочеться, щоб ця команда прогресувала. Тому що восени вона була граючою, а зараз видно, що є певні проблеми.
Віктор Вацко:
- Сьогодні хочу поговорити про Володимира Єзерського, насамперед, як про тренера. І щойно я почув уже відповідь тренера футбольної команди. Завершення Вашої футбольної кар’єри було стрімким і несподіваним. Влітку 2013 року Ви перейшли в ужгородську «Говерлу». Восени, граючи у складі «Говерли», тоді – одного із аутсайдерів українського чемпіонату, у парі із Віталієм Лисицьким Ви встановили рекорд клубу – чотири матчі поспіль команда не пропускала. Такого з «Говерлою» ще ніколи не було в історії українського футболу в Прем’єр-лізі. А потм, взимку, Ви припинили виступати за команду…
Володимир Єзерський:
- Хочу подякувати керівництву ужгородської команди, що запросили. І мені здається, що це була найкраща команда за всі часи ужгородського футболу. Підбір гравців, який був у В’ячеслава Вікторовича, міг сміливо боротися за Лігу Європи. Турів 4-5 ми стартували невдало. Так як я долучився до команди практично перед першою грою чемпіонату, потрібно було набрати кондиції. І я десь за місяць часу їх набрав. І В’ячеслав Вікторович довірив. Підібрався хороший коллектив. Були і збірники Румунії. І взагалі, якщо проаналізувати, то у нас у число 18 могли не потрапити такі гравці як: Балашов, як Тащі, який зараз виступає за «Штутґарт», як Михайло Кополовець. Тобто, якщо такі футболісти на потрапляли, то це говорить про силу команди. Що не вийшло? У перших півроку було все просто здорово! Здорово – з боку керівництва ужгородської «Говерли». Тобто – фінансування і решта. І, коли В’ячеслав Вікторович дав можливість, то дійсно зіграли ігор десь 6-7, і якраз оті важливі очки, які вдалось набрати, практично зняли питання у другому колі про виліт «Говерли» із Прем’єр-ліги.
Віктор Вацко:
- Гравець основного складу раптом не їде на зимові збори. Все – він закінчує грати за клуб. Основний гравець, один із найдосвідченіших закінчує виступати за клуб і закінчує з футболом. Ви в собі не відчували сил грати на найвищому футбольному рівні на той момент?
Володимир Єзерський:
- Це уже – історія. Не хочеться її пригадувати. Звичайно ж було прикро, коли ми ішли у відпустку, все було нормально, а уже, коли вийшли з відпустки, я і 7-8 гравців не побачили себе у списку на збір. Звичайно, не так я хотів закінчувати з футболом. Ну, це рішення головного тренера, і він обрав такий шлях. Хочу сказати єдине: напевнее в його футбольному житті, як тренера, не було такої людини, як я, яка настільки б допомагала в організаційних питаннях, у побуті і на полі.
Віктор Вацко:
Знаменита фраза Михайла Кополовця, що «Єзерскій прийшов в команду і бит наладив» – ця фраза ходила усім українським футболом.
От коли Ви зрозуміли, що хочете переходити на тренерську діяльність: у футбол, як футболіст, Ви вже награлися і тепер хочете бути тренером?
Володимир Єзерський:
- До цього, можна сказати, підштовхнув В’ячеслав Вікторович. До речі, у мене ще боло дві пропозиції продовжити футбольну кар’єру. Але от якраз після того, коли я не потрапив у список на збір, я й прийняв це рішення. І, дякуючи Мирону Богдановичу Маркевичу, який влітку, після того як ми зустрілись, поговорили, а в нього якраз виник варіант із дніпропетровським «Дніпром», запросив мене у свій тренерський штаб.
Віктор Вацко:
- А які функції у штабі Маркевича Ви повинні виконувати. Багато хто говорить в Україні, що найбільший тренерський штаб – у «Дніпра», у Маркевича. Маркевич говорить про те, що це європейський підхід. В Європі, в принципі, це поширена практика. Ваші функції в «Дніпрі»?
Володимир Єзерський:
- Мій прямий обов’язок – працювати із захисниками щодо організації гри в обороні. Мирон Богданович усе чітко розподілив. Все залежить з чим порівнювати і з якими командами. Якщо, наприклад, братии провідні європейські команди, то в «Баварії», я там був на стажуванні, взагалі 18 тренерів у штабі Ґвардіоли. Але, мені здається, те, що Мирон Богданович впровадив, – це правильне рішення. Якщо взяти попередній чемпіонат, ми це довели: «Дніпро» грав у фіналі Ліги Європи, тримав інтригу в чемпіонаті України до останніх турів, борючись за потрапляння у Лігу Європи, дійшли до півфіналу, де програли і не вийшли до фіналу Кубка України.
Віктор Вацко:
- Ви багато років провели в «Дніпрі», як футболіст. Були капітаном команди, улюбленцем вболівальників. Наскільки, по-перше, Вам вдається перехід від гравця до тренера? І, по-друге – в «Дніпрі» виступає немало футболістів поруч, з якими Ви грали в одній команді чи проти яких Ви грали в одній команді. Це допомагає у роботі чи заважає на данному етапі – етапі переходу від гравця до тренера?
Володимир Єзерський:
Рано чи пізно я і так розумів, що футбольна кар’єра закінчується. І хочу подякувати Миронові Богдановичу. Тому, що я – двічі щасливий. Якщо пригадати, то більше 20 років тому, коли я грав у другій лізі, Мирон Богданович дав мені можливість проявити себе у на той час Вищій лізі. Хороша кар’єра склалась, я вважаю. Я ні про що не шкодую. І зараз, практично через 20 років, Мирон Богданович дав можливість проявити себе на тренерській ниві. За це я йому дуже вдячний. І тим білше – у команді, де пройшов один із найкращих періодів моєї футбольної кар’єри – у дніпропетровському «Дніпрі». За це я йому – дуже вдячний. Звичайно, що з багатьма гравцями я ще виходив на поле не один раз. Але, насамперед, потрібно забути, що ти футболіст, і якнайшвидше перебудуватися з гравця на тренера. Тому що це зовсім інша специфіка, зовсім інший підхід. І тут емоції ні до чого. Потрібно з психологічної точки зору розуміти, як краще вивести команду із певного стну чи підвести до тих чи інших кондицій.
Віктор Вацко:
- Вам що найважче у цьому періоді – психологічна перебудова?
Володимир Єзерський:
- Певний період – було так. Тому, що у побуті я – людина спокійна, а от на футбольному полі, будучи ще гравцем, не любив програвати. І тому – є емоції. Звичайно, на першому етапі це відбивалось і на тренувальному процесі і деякі гравці це відчули. Але дякую їм, що вони з повагою ставляться, і, взагалі, що є така можливість працювати в такому колективі і з такими гравцями.
Віктор Вацко:
- Ну, ліричний відступ. Я не знаю, просто у «Фейсбук» не заходив, не дивився, чи є там питання про Бангура?
Слава Варда:
- Конечно.
Віктор Вацко:
- Наздогнав?
Слава Варда:
- Конечно. Причем – первым вопросом. И звучит он так: «Головне питання вечора. Фінал Кубка України 20-8 року. Харків. Чи наздогнали тоді Бангуру?».
Віктор Вацко:
- Це, зараз, просто до слова – про емоції…
Володимир Єзерський:
- Спрацювала дуже чудова охорона на стадіоні. Було багато поважних гостей на матчі, включаючи Президента. І тому там все настільки серйозно було, що я навіть не очікував, що можуть так спрацювати.
Віктор Вацко:
- Як футболістові, Вам пощастило, якщо пройтись по усій кар’єрі, грати під керівництвом майже усіх найзнаковіших тренерів українського футболу: у Мирона Богдановича Маркевича – Ви починали, потім в «Динамо» Київ – у Валерія Васильовича Лобановського, потім у дніпропетровському «Дніпрі» – у Євгена Мефодійовича Кучеревського, потім у «Шахтарі» – у Мірчі Луческу. Мені цікаво від кого Ви взяли найбільше у своїх поглядах на футбол. От зараз, як тренер, озираючись, – від кого Ви найбільше почерпнули? Або, може, якщо не хочете когось виділяти, – найважливіше, що Ви почерпнули від цих людей?
Володимир Єзерський:
- Дякуючи футбольній доля, якщо пригадати, то дійсно вдалось попрацювати з найкращими не тільки в Україні, можна сказати – і в Радянському Союзі тренерами. Якщо взяти на кожному етапі, від кожного тренера я почерпнув багато чого цікавого: як виходити з різних ситуацій і обставин, як готувати команду в тій чи іншій ситуації. Я б не хотів нікого виокремлювати. Просто на кожному етапі це був мій досвід. Я старався це все нотувати. В мене є ще записані збори Валерія Васильовича Лобановського. І практично до останніх днів своєї футбольної кар’єри я старався все нотувати. Звичайно, що футбол змінюється. Але досвід, почарпнутий у таких фахових тренерів – неоціненний. Найголовніше зараз це все збалансувати і поєднати.
Віктор Вацко:
- Мирон Богданович Маркевич, коли я його запитав – для чого Єзерський їздить на таку кількість стажувань в різні клуби і що це йому дасть?, –сказав, що отримає Єзерський таку кількість інформації, що найважливішим буде вибрати найправильніше, найзручніше для своєї роботи, для своєї конкретної ситуації. Він на цьому якраз і акцентував увагу. Ну. от Ви, працюючи в «Дніпрі», регулчрно їздите за кордон. Всі їдуть на відпочинок на море, а Ви їдете на стажування – за кордон. Спочатку, я пам’ятаю, це були «Кайрат» і «Герта» (Берлін), потім – «Баварія» (до Ґвардіоли Ви їздили), цієї зими це були «Севілья», «Вільяреал» і «Валенсія». Якого досвіду Ви хочете там набратись, що хочет еще для себе почерпнути?
Володимир Єзерський:
- По-перше – є первний практичний досвід, коли я був ще футболістом. І, по-друге, – футбол не стоїть на місці, він розвивається. А так як я роблю перші кроки, звичайно, хочеться почерпнути якомога більше інформації, аналізую її ділюся з Мироном Богдановичем, узгоджую і деякі речі ми переносим у тренувальний процесс.
Віктор Вацко:
- Тобто, ви вже зараз в тренувальному процесі деякі речі використовуєте?
Володимир Єзерський:
- У Мирона Богдановича є свій погляд і уже відпрацьована схема. Але все одно, щось нове і цікаве, що побачив, узгоджуємо з Мироном Богдановичем. І не тільки я, а й інші представники тренерського цеху, і переносимо це на футбольне поле.
Віктор Вацко:
- Ґвардіола із «Баварією» зараз у чвертьфіналі Ліги чемпіонів, Емері і Марселіно із «Севілією» і «Вільяреалом», відповідно, – у чвертфіналі Ліги Європи. Хто із цих тренерів справив на Вас найбільше враження у роботі, у тренувальному процесі. Не в тому, що ми бачимо по телевізору. Тому що там Ґвардіола, напевнее, найсильніший, Емері – теж епатажна людина. Марселіно більш скромний. А от в закуліссі, в тому, що ми не бачимо, – тренувальний процес, підхід…
Володимир Єзерський:
- Багато є інформації. Дякую людям, які допомогли мені потрапити до провідних спеціалістів у футболі. Тут, все ж таки, напевно, потрібно відштовхуватись від того, що у кожної команди – свої цілі, у кожної команди – свій бюджет і можливості. Якщо, наприклад, взятии «Баварію», то можна сказати, що це один із топових клубів не тільки Європи, але й у світу. «Баварія» заслужила і доводить своєю грою, що вона одна із топових на сьогоднішній день…
Віктор Вацко:
- Але кажуть, що це не заслуга Ґвардіоли, а заслуга клубу загалом. Ґвардіола просто потрапив у хороший клуб з хорошими футболістами.
Володимир Єзерський:
- Я тут не погоджуюсь. Тому що зовсім інший підхід був у попередників Ґвардіоли, а він повністю змінив. Якщо ми проаналізуємо німецький футбол десь років 10-12 тому, то у них був певний провал. Збірна нічого не могла виграти, на ранніх стадіях вилітала. І вони, все ж, запросили іспанського спеціаліста у федерацію, зробили програму, і це дало свої плоди буквально через 2-3 роки. І мені здається, що Ґвардіола довів своєю роботою, попри те, що з попереднім тренером «Баварія» виграла Лігу Європи, що потрібно рухатися вперед. Запрошуючи одного із провідних тренерів, керівники клубу хотіли ще на вищий рівень піднести «Баварію».
Віктор Вацко:
- «Дніпро» в нинішньому сезоні здатен вибороти «бронзу»?
Володимир Єзерський:
- Мені здається, якщо ви проаналізуєте наші ігри, особливо останні, то, я думаю, він здатен не тільки третє, можливо і при правильному підході «Дніпро» повинен боротись і за чемпіонство. Просто в силу різних причин, а сама основна – це фінансова, (я не хочу вникати, але вона існує, і це – найбільша причина) «Дніпро» бореться тільки за третє, а не за найвище місце.
Віктор Вацко:
- А як Ви ставитесь до інформації, що навіть українські ґранди «Динамо» і «Шахтар» – зараз найстабільніші клуби, рухаються в напрямку суттєвого зменшення своїх бюджетів. На нас чекає глибока криза українського футболу чи навпаки – оздоровлення?
Володимир Єзерський:
- Ми ж усі чітко розуміємо, яка економічна ситуація зараз в країні. І не доцільно, напевно, провідним клубам тримати такі бюджети порівняно з тим клубами, які грають у Прем’єр-лізі. Тому, звичайно, така тенденція напевно буде. Найважливіше тут, як мені здається, і президент ФФУ робить все можливе, щоб якнайбільше команд грало, брало участь у чемпіонаті і була фінансова стабільність. Але треба розуміти економічну ситуацію, яка є сьогодні.
Віктор Вацко:
- Ви вважаєте, що 12 команд внаступному сезоні це багато чи мало?
Володимир Єзерський:
- Потрібно знайти стільки команд, які зможуть профінансувати, гідно будуть грати. І ті команди, які потраплять у єврокубки, щоб, через ігрову практику в чемпіонаті, гідно представляли Україну на Євроарені.
Віктор Вацко:
- На Ваш погляд, рівень української Прем’єр-ліги сильно впав порівняно з попередніми чоритма роками?
Володимир Єзерський:
- Ми ж бачимо відтік легіонерів? Ми бачимо відтік провідних гравців навіть із провідних клубів.
Віктор Вацко:
- Але молодь росте…
Володимир Єзерський:
-Звичайно, тут є свої плюси і мінуси. Мені здається, що цей період, який був ще 3-4 роки тому був самим серйозним за останні 20 років. Тому, що було багато середніх команд – достатньо міцних. А це – обличчя чемпіонату: чим більше середніх команд хорошого рівня, тим краще для чемпіонату України. Звичайно, на сьогодні, в силу різних причин фінансування і клуби зникають. Хочеться, щоб вболівальники приходили на стадіон, а не відходили. Тому що ми бачимо, що тенденція така, що дуже мало вболівальників зараз приходять. Ну, це все поєднано. І хочется щоб якнайшвидше ми стали на ноги. І звичайно ж тут повинна бути якась чітка лінія від Президента України. Можливо – зробити якісь пільги, можливо зібрати президентів оцих клубів, які є на сьогоднішній день і поговорити, щоб вони несли цей тягар певний час, тому що футбол і спорт на сьогодні є віддушиною для людей, і вони отримують від них задоволення. Завдяки «Дніпру» – і вболівальникам і команді, які у попередньому році дійшли до фіналу Ліги Європи. А на сьогоднішній день хочу підтримати донецький «Шахтар», який представляє Україну на євроарені, хочеться щоб вони вибороли головний трофей Ліги Європи на сьогоднішній день ось така ситуація. Так що ми нікуди не відійдем від неї.
Віктор Вацко:
- А як Ви поставились до рішення Жені Селезньова покинути «Дніпро» і перїхати в російську «Кубань»? Ви спілкувались з ним на цю тему?
Володимир Єзерський:
- Спілкуємось. Ну, Кубань, я вважаю, це – Україна. Це – наш такий козачок засланий, щоб повернути Кубань в Україну (сміється).
Славик Варда:
- Новую цитату Вы подарили медиа-миру.
Віктор Вацко:
- Чекайте, Ви що – жартуєте?
Володимир Єзерський:
- Не хотілося б коментувати. Тому що це рішення і вибір Жені Селезньова. Він зробив для українського футболу багато. І для донецького «Шахтаря», як він говорить, – повісив медаль Кубка УЄФА, забивши важливий гол «Тоттенгему», і виступаючи за дніпропетровський «Дніпро» забив багато м’ячів, і за збірну України. Мені важко тут коментувати і висловлювати свою думку, тому що це його рішення і не мені його комантувати. Але, судячи з того, як розвивалися обставини, я трішки більше знаю: у нього були можливості поїхати в Європу, були варіанти поїхати в Китай. «Не зрослось». Я просто висловлюю свою думку. Можливо не було варіантів перейти в донецький «Шахтар» або в київське «Динамо», тому що, все таки, команди укомплектовані. Не зрозуміло, яким буде чемпіонат надалі і не зрозуміло яка ситуація буде влітку з дніпропетровським «Дніпром»: в якому стані буде команда, як буде фінансуватись, чи будуть грати за «Дніпро» гравці, які є сьогодні? Він амбіційна людина. А це, напевно, один із останніх варіантів, який був, і він зробив свій вибір. І, я впевнений, якщо він потрапить до лав збірної України, він гідно представить Україну і буде віддавати все, щоб збірна чудово зіграла на Євро-2016.
Віктор Вацко:
- Ви знаєте яка зараз ситуація виникла із збірною України: випадково чи не випадково, а я у випадковості не вірю, жодного футболіста із російського чемпіонату зараз не запрошено на два контрольні матчі національної збірної України. Я знаю Вас як людину, яка дуже багато чим регулярно допомагала українській армії, допомагала нашим солдатам, які в зоні АТО, людину, яка підтримує поранених солдатів, тобто – людину-патріота України. Як ви вважаєте, оця ситуація, яка виникла з футболістами, які грають в російській прем’єр-лізі, наскільки вона правильна і справедлива? Чи поділяєте Ви думку тих, хто вважає, що футболістів з російського чемпіонату не потрібно запрошувати до національної збірної України? Чи все таки Ви поділяєте думку тих, хто вважає, що наша країна не така багата сильними футболістами, щоби штучно себе обмежувати? Є думка людини-патріота і є думка тренера.
Володимир Єзерський:
- Я особисто про себе хочу сказати. На протязі моєї футбольної кар’єри, якщо не помиляюсь, ще до тієї ситуації, яка сталась два роки тому з анексією Криму і цими подіями на Донбасі, у мене було три пропозиції з російської прем’єр-ліги: коли переходив з «Карпат» в «Динамо» – запрошував московський «Локомотив»; потім, після Чемпіонату світу, мене запрошувало московське «Динамо», контракт практично був на руках і з фінансової точки зору хороший; і останній варіант – коли я був гравцем «Шахтаря» і перейшов у «Зорю». Якщо я не прийняв пропозиції, коли між нашими країнами були ше, скажімо так – нормальні відносини, то зараз, будучи гравцем, я тим більше не прийняв би пропозицію. Краще бути бідним, але гордим.
Слава Варда:
- Вот это – позиция!
Володимир Єзерський:
- Що стосується збірної, то я вважаю, якщо вони допоможуть збірній України, то звичайно потрібно запрошувати, тому що ми хочемо гвдно представити себе на євроарені.
Віктор Вацко:
До речі, невеличка ремарочка. Щойно прочитав офіційну заяву тренерського штабу збірної України – невиклик, на даний момент, футболістів збірної України із російського чемпіонату не пов’язаний із політикою.
Це офіційна позиція і її треба було озвучити в контексті того, що я запитав.
Слава Варда:
- А теперь – к вопросам от наших слушателей и зрителей.
- Владимир Иванович, если не ошибаюсь, в «Динамо» Вас пригласил Валерий Лобановский. Как можете оценить тот период, и что не удалось в той команде, чтобы закрепиться?
Володимир Єзерський:
- Перейшовши з львівських «Карпат» і відразу потрапивши в таку зіркову команду з таким великим тренером, звичайно, що на тому етапі це для мене був великий крок вперед, і, можливо, десь психологічно я не був готовий. І, якщо проаналізувати, там була чудова пара центральних захисників – Головко-Ващук плюс ще Федоров був. Ми виборювали конкуренцію учотирьох і тому важко було потрапити в основний склад.
Слава Варда:
- Следующий вопрос: «Специально ли Валерий Васильевич Лобановский ставил против нападающих именно Вас на тренировках – наигрывая?».
Володимир Єзерський:
- Прийшовши в київське «Динамо», збір в Руйті, я чудово пам’ятаю ці навантаження. І практично всі збори я провів, граючи один в один протии Андрія Шевченка. Всі пари мінялися, а одна пара не мінялася. Андрій одного разу на теорії сказав: «Васільіч, а можна пару поміняти?». Лобановський піднімає статистику: «Ні, ця пара мені подобається. Прожовжуємо далі».
Слава Варда:
- З ким із футболістів Ви хотіли б провести спарринг в боксерському ринзі? Кого вважаєте хорошим бійцем для цього? Може хтось із іноземних футболістів запам’ятався?
Володимир Єзерський:
- Цікаве запитання. Мені важко відповісти на нього. Воно напевно найцікавішим буде.
Слава Варда:
- Дальше у нас еще есть вопрос: «Який чемпіонат…»
Віктор Вацко:
- Ні, Славо, вибач. Мені дуже тепер цікаво почути відповідь. От, хто найбільший боєць у нашому футболі? Хто може?..
Володимир Єзерський:
- З футболістів?
Слава Варда:
- Да!
Володимир Єзерський:
- В українському футболі?
Віктор Вацко:
- Так.
Володимир Єзерський:
- Напевно – Тарас Степаненко.
Віктор Вацко:
- Тарас Степаненко? О!.. До речі – несподівана відповідь. Тарас такий, він може з ноги «переїхати». Особливо, якщо це футболіст збірної Молдови проти нього…
Слава Варда:
- Дальше: «Який чемпіонат Вам найбільше імпонує: як колишньому гравцеві – за стилем гри і, як тренеру – за тактичної оснащеності команд?».
Володимир Єзерський:
- Вважаю, що чемпіонат Іспанії – провідний. Чемпіонат Англії – він більше розкручений як бренд. А в технічному плані, плані організації це, напевно, – чемпіонат Іспанії.
Слава Варда:
- Розкажіть, будь-ласка, якусь смішну історію із Вашого багатого футбольного життя. Крім Бангури.
Щось коротеньке таке є?
Володимир Єзерський:
-Зараз займемо всю программу і весь час.
Слава Варда:
- Все, договорились. Дальше: «Яку роль в процесі Вашого становлення, як футболіста, відіграли співбесіди із Лобановським?».
Володимир Єзерський:
- У київське «Динамо» він мене запрошував. Деякі гравці, перебуваючи в команді, за декілька років ні разу не мали співбесіди. А мені пощастило: я десь тричі розмовляв тет-а-тет з Валерієм Васильвичем. І це свідчить напевно про те, що він на мене розраховував. Нажаль, так склались обставини, що я не зміг стати основним гравцем.
Слава Варда:
- Простите меня, но я не могу не прочитать этот вопрос: «Владимир, считаете ли Вы Леоненко футбольной легендой, и согласны ли Вы с его котами?».
Володимир Єзерський:
- Скажу так. Коли він закінчував свою футбольну кар’єру, це був хороший нападаючий. Я пам’ятаю гру, коли грав уже за львівські «Карпати», а він, перебуваючи в оренді, – за київський ЦСКА. Ми вигравали 3:1. Коли ми вийшли на гру Вітя говорив: «Всю гру – без м’яча сьогодні!». І дійсно, 80 хвилин десь вдавалось його закрити і практично він був без м’яча. Але майстерність показав в останніх 10 хвилин, забивши два м’ячі, і зрівняв рахунок. Дійсно, як футболіст, він був хороший. Як експерт, мені здається, він трохи живе тим часом, в якому він грав у футбол. А футбол набагото пішов уперед.
Слава Варда:
- Владимир, что скажете о перспективах Димы Чигринского? Он переживает вторую молодость?
Володимир Єзерський:
- Мені здається – це окраса не тільки дніпропетровського «Дніпра», а і чемпіонату України. Коли поряд з таким гравцем є молоді футболісти, вони швидше прогресують. Напевне є одиниці таких захисників в чемпіонаті України.
Слава Варда:
- Скажите пожалуйста, прислушивается ли к Вашему мнению, к мнению дркгих тренеров «Днепра» Мирон Богданович при формировании стартового состава и тактики на определенный матч?
Володимир Єзерський:
- На це він і є головний тренер. Завдання помічників доповісти максимально інформацію, а головний тренер, як правило, приймає рішення.
Слава Варда:
- Владимир, какова судьба Вашего шикарного «Бьюика-ривьеры», на котором ездил сам Леонид Брежнев. Вроде бы эта машина принадлежала Вам и Вашему другу. Где она сейчас? И расскажите, каково это ездить на таком прекрасном авто?
Володимир Єзерський:
- Вона зараз у Дніпропетровську. З нашими дорогами є певні проблеми. Там є проблема зі стійкою. І не так то просто під таку машину знайти деталь. Але все нормально.
Слава Варда:
- Ваш прогноз: куда доберется сборная Украины на Евро-2016?
Володимир Єзерський:
- Мені здається, з таким підбором гравців вона повинна постаратися вийти із групи і якомога дальше пройти.
Слава Варда:
- Що краще – «Дніпро Арена» чи «Метеор»?
Володимир Єзерський:
Для мене «Метеор» це – ностальгія. Коли ми грали в чемпіонаті України протии лідерів, чи у матчах єврокубків, це завжди за пів години уже повний стадіон. Тому що хороша атмосфера булла. Але футбол іде вперед, крокує. І «Дніпро арена» – це сучасна арена, одна із кращих в Україні зараз.
Слава Варда:
- Яке досягнення в ролі гравця для Вас найважливіше?
Володимир Єзерський:
- Всі досягнення я пам’ятаю. Вони не так легко давалися. В тих командах, де я перебував, ми здобували максимальних результатів. Але напевне, все ж таки, – Кубок України, який ми виграли у київського «Динамо». Він таки – незабутній. Тому що все було: і червоні картки, і рахунок, і інтрига така цікава була…
Віктор Вацко:
- Матч імені Єзерського і Банґура?
Володимир Єзерський:
Можливо. Але є ще декілька таких цікавих ігор, які запам’яталися. Хороші спогади є. Але самий незабутній – це, коли я перейшов у київське «Динамо», – півфінал Ліги чемпіонів. Будучи молодим гравцем і потрапивши на таку арену, подивитись на таких зірок і бути поряд із такими гравцями!..
