Олексій Довгий: "Можна бути чемпіоном зборів, а потім нічого не показати в чемпіонаті"

Півзахисник «Ворскли» Олексій Довгий розповів про підготовку полтавців у Туреччині, заборгованості з боку «Металіста» та очікування від боротьби в першості навесні.

— Олексію, лише недавно повернулися з Туреччини. Як склалися збори?

— Провели плідну підготовку на хороших полях. Зараз у Туреччині не так багато команд організовують збори. Клуби з Росії та Казахстану відмовилися, тому за рахунок цього якість полів була набагато краща. Та результат нашої роботи побачимо тільки в березні. Лише матчі покажуть, наскільки добре підготувалися. Тим паче, початок весняної частини цікавий: зустрічі із «Шахтарем» спочатку в Кубку України, а потім у чемпіонаті. Час усе розставить на місця. Зрештою, не довго залишилося чекати.

— Ви вже не перший день у команді. Чи встигли призвичаїтися в новому клубі?

— Так, уже два збори пройшов із «Ворсклою». Хлопці мене гарно прийняли. Знав, що в Полтаві колектив славиться згуртованістю. Тепер це відчув на собі. Ми як одна сім’я. Причому, деякі люди вже тривалий час у команді грають, дехто — лише приєднався. Зразу познайомився з усіма традиціями й звичаями. Подобається, що кожен підтримує кожного. Думаю, все буде гаразд і надалі.

— Як вам спаринги?

— У нас були поєдинки з кваліфікованими суперниками. Можна бути чемпіоном зборів, а потім нічого не показати в чемпіонаті. За перемоги впродовж підготовки очки ніхто не додає. Усі матчі пройшли під певними навантаженнями й намірами з боку тренерського штабу. Тепер подивимося, як усе складеться в офіційних матчах.

— Регулярно грали, навіть забивали. Схоже, вас готують під основу. Чи відчувається це?

— Ці питання — в компетенції наставника. Вважаю, що у «Ворсклі» хороша конкуренція, на кожну позицію претендують двоє-троє гідних і кваліфікованих гравців. Це може лише тішити. Значить, кожен прогресуватиме й фахово зростатиме. В іншому випадку людина може просто зупинитися на досягнутому й регресувати. Загалом, конкуренція підштовхує до розвитку та роботи над собою.

— Чи виділив Василь Сачко підопічним вільний час на зборах?

— Так, коли почалися спаринги, в яких давали навантаження по 90 хвилин, нам виділили півдня на відпочинок. Мали нагоду розвіятися. Сприяла й погода. Хто в місто поїхав, хто — до моря. До слова, це все було сплановано. Тренерський штаб добросовісно поставився до періоду підготовки. Жоден день не минув даремно. Отож усе заплановане виконали. Окрім того, з користю провели півдня вільного часу.

— Колега нарікав на тамтешню кухню. Як вам харчування в Туреччині?

— У готелі все було добре. Загалом, усе — на пристойному рівні. Зокрема, з харчуванням узагалі не було проблем. Як розповідав, людей там не так багато, як раніше. Думаю, зараз господарі ретельніше ставляться до підбору якості продуктів. Чимось же потрібно заманювати туристів. До того ж, це стосується не тільки кухні, а й усіх побутових нюансів.

— Сподіваюся, зібрання пройшли не лише в робочій атмосфері. Чи пригадаєте найкумедніший момент останніх тижнів?

— Зараз навіть не згадаю. Уночі лише приїхали, зараз тільки прокинувся… Навіть нічого не спадає на думку.

— Значить, усе було серйозно й буденно?

— Та ні, емоції також були. Просто ви зараз поставили питання в чоло, а пригадати не можу. Та позитивних емоцій вистачало, повірте.

— Іще недавно були гравцем гореносного клубу. Чи заздрять вам хлопці з «Металіста»?

— Не знаю. Хоча підтримую зв’язок. Однак не думаю, що хтось заздрить. Це робочий момент кожного футболіста. Од щирого серця всім гравцям, які залишилися в харківській команді, бажаю всього найкращого. Плекаю надію, що незабаром усе налагодиться в клубі, команда процвітатиме, а хлопці отримуватимуть хороші гроші. У такому випадку буду за них лише радий. Насправді це прикра ситуація, коли обіцянки не підкріплюються діями та вчинками. Коли йшов, у всіх була віра в краще. А якщо є віра, значить, не все так погано. Головне — не втратити її.

— Гадаю, «Металіст» вам винен чималі кошти.

— Так, але не маю наміру тиснути на клуб. Розумію, яка зараз у ФК ситуація. Щиро бажаю харків’янам знайти вихід із неї. Сподіваюся, що харківська команда ще гримітиме в Європі. Принаймні для цього в клубі є все. Щодо боргів: таке життя. Зрештою, нас там ніхто насильно не тримав. Коли йшов, розумів, що пот­рібно в чергу ставати, щоби повернути зароблене. Та нічого страшного! Життя продовжується.

— З огляду на ситуацію у вітчизняному футболі, які сподівання нуртують у переддень весняної частини змагань?

— На мою думку, буде цікава боротьба й за чемпіонство, й за путівки в Лігу Європи. Чимало команд прагнуть проявити себе. Відтак ставлять максимальні завдання, щоби пробитися на євроарену. Це може лише тішити. Так, вистачає проблем, але маю надію, навесні буде цікаво й захоплююче.

— Негаразди у «Волині» та «Дніпрі» підштовхують до думок, що «Ворскла» матиме чудову можливість посісти четверте місце.

— Так, легко розмірковувати про прийдешнє. Та для нас найголовніший матч — найближчий. Залишилося лише десять турів. Не зважатимемо на суперників. Нам потрібно виконувати наші зав­дання, щоби набрати максимум очок. А вже потім думатимемо, що й як. Проб­леми — проблемами, а в якоїсь команди раптом з’явиться друге дихання. Усяке буває. Нам треба своєю справою займатися, не звертаючи уваги на чужі негаразди.

— Отож вам не кажуть: будь-що потрібно посісти, приміром, четверту сходинку?

— Сподобалося, що президент прилітав на збори, був із командою, приходив на тренування. Проте не було офіційних заяв щодо наших завдань. Залишився тиждень до початку другої частини сезону. Думаю, що керівництво невдовзі оприлюднить нашу мету. Відтак розумітимемо, які саме завдання потрібно виконувати.

Євген Демян