Бонус 10 000 грн Відомий тренер Олег Федорчук прокоментував склад, який викликав Микола Фоменко на товариську гру проти збірної Норвегії.
— Олеже Вікторовичу, я от розглядав перший селективний вибір нового коуча націоналки з наміром знайти щось знакове, й у мене нічого не вийшло. А у вас?
— У мене спостерігався аналогічний результат: Фоменко не здивував, практично не змінивши команду порівняно з минулорічним зразком. Можу відзначити, що спочатку невеличкий такий подив у мене викликала відсутність трьох києводинамівців — Коваля, Мілевського й Алієва, проте швидко зрозумів: двох останніх не запрошували з «об’єктивних причин» (не хочу про них згадувати), а щодо Максима, то він же в Києві, на виду, тож наш тренер, мабуть, вирішив, що наразі у нас є три воротарі, вищі за класом. Михайло Іванович знає, що робить.
— Як гадаєте, відсутність несподіваних імен у списку викликаних — то консерватизм Фоменка (не хоче перевантажуватися переглядом нових виконавців) чи якась розумна практичність (усвідомлює, що інші гравці «ще не доросли»)?
— Гадаю, і те, і те. Судіть самі… По-перше, напередодні Євро-2012 тодішній тренер збірної просіяв велику кількість футболістів — можна було побачити, хто чого вартий. По-друге, нам же, по суті, не можна ризикувати, експериментувати, бо зустріч із Норвегією — то останній шанс підготуватися до битви з поляками — ключового, на мій погляд, матчу для України в першій половині поточного року. По-третє, через низку причин (насамперед — легіонерів) маємо відчутний брак сильних виконавців — немає з кого вибирати, кажучи простіше. Я б навіть сказав, що оті 25 гравців — це ніби підтвердження народного прислів’я «від добра добра не шукають»: навіщо вдаватися до бездумних дій, якщо коло об’єктивно найкращих наших виконавців окреслено? Тож усе логічно.
— І все ж мені складно збагнути: невже не можна було бодай мінімально поекспериментувати в контрольній зустрічі? Ну, там спробувати Іщенка на проблемній позиції центрального оборонця: у нас же тут або вічно травмовані (Михалик), або вічно нестабільні (Хачериді), або, скажімо так, «вічно проблемні/хворі» (Кучер, Ракицький).
— Розумієте, я не впевнений, чи варто запрошувати до національної збірної нестабільних гравців тільки тому, що є проблемні місця — в такому разі краще довірити закрити їх перевіреним виконавцям, із класом і стабільністю (наприклад, того ж Тимощука сміливо можна ставити в центр захисту). До того ж, вірю, що навесні, в офіційних матчах, жодних маніпуляцій із боку «Шахтаря» не буде… А повертаючись до гри з норвежцями, ще раз наголошу: вона надзвичайно важлива, це — більше, ніж звичайний «товарняк». Остання напередодні офіційних поєдинків можливість роззнайомитися — гравцям і новому наставнику, перевірити все, що треба. Саме першим чинником я пояснюю кількість викликаних — 25 чоловік: це ж забагато, інколи людину краще не запросити, аніж запросити, а потім не дати зіграти, однак Фоменко пішов на такий крок якраз із метою навести перші контакти з новими підопічними.
