Олександр Ярославський: "У футболі буду завжди"
^

Олександр Ярославський: "У футболі буду завжди"

529
Олександр Ярославський: "У футболі буду завжди"
Фото - metalist.ua

У вівторок, 25 грудня, коли увесь католицький світ святкував одне з двох головних християнських свят, світ вітчизняного футболу думав не про високе, а про… гроші та владу: новий власник головного харківського ФК Сергій Курченко опублікував свою першу офіційну заяву з трьома основними меседжами. Перший: «Металіст» офіційно кидає виклик «Динамо» та «Шахтарю» в битві за національне «золото», а на міжнародній арені впродовж п’яти років завоює «один із єврокубків». Другий: колишній власник клубу отримав хорошу фінансову компенсацію від угоди-продажу. Третій: найближчим часом нове харківське керівництво цілком викупить ОСК «Металіст»…

Олександр Ярославський відповів на запитання

— Олександре Владленовичу, ситуація з колишнім вашим клубом для мене стала найяскравішим за останні роки підтвердженням думки, що планувати не можна… Як узагалі таке сталося: кілька тижнів тому все було добре, а нині ви — поза футболом?

— Чому ви знову починаєте з негативу? Нічого ж поганого не сталося. Незабаром Новий рік, Різдво, гарний настрій і подарунки… А щодо змін, то всі вони до чогось приводять, однак конкретно до чого — лише майбутнє покаже. Тобто, наразі рано робити висновки, давати оцінку тому, що відбулося.

— Відтак усе гаразд? А тут, знаєте, чутки з’явилися, що ви залишаєте Україну. При цьому днями ваш «милий друг» пан Кернес дав інтерв’ю, де було кілька серйозних закидів у ваш бік. Один із них нібито підтверджує вищезгадані чутки: мовляв, сьогодні ви увесь свій бізнес продаєте…

— Та нікуди я не збираюся виїжджати! У згадуваному інтерв’ю Кернес також сказав, що я продав і зрадив своїх партнерів — це вже взагалі в жодні рамки не влазить! Знаєте, всі мої партнери — живі-здорові, всі — відомі люди з відомими прізвищами, майже всі мешкають або в Україні, або в Росії, тобто з усіма можна зв’язатися й з’ясувати, чи я когось «продавав». Найвражаюче й найсмішніше те, що ці слова належать особі, відомій у Харкові в якості примітивного стукача: в нас тут усі знають, що він мав у тюрмі сидіти, однак його залишили в сізо, бо наші правоохоронні органи зрозуміли, що Кернес — цінний інформатор. Тому тримали його поблизу…

— Пан Кернес також висловив думку, що ви не могли так швидко продати «Металіст» — мовляв, із юридичної точки зору то дуже проблематично.

— Зачекайте: а чому це хтось лізе в мої справи? Чому представник міської влади зазіхає на права приватного бізнесмена? Якщо є щось, що входить до моєї особистої власності, то тільки я розпоряджатимуся нею — й ніхто більше! Чому Кернеса турбує мій бізнес, мій бюджет? Хай він потурбується про бюджет Харкова й про те, що він із нього матиме особисто — йому до цього не звикати… Та ніде в світі такого не існує, щоби представник держвлади ліз у приватний сектор! Ось ви можете уявити, щоби мер Нью-Йорка Блумберг рекомендував Трампу, коли йому продавати, коли купувати активи, як швидко та за скільки?

— У США — не можу уявити. В Україні — «державі третього світу» з «перехідною економікою» та «неврегульованим правовим полем» — можу, ще й як!

— Ці особливості не коментуватиму, це вже — політика, а я бізнесмен.

— Давайте тоді прокоментуємо останній закид мера столиці Слобожанщини: мовляв, якби вам була дорога доля клубу, ви би не були за морями-океанами…

— …Стоп! А де я, по-вашому? Котра тепер година? На моєму годиннику — 9.22, і я — в Харкові. А про те, як Кернес уболіває за харківський футбол, свідчить той факт, що він завжди вітав із успіхами «Шахтар» та «Динамо», а «Металіст» — вряди-годи, коли йому це було вигідно з політичних міркувань.

— Оце ви добре зачепили… Дещо треба з’ясувати (переконаний: якби я цього не запитав, пізніше запитав би хтось інший): нині дехто мислить у тій площині, мовляв, у 2004—2005 роках Кернес підтримував «помаранчевих», підтримували їх і ви, а також мільярдер Коломойський; тому сьогодні для багатьох незрозуміло, звідки взялися протиріччя, а дехто навіть каже, що саме Ігор Валерійович на вас «наїхав».

— Ну, ви й закрутили! По черзі… Де ви бачили, щоб я виступав із політичними заявами, стояв на мітингах, ходив із транспарантами? Ми всі бачили у 2004-му Кернеса в помаранчевому шарфі, коли він, обійнявшись з Аваковим, горланив: «Ющенко! Ющенко!» і «Кушнарьова — геть!» А згодом перекинувся до іншого табору. Може, невдовзі ще кудись перекинеться… А про Коломойського – краще спитати у Коломойського.

— Змінюємо вектор розмови. Пан Курченко з викликом (я б це так охарактеризував) сказав, по-перше, що харків’яни вже «…не дивитимуться в спину Києву й Донецьку», по-друге, що він найближчим часом цілком викупить у міської влади стадіон «Металіст», по-третє..

— …Що «сделка произошла на рыночных взаимовыгодных условиях. Александр Ярославский получил высокую компенсацию». Відповідатиму теж по пунктах… Новий інвестор сказав: «Наша цель — в течение трех лет выиграть золото чемпионата, а в течение пяти лет привезти в Харьков европейский трофей». Це спортивна мета, ставиться вона Мирону Богдановичу, тож тільки він може її коментувати. Тепер щодо стадіону. Зрозумійте: ОСК «Металіст» не має акцій — їх у природі не існує, то не акціонерне товариство! Давайте востаннє проясню ситуацію: на реконструкцію стадіону було витрачено 96 мільйонів доларів США, з яких 30 млн — мої кошти, 50 млн — держбюджет, а той залишок у вигляді 16-ти млн розділили область і місто Харків. Тобто тепер Сергію Курченку належить (точніше — належатиме, після того, як стануться певні події) ота умовна частка, яка раніше була моєю. Хоче викупити решту часток? Нехай… І третє: на даний момент (наголошую на цьому!) я не отримав усієї домовленої компенсації за продаж клубу. Так, я вірю, що отримаю невдовзі, проте наразі до мене дійшла лише частина. Вірю, що Сергій Курченко — людина слова, тож усе буде гаразд… До речі: приємно було прочитати його речення подяки, адресоване мені.

— А знаєте, сьогодні, зваживши на вік пана Сергія, дехто твердить, даруйте, що він є підставною особою. Що ви організували таку хитру операцію… Знову ж таки — цікавлюся тим, про що сьогодні балакають.

— Тут мені треба було би сказати одне: «Не коментую», й усе. Проте… Розумієте, в мене є офіційний договір про купівлю-продаж — про що мені переживати! Чи ви думаєте, що я, підписуючи договір, користувався ручкою зі зникаючими чорнилами? Я не можу сумніватися в тому, що підписав.

— Олександре Владленовичу, а чи існує ймовірність того, що ви повернетесь у футбол?

— А я нікуди від нього не подінуся — принаймні, як уболівальник. У футболі буду завжди.

Оцените
Поделитесь

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме