Легенди ПФЛ: "Ворскла"

З нагоди 20-річчя ПФЛ ми пропонуємо нашим читачам серію матеріалів, присвячених найяскравішим командам в нашій історії першої та другої ліг. Разом із тим ПФЛ України вітає з 65-річним ювілеєм Віктора Пожечевського.

В історії українського футболу є лише один унікальний випадок, коли команда відразу після виходу у вищу лігу завойовувала медалі. Творцем такого гідного поваги досягнення є полтавська «Ворскла» – багато в чому унікальне явище для вітчизняного чемпіонату 90-х і без перебільшення одна із найцікавіших команд свого часу.

Амбітне завдання

У сезоні, який передував бронзовому звершенню, «Ворскла» отримала від президента клубу, світлої пам’яті Володимира Артемова амбітне завдання – підвищитися в класі. На той час полтавців якраз знову очолив Віктор Пожечевський – спеціаліст, який повертав «Ворсклу» з колективів фізкультури у майстри ще за радянських часів. При ньому середняк першої ліги, «Ворскла», перетворилася у справжнього гранда.

Кадрове питання

Пожечевський довго і старанно підбирав кадри. Він повернув досвідченого воротаря Моргуна, який виступав за титулоносні болгарські клуби «Етир» та «Левськи», а поруч із шанованим і знаним у Полтаві голкіпером грав не менш досвідчений Панфілов (до слова, нинішній спортдир «Вереса»).

Із «Кременя» вдалося запросити вправного правого захисника Дичка (щоправда, пізніше до сусідів довелося відпустити Ратія, натомість прибув Кривенко) та його колегу по флангу, хавбека Коновальчука. Зліва в захисті вдало себе проявив екс-стриянин Мачоган. Вище по лівому краю діяв ще один досвідчений гравець – Ралюченко, котрий свого часу пограв у київському СКА, «Шахтарі» та «Металісті».

У півзахисті у полтавців взагалі вималювалася прекрасна група футболістів – конкуренція була настільки серйозною, що навіть екс-динамівці її не витримували. Основним опорником був вихованець киргизького футболу Янковський (його, як і центрхава Стельмаха та універсала атаки Коренєва вдалося запросити зі столичного «ЦСКА-Борисфена»), а над ним грали або вихованець російського футболу Доронченко (майбутнього спортдира «Кубані» із Полтави перехопив по ходу сезону казанський «Рубін»), або екс-олександрієць Богатир.

Перший американець

А вже атака «Ворскли» була на заздрість навіть вищоліговим колективам! На вістрі – нев’янучий Шарій, справжня «зірка» ще з радянських часів. Він уже грав за аматорську команду міста Бирзули, однак Пожечевський повірив у 38-річного ветерана, і той у кожному матчі готовий був доводити своє право на місце в основі. Чимало забивав іще один кубанець Соболь, а також Коренєв. А ще через бельгійських агентів та відомого футбольного менеджера Головаша вдалося привезти в Полтаву першого американця чемпіонату України – Луїса Бербарі з Лос-Анджелесу. Хлопець на той час їздив на перегляд у Голландію, Хорватію, але, бажаючи грати на вищому рівні, ніж тогочасний аматорський футбол США, він приїхав у нашу країну й порадував вболівальників екзотикою.

Бомбардирський рекорд

Але найголовніше своє придбання «Ворскла» здійснила уже під час перерви у чемпіонаті. Повний сил і в розквіті свого таланту, у Полтаву прибув провідний форвард «Поліграфтехніки» Чуйченко (на фото). З олександрійцями Сергій уже ставав найкращим бомбардиром першої ліги, але навіть для такого прекрасного форварда, як він, це був унікальний сезон! Він відкрив лік голам за полтавців у дебютному матчі, а загалом у 42 матчах забив 35 м’ячів! Цей показник і нині лишається рекордним в історії першого дивізіону.

Складні суперники

З перших турів свого «золотого» сезону «Ворскла» увімкнула чемпіонський хід, хоча назвати перемогу в ньому легкою не можна. Так, серйозний опір полтавцям чинили олександрійці, алчевці, чернівчани. Суперники були досить сильними, в кожній із цих команд вистачало досвідчених гравців. Так, «Поліграфтехніка» вдома відстояла нічию з ворсклянами, «Буковина» навіть вела в рахунку в Полтаві після голу Мінтенка, але Коновальчук врятував господарів від поразки. А в Алчевську «Сталь» взяла гору над амбітною командою Пожечевського. Зате свій клас полтавці демонстрували в інших поєдинках. Наприклад, в гостях проти «Динамо-2», половина складу якого мала стаж виступів за збірну України (Леоненко, Леженцев, Шкапенко, Головко…), «Ворскла» виграла завдяки голу Соболя з пенальті.

Вийшли за сотню

Після 23-х турів першої частини сезону саме «Ворскла» лідирувала в першій лізі з 47-а очками – стільки ж мали алчевці, але поступалися за додатковими показниками, а чернівчани відставали на два пункти. Зимовий антракт полтавська команда витратила на плідну роботу – серйозні збори в Болгарії, запрошення лідера гонки бомбардирів ліги Чуйченка та здібного плеймейкера Богатиря… Це була досвідчена команда, у якій зібралися гравці високого класу. Із 22-х весняних матчів «Ворскла» виграла 19, програвши лише один. Задовго до завершення сезону вона оформила своє чемпіонство, фінішувавши з видатним показником – 103 очки (рекорд ліги)!

Якісний футбол

А головне – як грала та «Ворскла»! У команди була просто прекрасна група атаки. Достатньо поглянути, який гол рівненському «Вересу» забив ветеран Іван Шарій (на відео з 1:53). Шедевральний гол майже з центру поля став, напевно, найкращим у тому чемпіонаті.

У своєму визначному сезоні 1995/1996 «Ворскла» задіяла такий склад:

воротарі: Олег Моргун (24 матчі, 19 пропущених), Юрій Панфілов (21 матч, 19 пропущених);

захисники: Ігор Мачоган (37 матчів), Володимир Дичко (39 матчів, 1 гол), Олег Ратій (25 матчів, 2 голи, пішов по ходу сезону), Юрій Левчук (20 матчів), Ігор Кривенко (18 матчів, 1 гол), Олександр Єфімов (14 матчів), Андрій Шкурат (10 матчів, 1 гол, пішов по ходу сезону), Сергій Кияшко (1 матч);

півзахисники: Олександр Янковський (39 матчів, 3 голи), Сергій Ралюченко (36 матчів, 5 голів), Володимир Коновальчук (32 матчі, 1 гол), Олег Слободський (22 матчі, 2 голи), Андрій Марченко (21 матч, 2 голи), Віктор Богатир (18 матчів, 4 голи), Михайло Стельмах (18 матчів, 1 гол), Сергій Доронченко (15 матчів, пішов по ходу сезону), Андрій Толстов (5 матчів, 1 гол), Микола Шевченко (2 матчі, пішов по ходу сезону);

нападники: Іван Шарій (36 матчів, 17 голів), Дмитро Коренєв (32 матчі, 6 голів), Юрій Соболь (31 матч, 14 голів), Луїс Бербарі (23 матчі, 2 голи), Сергій Чуйченко (21 матч, 24 голи), Владислав Немешкало (14 матчів, 2 голи, пішов по ходу сезону), Ігор Толстов (3 матчі, 2 голи), Вадим Калуцький (1 матч, пішов по ходу сезону) та Олег Кольцов (1 матч).

президент клубу: Володимир Артемов;

головний тренер: Віктор Пожечевський;

тренери: Валерій Повстенко, Сергій Собецький, Іван Шарій (граючий).

Під акомпанемент оркестру

Це була справді особлива команда, котра запам’яталася багатьма цікавинками. І рідкісними на той час міжнародними зв’язками з болгарськими зборами й легіонерами, і традиційним оркестром з барабаном та духовими інструментами, і талісманом – маскотом-рисенятком, яке стало справжньою «родзинкою» полтавських футбольних матчів.

Надалі «Ворскла» продовжить дивувати футбольну Україну. У першому ж сезоні у вищій лізі команда завоює бронзові медалі (небувале й неповторне досягнення для дебютантів – недавніх першолігівців), причому, полтавці здолають по черзі фактично всіх фаворитів сезону на чолі з динамівцями. У Полтаві з’являться й нові екзотичні для тодішнього нашого чемпіонату легіонери – група болгарів, нігерієць Нджоку. Команда проторує шлях в Європу, привозячи в рідне місто команди рівня «Андерлехта», «Боавішти», «Бенфіки».

Найвище досягнення

2009 року «Ворскла» завдяки голу Василя Сачка (нинішнього її наставника) перемогла «Шахтар», який щойно виграв Кубок УЄФА, і здобула Кубок України. Утім, у чемпіонатах України найвищим досягненням полтавців лишається те саме третє місце, котре завоювала «Ворскла» під керівництвом нинішнього ювіляра Віктора Пожечевського ще майже два десятиліття тому. Сьогодні Віктору Олександровичу виповнюється 65 років, з чим його вітатиме вся футбольна Україна. Справи людини лишаються в історії. Роки розсудять, адже велике бачиться на відстані…

Артур Валерко