Бонус 10 000 грн У Будинку футболу відбулася Всеукраїнська нарада з питань розвитку дитячо-юнацького футболу. Цей захід відвідали майже двісті футбольних функціонерів, тренерів і вчителів фізкультури. Віктор Пищев пояснив доцільність такого заходу та розповів про тенденції дитячо-юнацького футболу.
«РАНІШЕ ХОЧ ГРАЛИ НА АСФАЛЬТІ У ДВОРАХ, А ТЕПЕР І ЇХ ЗАБУДУВАЛИ»
— Вікторе Федоровичу, поясніть, будь ласка, який основний підсумок цієї наради? Що наразі змінилося в дитячо-юнацькому футболі?
— Про якісь якісні зміни можна буде говорити тільки після того, як пройде мінімум півроку. Наразі найважливіше, що ми визначилися, в якому напрямку потрібно працювати. Не варто також зайвий раз нагадувати про питання інфраструктури. Ми ж усі прекрасно розуміємо, що на сьогодні рівень вітчизняної інфраструктури не повністю відповідає європейському показнику.
Я можу сказати, що в команд, які беруть участь у вищій лізі ДЮФЛУ, цей рівень поступово піднімається. Таких прикладів можна навести багато. Але є такі команди, які виступають у вищій лізі й представляють клуби прем’єр-ліги, в яких ситуація абсолютно протилежна. Виходить, що дехто з елітного дивізіону, відверто кажучи, просто не переймається розвитком дитячо-юнацького футболу. Звичайно, такі гранди, як «Динамо», «Шахтар», «Металіст», «Металург» (Донецьк), «Дніпро» — це лідери, які вкладають кошти в інфраструктуру. Щодо решти, то в нас є й такі команди, які доволі активно над цим працюють. Приміром, на підході «Карпати». У Львові побудували футбольні поля, які відповідають усім сучасним нормам.
За приклад може слугувати ПСВ (Ейндховен), де для дітей споруджено 26 футбольних полів! 26, а ми радіємо, якщо одне штучне поле змайстрували, та й то не стандартних розмірів, а ми вже це підносимо як колосальну перемогу.
Отже, перший напрям, у якому потрібно працювати — інфраструктура.
— Скажіть, які питання, крім інфраструктури, розглядалися на зборах?
— Інше важливе питання — тренерські кадри. Порушувалося питання ліцензування тренерів. Кілька доповідей стосувалися диплому «С», який дає право тренувати дітей, починаючи від шестирічного віку й закінчуючи п’ятнадцятирічними. Саме до 15 років, тому що із цього часу юнак уже має право укладати повноцінний контракт.
І третє — рівень наших змагань. Я вважаю, що наші змагання дитячо-юнацької футбольної ліги, в яких беруть участь 8 тисяч дітей, — це якісний футбол. Такий собі перехід од дитячого до професіонального рівня. На сьогодні в професіональних клубах тренери, які працюють з командами U-17, U-16 і U-15, повинні мати категорію УЄФА «А», або як мінімум «В».
Приємно відзначити, що цього року фінальна частина змагань пройшла на високому рівні. Уперше фінал змагань U-17 проводили на «Арені Львів». Уперше за 12 років існування Дитячо-юнацької футбольної ліги України провели на арені такого рівня! До того ж, ми вперше провели всю фінальну частину в Закарпатській області, де діти мешкали й харчувалися в ідеальних умовах. Футбольні поля, на яких проходили всі наші баталії, були в чудовому стані. І ще варто сказати, що в селі Поляна Свалявського району на фіналі були присутні 2700 глядачів! Це — рекорд!
А в «Артеку» провели дебютний міжнародний футбольний турнір серед команд U-15, на якому нашу країну представляли чотири найкращі команди й стільки ж прибули з-за кордону. І вперше змагання U-15 транслювалося на телебаченні в прямому ефірі на Першому національному! На стадіоні було 7 камер! Це все позитивні моменти.
— А як щодо негативних?
— Слабким місцем залишається все та ж інфраструктура. Я неодноразово на цьому зупинявся й порушу цю проблему знову. У нас є можливість реанімувати наші футбольні поля, які вже маємо. Регіональні центри звітують, мовляв, у них у області 400 полів. У середньому в дитячо-юнацькій лізі одну область представляють 7–8 команд. Але є такі команди, які грають на полях, що, будемо відвертими, ніколи не косилися й не доглядалися належним чином.
У нас є можливість позбутися цього негативного моменту. Я веду мову передовсім про проект Федерації футболу України, покликаний відновити, реанімувати ті футбольні поля, які ми наразі маємо. До слова, нами розробляється ще один проект, де закладено створити в кожному регіоні України стадіон, який би відповідав міжнародним стандартам для проведення змагань дитячо-юнацької ліги. Ці стандарти передбачають наявність освітлення, якісного штучного поля, як мінімум 4 роздягалень, гарячої води й так далі.
«НЕ ЗАВЖДИ ВАРТО ГНАТИСЯ ЗА МЕДАЛЯМИ»
— А як щодо урядової підтримки? Ви якимось чином налагоджуєте співпрацю з державними установами?
— На цій Всеукраїнській нараді були присутні представники державних структур, зокрема — Міністерства освіти й науки, міністерства молоді та спорту. Вони оголосили про свій намір діяти в напрямку розвитку дитячого та юнацького футболу спільно із Федерацією футболу України. Така співпраця та підтримка держави сприятиме поверненню до масовості. Знаєте, раніше було таке гасло:«Від масовості до олімпійських медалей!». Ось і нині, гадаю, цей лозунг цілком прийнятний для нашої сьогоднішньої ситуації.
— Усе ж яка у цьому участь Міністерств освіти й науки, молоді та спорту? Як вони сприяють поліпшенню становища в дитячо-юнацькому футболі?
— Од міністерства молоді та спорту виступав Анатолій Миколайович Савін. Головний лейтмотив його виступу: «На сьогодні потрібно справді повернутися до масовості». Що прозвучало головне від представника міністерства — ми занадто зараз захопилися результатами: женемося з восьмирічними дітьми за кубками, а головним має бути задоволення. Діти повинні найперше від цих змагань отримувати радість, а не перемогу будь-якою ціною! Змагання від 6 й до 13 років повинні приносити задоволення, а ось уже з 14 років там уже є місце духу змагань, конкуренції… Хоча, безумовно, він повинен бути присутнім і серед, наприклад, восьмирічних, але ж це має бути не на першому місці. Тому спільно з міністерством у цьому напрямі ми й далі працюватимемо.
— Щодо уроків футболу у школах. Чи розроблена якась програма дій і чи існують спеціальні посібники?
— Я знаю, що є такі посібники, які видали учителям фізкультури. Це хороші, якісні видання. Плюс до них прикріплені спеціальні відеоматеріали. А ще до регіональних центрів уже відправили всі рекомендації й методички. Вони навіть на сайті ФФУ мають бути розміщені, й з ними за бажання можна ознайомитися.
«ПОТРІБНО ЗАХИСТИТИ ТРЕНЕРІВ»
— Ще на початку нашої розмови ви говорили, що порушувалося на нараді питання тренерів. До якого конкретного рішення дійшли з цього приводу?
— У нас є технічний департамент, який займається навчанням дитячих тренерів, і він озвучив основні проблеми. По-перше, це той факт, що в різних областях України тренерські ліцензії коштують по-різному. Різниться також і якість самих цих семінарів, їх умови проведення. Таким чином вирішили звести все це до одного тарифу, так би мовити, уніфікувати.
Я зі власного досвіду знаю, що в нас зараз ліцензія «А» коштує 25 тисяч гривень. Тренерові нелегко заплатити таку суму. Зазвичай витрати на себе беруть професіональні клуби. На нараді ще прозвучала думка про намір запровадити обов’язкові контракти з тренерами, котрі працюють із юнацькими командами. Трапляються випадки, що тренер приходить, працює, а його потім звільняють за непоказаний результат. Це неправильно. Це теж проблема. Думаю, що на наступний сезон ми внесемо до регламенту положення, за яким команда, що заявляється до змагань, повинна заключити з тренером професіональний контракт. Звісно, якщо на такий крок піде Виконком ФФУ. Це все задля того, щоби захистити тренера.
— І наостанок, Вікторе Федоровичу, яка футбольна доля тих сотень дітей, які займалися в клубній академії київського «Арсеналу»?
— Діти, які займалися в «Арсеналі», зараз беруть участь у змаганнях. Усі чотири команди, які були. Вони знайшли підтримку спонсорів й продовжують займатися. До слова скажу, що зараз справді багато команд утримуються за рахунок батьків. Вони покривають витрати на екіпірування, купують м’ячі… Щоправда, є й спонсори, тож за це їм велика шана, бо відгукуються на прохання допомогти. Як у ситуації з «Арсеналом»: звернулися за допомогою — й дітей підтримали.
