Au revoir, Euro! Або про чорну кішку у темній кімнаті
^

Au revoir, Euro! Або про чорну кішку у темній кімнаті

792

Au revoir, Euro! Або про чорну кішку у темній кімнаті
Фото - автора

Останній футбольний рік приніс українському вболівальникові увесь спектр емоцій. Ми з вами пережили масу як позитивних, так і негативних моментів. Безперечним успіхом можна вважати виступ наших «грандів» у єврокубках, але найбільш пам’ятними були переживання за збірну України в матчах плей-офф до Євро-2016 з командою Словенії. Стан ейфорії продовжився і після жеребкування групової стадії єврофоруму: отримавши у суперники Німеччину, Польщу та Північну Ірландію ніхто не сумнівався, що наша команда вийде з групи. Уже у Франції українців чекало найбільше розчарування року – провальна гра збірників принесла їм 0 залікових балів і останнє місце в групі. Au revoir, Euro!

Після вильоту синьо-жовтих з турніру лише лінивий не критикував футболістів і тренерів, не шукав причини такого виступу головної команди країни. Серед тисяч причин доводилося зустрічати і таке: занепад дитячо-юнацького і регіонального футболу, відсутність якісної інфраструктури для підготовки збірників тощо. Зупиняюся саме на цих двох аспектах, оскільки на власному досвіді спробую довести, наскільки помилковими і надуманими є ці причини.

У Чернігівській області є Менський район, до якого мені судилося переїхати на постійне місце проживання у 2007 році. Оскільки я палкий шанувальник гри мільйонів і любитель побігати з м’ячем по футбольному полю, одразу ж зацікавився наявністю команди у селі і можливістю її виступу у різних змаганнях. Моєму розчаруванню не було меж, коли я дізнався, що команди і навіть стадіону в селі немає з далекого 1993 року, а в чемпіонаті району виступає чи то 7, чи то 8 колективів, 4 з яких – із райцентру.

Чесно кажучи, в такій ситуації руки опускаються. Проте нам вдалося вийти на людину, якій не байдуже, що відбувається з футболом на його малій Батьківщині, хоча сам він проживає за межами України. За його фінансової допомоги та ентузіазму і наполегливості місцевого священика справа рушила з мертвої точки у 2008 році. На місці, де раніше був стадіон, а на той момент виник будмайданчик і сміттєзвалище, розпочалася робота. Важка техніка працювала три дні і ми отримали перші результати.

Au revoir, Euro! Або про чорну кішку у темній кімнаті - изображение 1Au revoir, Euro! Або про чорну кішку у темній кімнаті - изображение 2

Лише побачивши ось таку картинку, місцеві жителі повірили в те, що в них буде футбольне поле.

Та це був лише початок. На розрівняну ділянку було завезено величезну кількість ґрунту, який рівномірно був розстелений на місці майбутнього газону. Після ряду маніпуляцій відбулося засівання травою. Тут нас чекало розчарування, оскільки в магазині, де купувалося насіння нам помилково дали не те що треба і перші осінні сходи трави показали, що грати нам доведеться по так званих купинках. Навесні ми продовжили чаклувати над полем. Було вирішено цей сезон на ньому не грати. Того літа були намагання виправити ситуацію з газоном, проте зусиль було недостатньо. Протягом кількох років робота тривала і на сьогоднішній день ми маємо ось таке чудо:

Au revoir, Euro! Або про чорну кішку у темній кімнаті - изображение 3Au revoir, Euro! Або про чорну кішку у темній кімнаті - изображение 4

Зрозуміло, що це далеко не ідеал, проте головна мета досягнута. І можливим це стало завдяки наполегливості і вірі в успіх.

Стосовно розвитку самого футболу в районі, то слід зауважити, що той самий чоловік, який допоміг нам з полем, активно діяв і в інших населених пунктах. Кількість команд постійно зростала, стали збиратися представники команд для вирішення нагальних питань і обговорення регламентних норм змагань.

На сьогоднішній день у районі 16 команд, а в чемпіонаті району приймає участь 19 колективів (3 – із сусіднього району). Існує 2 ліги. За рахунок коштів небайдужих наймаються арбітри з Чернігівської обласної федерації. Всі питання по організації і спори вирішує створена Рада представників команд.

Команди-учасники змагань постійно працюють над вдосконаленням своєї інфраструктури. На території району зараз є три поля, на яких встановлено полив газону. Для сіл це безперечний успіх. Щоби ви мали уявлення про ці поля, ось приклади деяких з них:

Au revoir, Euro! Або про чорну кішку у темній кімнаті - изображение 5Au revoir, Euro! Або про чорну кішку у темній кімнаті - изображение 6

Задля поінформованості населення і заради популяризації футболу створено спільноту «Менський футбол» у соціальній мережі вконтакті. Щотижня місцева газета публікує звіт про завершений тур чемпіонату.

Не можливо оминути увагою і той факт, що в 3-х населених пунктах району на сьогодні функціонують футбольні секції і філії ДЮСШ. Протягом кількох років Менщина делегувала 6 юних спортсменів до футбольної школи «Юність» у Чернігові (саме тут свою кар’єру розпочинав Андрій Ярмоленко).

Тож чи варто говорити про глибокий занепад регіонального футболу, враховуючи вказаний приклад? Сумніваюся. Звісно, що проблем вистачає, а нашій Федерації футболу слід більше уваги приділяти регіонам. На щастя є спонсори і меценати, але вони, нажаль, далеко не завжди дивляться у перспективу. Цю функцію має нести саме головний футбольний орган держави.

Відносно ж причин невдалого виступу нашої збірної, то їх треба шукати не в матеріальній площині, а на рівні психологічному, внутрікомандному. Необхідно переосмислити ставлення до футболу, до партнерів, до себе, до вболівальників, до країни. Коли кожен член команди (від масажиста до гравця) стане вимогливішим до себе, буде ставити перед собою ціль і не помічатиме перешкод на шляху досягнення мети, лише тоді український вболівальник отримає задоволення і впевнений, що за ісландським прикладом готовий буде на руках носити своїх кумирів.

Оцените
Поделитесь

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме