Бонус 10 000 грн 29-річний Сілвіу Ізворану – один із найдосвідченіших гравців «Волині». Минулий рік – розквіт кар’єри румуна у «Волині». Ізворану став основними гравцем «хрестоносців» у центрі поля і нині без його присутності в складі важко уявити середню ланку лучан. Клубна прес-служба спілкувалася із Сілвіу напередодні від’їзду команди на весняні збори до Сімферополя.
- У великий футбол я потрапив з «вулиці». Принаймні звідти мене взяли у приватну футбольну школу, – розповідає Сильвіу. – В цю школу пішли із товаришем на перегляд і нас обох взяли. А спортом я займався змалку. Батько до останнього не вірив, що з мене щось вийде у футболі. Тільки тоді змирився, коли по телевізору побачив сина. Я вже за «Оцелул» грав.
- Але дебютував ти в іншій команді…
- Це була «Дунеря» із Галаца. Мені тоді виповнилося 20 років. А в найсильнішій нашій лізі дебютував у травні 2004 року, в складі найсильнішої команди рідного міста – «Оцелул».
У ті роки румунський чемпіонат був сильнішим ніж зараз. Ймовірно, фінансова криза підкосила його… Чимало команд на межі виживання, багато відомих колись клубів скотилися у нижчі ліги… Так-от, згодом мене вподобали в одній із найсильніших команд Румунії – «Динамо» з Бухареста і до 2010 року я належав їм, хоч більше довелося по орендам поїздити. Крім «Динамо», з яким став бронзовим призером чемпіонату, виступав за «Астру» з Плоєшті, «Інтернаціонал» (Куртя-де-Арджеш).
- Ти опинився у місті Клуж, в якому є дві команди вищої ліги Румунії. Яка сильніша?
- ЧФР – багатший клуб, але «Універститатя», за яку я відіграв 10 матчів, популярніша, це ніби як бренд Клужа. Вболівальники, до речі, їхні, не вельми товаришують, можна сказати, навіть, ворогують. Тому такі дербі, а також матчі бухарестського «Динамо» із «Стяуа» загартували мене як футболіста.
- Це такі ж дербі, як ігри «Динамо» із «Шахтарем» чи «Волині» з «Карпатами» в Україні?
- Так, вони вважаються головним матчами сезону – найбільш видовищні і популярні серед уболівальників.
- Твої румунські команди двічі програвали у фіналах національного кубку. Прикро було розстатися із мрією про кубок?
- Я додам: моя українська команда двічі зупинялася за півкроку до фіналу і програвала півфінали. Може на третій раз щось вийде?) У Румунії ж «Тимішоара» програла бухарестському «Рапіду», а «Оцелул» – «Динамо». Сказати, що був розчарований – нічого не сказати, адже такі нагоди не часто випадають футболістам.
- Тебе часто називають універсальним гравцем, хоча у «Волині» ти частіше граєш опорного півзахисника. Де найкраще почуваєшся?
- У дитячому та юнацькому футболі грав навіть лівого півзахисника. Згодом пробувався в центрі оборони, на лівому фланзі захисту – пам’ятаєте, в Луцьку там починав. Нині більше до вподоби опорна зона, подобається атакувати з глибини поля, дати розрізний пас на хід нападникам. Отож, виходить, що я справді – універсал (посміхається).
- Маєш в активі матч за «молодіжну» збірну Румунії. Чому не затримався у ній?
- Грали тоді здається, проти голландців. Програли команда Хунтеллара та Ван Персі… Не затримався? Значить, тренерів не вразив грою…
- Дебют за «Волинь» пам’ятаєш?
- Так це було знамените (сміється – авт..) болото в Луганську. Березень 2011 року. Це був шок, я не міг уявити, що там можна грати. Раніше чи пізніше в таких умовах не грав.
- У всіх командах, в яких грав мав різні номери. Чому так?
- В «Оцелулі» мав 15-ку на спині, в «Тимішоарі» – 6, «Динамо» – 28, у «Волині» взяв №24. Я ніколи не вибираю принципово якийсь номер, чи вимагаю його в команді. Думаю, це справа другорядна, головне – на полі доводити свою потрібність.
- «Волинь» стала твоїм першим іноземним клубом. Ти швидко тут акліматизувався?
- Так, це дуже важливо – поступово ставати своїм у чужому місті, чужій команді. Не скажу, що відразу комфортно було, але футбол – інтернаціональна гра, якщо ти віддаєшся йому повністю, вболівальники і тренери помітять це і згодом тобі самому буде комфортніше жити і грати.
- Сильвіу, «Волинь» невдало стартувала навесні. Чим поясниш нинішні проблеми команди?
- Ви бачили, як важко нам було грати із «Шахтарем» та «Динамо» на засніженому полі вдома. Звісно, це пояснення може не задовольнити вболівальників, але повірте, що ми дуже прагнули зіграти вище своїх можливостей. Зараз, вважаю, нам необхідно забити кілька голів, прийде впевненість і все налагодиться.
«Волинь» – не «Барселона», яка щохвилини створює моменти. Дістали одного-два шанса – реалізовуємо їх!
