Бонус 10 000 грн Найближчої суботи відбудеться звітно-виборча конференція Федерації футболу Львівщини. Тоді ж, зокрема, за підсумками голосування за участі представників колективних членів Федерації відбудеться обрання голови ФФЛ. Футбольний клуб «Карпати» (Львів) офіційно зареєстрував кандидатом на цю посаду Степана Юрчишина.
Що ж саме спонукало легендарного радянського і українського футболіста та досвідченого футбольного тренера й управлінця балотуватися на посаду голови ФФЛ і яким він бачить майбутнє львівського футболу, Степан Юрчишин розповів Інформаційному центру ФК «Карпати».
– Степане Федоровичу, чому ви вирішили йти на вибори голови ФФЛ?
– Я народився та виріс на Львівщині і живу тут й донині. Хоча міг, і то не раз, стати як киянином або москвичем, так і мешканцем будь-якого іншого міста колишнього СРСР. Чого вартувала, для прикладу, перспектива, коли б я дав згоду одягнути офіцерські погони і грати за ЦСКА. Напевне зараз би мав хорошу квартиру в центрі Москви, щонайменше, звання полковника з відповідною зарплатнею і тепленьке місце в Спорткомітеті Міністерства оборони Росії. Та я ніколи не мав і не маю жодного бажання кудись їхати з рідного краю. Можливо, це надто пафосно звучить, але я є патріотом України, Галичини і рідної моєму серцю Львівщини.
– Дайте оцінку нинішнього стану львівського футболу.
– Це питання тісно пов’язане з першим. Відповідаючи на нього, скажу одне – мені боляче дивитися на те, як тихою смертю помирає львівський футбол. І коли в обласному центрі він ще якось більш-менш животіє, хоча й там проблем більш ніж достатньо, то те, що ми нині бачимо в районах, у селах, – це просто жах. Адже саме на місцях, у містах області, районних центрах та селах живуть люди, в першу чергу діти, молодь, які до нестями закохані у футбол. Однак практично повсюди їх немає кому організувати, немає кому тренувати та й умов для занять не створено жодних. А хто за все це відповідає і хто всім цим мав би займатися, як не обласна федерація?! Наш край здавна славиться своїми футбольними традиціями. Але нині невимовно боляче дивитися на руїни, що залишає по собі діяльність нинішньої ФФЛ. Досвід моєї футбольної кар’єри, а також навички, здобуті на різноманітних керівних посадах у професійних клубах нашого краю, підказують – настав час діяти. Діяти рішуче, злагоджено, однією командою. Бо коли все залишиться, як є, то це швидко закінчиться непоправною катастрофою.
– Яка ваша програма розвитку футболу на Львівщині?
– Зупинюся на головному. В першу чергу, ми повинні звернути увагу на всебічний розвиток дитячо-юнацького футболу. Адже створивши обласну дитячо-юнацьку лігу, ФФЛ докерувалася до того, що в ній зовсім не представлено добру частину районів Львівщини. Я вже не кажу про рівень підготовки більшості тих команд, які є в районах і селах. Чи не весь тренувальний процес у них зводиться до того, що тренер, прийшовши на заняття, кидає м’яча і діти півтори чи дві години просто грають у футбол. А є й такі команди, які взагалі не тренуються, а лише збираються на ігри. Тобто ми повинні паралельно займатися як масовістю дитячого футболу, так і робити все, щоб підняти рівень підготовки дітей на місцях. Ви подивіться, з якими проблемами стикаються тренери Академії «Карпат», створеної спільно з Львівським УФК. Коли йде набір, то дуже часто вони не можуть набрати 18–20 більш-менш талановитих хлопців. А це ж приїжджають найкращі. Чому так? Чому немає, як колись, по два десятки кандидатів на місце? Чому раніше відбирали, а тепер змушені набирати? Невже на Львівщині перевелись футбольні таланти?..
– А що маєте намір змінити в аматорському футболі?
– Уже давно треба було переформатувати чемпіонат області та оптимізувати календар матчів, щоб команди не простоювали без ігор по півроку і не проводили за сезон два десятки матчів, а то й менше. Ну а про суддівство обласних змагань, не кажучи вже про районні, я й говорити не хочу – тут однозначно необхідні радикальні заходи, бо на сьогодні ситуація є патовою. І це, зауважте, при тому, що ФФЛ керує колишній арбітр всесоюзної категорії з чималим досвідом суддівства на найвищому рівні. Хоча, можливо, звідси й усі біди в цьому питанні... До речі, не кращі справи у Львівської колегії суддів і з представництвом на найвищому рівні. Ще зовсім недавно матчі Прем’єр-ліги обслуговували четверо львівських арбітрів та п’ять асистентів, а нині – лише один арбітр і три асистенти.
В моїх планах також серйозно зайнятися жіночим футболом та різновидами масового футболу, зокрема пляжним і міні-футболом. Для цього необхідно, щоб комітети, які за них відповідають, не лише існували на папері, а реально працювали. Ну й нарешті скажу, що потрібно викорінити авторитарні методи управління та порочну практику кумівства в обласній федерації. А для цього необхідно одне – забезпечити прозорість діяльності ФФЛ.
– Ні для кого не секрет, що вже багато років відсутня нормальна співпраця між ФФЛ та ФК «Карпати».
– Вважаю, між ФФЛ та провідним клубом Західної України повинні бути не просто партнерські стосунки, а конструктивна та взаємовигідна спів-праця. Колись, між іншим, так і було, але потім через особисті амбіції очільників ФФЛ все це зруйнувалось. От скажіть, чому з Федерацією футболу України «Карпати» знаходять спільну мову. Так, нещодавно у Львові побував голова Комітету дитячо-юнацького футболу Станіслав Кочубинський. Зустрівшись з керівництвом «Карпат», він за менше, ніж півгодини домовився про створення у Львові, на карпатівській базі, Міжрегіонального центру розвитку дитячо-юнацького футболу. А от обласна федерація, після того, як її очолило нинішнє керівництво, нічого спільного з ФК «Карпати» мати не хоче.
– Як ви оціните роботу сьогоднішнього керманича ФФЛ Ярослава Грися?
– У житті все відносно. Тому й коли когось чи щось оцінюєш, то все залежить від того, з ким або з чим порівнюєш. Наприклад, коли порівнювати масовість футболу у Львівській та Чернівецькій областях, в якій у чемпіонаті грає аж вісім команд, то звичайно, у нас просто-таки футбольний оазис. Але ви мені скажіть, чи легше від того шанувальникам футболу Дрогобича, Борислава, Сколього, Новояворівська, Радехова, Мостиськ, Трускавця, де немає команд, які б грали на область?
Знову повернуся до дитячого футболу. Запитайте, як оцінюють роботу ФФЛ хлопчаки з тих районів, що не представлені в обласній ДЮФЛ. Невже вони страшенно щасливі з того, що у нашій області футбол краще розвинутий, ніж в багатьох інших?
А візьмемо професіональні клуби. За Польщі зі Львова декілька команд грали в чемпіонаті країни. Та й уже в незалежній Україні у Львові команд було більш ніж достатньо. Свого часу в групі «А» (фактично це була Західна зона) Другої ліги більша частина команд представляла Львівщину. А зараз залишилася лише одна моршинська «Скала». Не так давно був ще й ФК «Львів». Але наразі в ньому залишилися тільки дитячі команди, а от дорослої більше не існує. За іронією долі, її розпустили якраз тоді, коли президентом клубу, можна сказати, за сумісництвом, став очільник ФФЛ.
– Якими будуть ваші перші кроки роботи у разі обрання головою ФФЛ?
– Найбільшими недоліками роботи нинішньої Федерації футболу Львівщини я вважаю пасивність, невміння перебудувати роботу згідно з сучасними вимогами, нераціональне використання коштів та цілковиту закритість системи. Тому, в разі обрання мене головою ФФЛ, я в першу чергу вивчу кадровий потенціал працівників федерації, проведу аудит матеріально-технічної бази, фінансової та господарської діяльності організації. Окрім того, зважаючи на те, що на місцях працюють фахівці, які весь цей час фактично не відчували жодної підтримки власних здорових ініціатив з боку обласної Федерації, своїм першочерговим завданням я вважаю особисто зустрітися з керівниками місцевих федерацій області, детально вивчити ситуацію на місцях, вислухати їхні проблеми і з числа найактивніших функціонерів сформувати дієздатний штат фахівців Федерації. А вже тоді розробити детальний алгоритм, де буде розписано крок за кроком, програми розвитку футболу Львівщини. Ну а далі засукати рукави і всім разом взятися до роботи.
