Сергій Балтача: "На поляків сподіватися не варто"

Приємно поспілкуватися з легендою! А ще стократ приємніше - з легендою вихованою, ввічливою… Сергій Павлович Балтача уже чверть століття мешкає в Англії, це проявляється буквально в усьому: він змінився зовнішньо, скидаючись, радше, на професора Оксфордського університету (і справа не лише в окулярах!), завше тримає себе гідно, посміхається, а ще… зворушливо підбирає слова українською мовою - так, багаторічне перебування в іншому мовному середовищі дається взнаки…

- Сергію Павловичу, можливо, дивне запитання, та все ж - ви дивилися п’ятничний матч Україна - Польща?

- Звичайно! Хіба я міг таке пропустити?.. Складна була гра, наші не зуміли вповні проявити найкращих своїх здібностей насамперед через велику напругу, нервозність і ціну. Проте виграли, а все інше жодного значення не має. Мені здається, що в сенсі щільності, компактності, сказати би, стриманості ця зустріч перевершила навіть київську з Англією… Я вважаю, що пощастило сильнішому, хоча наш суперник значно більше голевих епізодів створив… Повторюю: ми мусили здобути три очки, ми їх здобули. Тепер перед нами - Сан-Марино, не варто аж надто прохолодно до цього поєдинку ставитися. Іще тепер мусимо чекати зустрічі в Лондоні.

- А що нам од неї чекати? Є надія?

- Я б хотів сказати, що вірю у професіоналізм поляків, але… По-перше, тут діє аспект історичних взаємин - у нас із західними сусідами завше були проблеми. По-друге, спортивний принцип… Ось я не вірю в них! Чому? Поясню: три десятиліття тому збірна СРСР боролася за вихід на чемпіонат Європи, головним нашим суперником були португальці, саме з ними ми грали останній матч…

- …У якому трагічно, нерозумно, не по ділу поступилися - 0:1…

- Так, а перед тим португальці зустрічались із поляками, в гостях, ми дуже на них сподівалися, проте ті програли. Я дивився ту гру, дещо про неї знаю й відтоді впевнений, що поляки тоді банально "злили" нашим опонентам - "на зло совєтам"! Отож нині… Хіба на таких є сенс сподіватися?

- Ого, ого… То вони нам на початку 1980-х мстили за "Солідарність"?

- І за те, і за "розвинутий соціалізм", і за все інше.

- Знаєте, тут, як на мене, надія є й криється вона в грошах: упевнений, що, у випадку хорошого матеріального стимулювання, поляки кістьми ляжуть на "Уемблі". Тому нашим футбольним керівникам уже після п’ятниці треба було над цим працювати - обіцяти "пшекам" великі преміальні. Погоджуєтеся?

- Мабуть, у чомусь маєте рацію… Здається, наш правий бек Артем Федецький уже навіть публічно сказав про такий сценарій, попрохавши ФФУ попрацювати в цьому напрямі… Що ж, "будем подивитися", як кажуть наші східні сусіди.

- То, може, пощастить?

- Складно сказати… Я тут песиміст.

- А в Англії яка обстановка?

- О, на Островах уже впевнені у виграші! Вони, скидається на те, квитки до Бразилії почали бронювати! Сумнівів у перемозі над поляками британці не мають анінайменших.

- Повернімося до п’ятниці: майже паралельну гру Англія - Чорногорія мали змогу переглянути?

- Дивився в прямому ефірі. Й знову переконався, що балканці - слабка команда: щойно підопічні Роя Ходжсона мінімально вмикали швидкість, екс-югослави "сипалися". Безумовно, на них у перерві гри вплинуло повідомлення, що ми виграли, внаслідок чого сенсу старатися хлопцям не було, і ще я розумію, що їм забракло трьох гравців основи, та все ж програвати 1:4… Ну, знаєте, то не рівень.

- А наша національна команда показала рівень? Як матч із поляками сприйняли в Альбіоні?

- Усі очікували саме такого результату. Тут чомусь не сумнівалися у перемозі українців - мабуть, дві нічиї, що стали наслідком ігор між нами та британцями, змусили місцевих фахівців та журналістів ставити нас вище поляків.

- До речі, про їхніх спеціалістів та журналістів: у нас на всі лади говорять, що половина клубів англійської прем’єр-ліги хоче бачити в себе Євгена Коноплянку та Романа Зозулю, останнього навіть титулом нагородили - український Руні. Проте ні один, ні інший у Харкові не виблискували… Вони, на вашу думку, класні футболісти? Потягнуть рівень АПЛ?

- Так, вони дуже хороші гравці. І зуміли би, в разі трансферу, проявити себе на Туманному Альбіоні. Повірте Зозуля нічим не гірший за Руні… Вважаю, обидва можуть стати повноцінними частками будь-якого клубу АПЛ, навіть із когорти найсильніших. А якщо вийдуть на мундіаль… Не хочу забігати наперед, сподіваюся, все буде гаразд.