Бонус 10 000 грн Наставник «Чорноморця» Роман Григорчук — про майбутні зустрічі з непростими суперниками
— Романе Йосиповичу, в першу чергу, дозвольте привітати з днем народження (22 березня наставнику одеситів виповнилося 48 років. — ред.).
— Дуже вдячний, хоча зізнаюся: особливих святкувань не було — триває напружена робота, тож відзначати немає коли (сміється). Обмежився лише сімейним колом.
— А футбольні колеги?..
— Звичайно! Лунало дуже багато телефонних дзвінків, а ще привітало керівництво клубу.
— З Івано-Франківщини вітали? (Роман Йосипович родом із села Корнич Коломийського району. — ред.).
— Так. Навіть здивований, що так багато людей пам’ятають, коли в мене день народження (усміхається).
— Коли востаннє зустрічали свій день народження в таких напружених умовах?
— Так народився, що в цей час завжди є футбол (сміється). Отож коли був футболістом, частенько виходив на поле в матчах саме на свій день народження. Ті поєдинки й досі пам’ятаю. Те саме й на тренерській ниві. Отож цей день запам’ятовується більше, ніж інші свята.
— Поділитеся з читачами, що побажали собі у футбольному сенсі?
— Про те, що мріялося в день народження, роздумую весь час. Ламати голову є над чим. Щоправда, треба не бажати щось собі, а замислюватися над тим, як нашій команді прогресувати. Ось такі в мене весь час думки (сміється). А просто сидіти й мріяти — це не про мене (усміхається).
— Немов навмисне до вашого дня народження, збірна України зробила вам подарунок…
— Знаєте, піймав себе на думці, що коли виграємо, в нас не буде навіть часу нормально порадіти перемозі, адже відразу потрібно думати про наступну гру з молдованами. Поки що здобуток у Варшаві — не привід почуватися спокійно.
— Мабуть, вам, як наставнику команди, що має шанси зачепитися за четверту сходинку, цей матч був цікавий і тим, що у складі збірної грали практично футболісти лише ваших прямих конкурентів…
— Безумовно. Для себе відзначав цей фактор. Цікаво було слідкувати, в якій формі наші конкуренти, зокрема й ті, з якими нам доведеться зійтися в дуелі 31 березня.
— Для вас ця зустріч, напевне, особливою була ще й тому, що у середині 1990-х самі грали в чемпіонаті Польщі за плоцьку «Петрохімію».
— То було так давно (сміється). І чогось надзвичайного не відчував, коли дивився на поляків, хоча й грав у тамтешньому чемпіонаті. Я вболівав за Україну (сміється)!
— Віримо. Дозвольте тепер повернутися до клубних справ. Днями «Чорноморець» провів спаринг проти молдовського «Мілсамі». Що він дав?
— Користь од нього є однозначно! По суті, в багатьох наших колег через негоду спаринги зірвалися (що саме по собі є недобре), а нам, хоч і за поганенької погоди, але вдалося його провести. Ми не сиділи без ігрової практики, а на даний період вона ой як потрібна! Інформації для роздумів цей поєдинок також додав.
— Саме перед таким матчем, як із «Динамо»…
— На цьому змагальному проміжку в нас простих матчів немає й не буде. Попереду — сильні суперники, які вміють грати.
— Після «Шахтаря» вдасться відновитися? У першу чергу психологічно…
— Ми тверезо оцінюємо реальність і чудово розуміємо, що з «гірниками» поки що перебуваємо на різних полюсах, і не досягли ще того рівня, щоби після поразки від «Шахтаря» у відчаї скубати на голові волосся. Рахунок, на жаль, поки що — об’єктивна реальність. Отож до матчу із киянами ми підійдемо в бойовому дусі.
— Наставник динамівців Олег Блохін попросив перенести цю зустріч на день пізніше для, мовляв, того, щоб усі учасники були в рівних умовах. Чи поділяєте думку свого колеги?
— Моя позиція: ми повинні підходити до всього цивілізовано. Якщо колега з Києва попросив піти назустріч, зробимо цей крок. Сподіваємося, що в майбутньому, коли ми звернемося до нього з подібним проханням, він теж піде нам назустріч.
— Матч стане визначальним з огляду на те, що «Чорноморець» має шанс зачепитися за четверту сходинку?
— Ні! Один поєдинок не може бути вирішальним, оскільки попереду ще багато матчів. Але те, що він важливий — однозначно. На мій погляд, динамівці поставляться до цієї зустрічі набагато серйозніше. Ми ж — спокійніше. Хоча боротимемося лише за перемогу (усміхається).
— Для одного з ваших підопічних цей поєдинок теж, мабуть, буде особливим. Маю на увазі Максима Шацьких. Чи є в нього шанс вийти в останній день березня на поле одеського стадіону?
— У нас є ще час визначитися зі складом на матч із киянами. Якщо ж Максим буде повністю готовий і стане кращим на своїй позиції, обов’язково надам йому такий шанс.
