Олександр Гладкий: "Мірча Луческу мені зателефонував і сказав, що я потрібен команді"

— Олександре, візуально здалося, що «Шахтар» якось надто легко переграв киян, котрі практично не загрожували воротам Каніболоцького. Можливо, ви чекали від динамівців більшого?

— Не знаю, як там збоку виглядало, але з «Динамо» легко нам точно не було. Це був матч двох достойних команд, кожна з яких хотіла перемогти. Нам у цьому плані пощастило більше, ми менше помилялися в захисті, краще реалізували свої моменти. Варто віддати належне й нашій обороні, яка зіграла практично безпомилково. Переконаний, ми переграли дуже сильного суперника.

— Певне, дуже раді, що саме таким чином відзначили своє повернення до стану «гірників»?

— Звісно, радий, що вдалося забити м’яч за стару-нову команду вже в першому офіційному матчі. Насправді, дуже важливо було перемогти в матчі за Суперкубок, адже ця звитяга напередодні старту чемпіонату додасть нам упевненості, тож із точки зору психології нам легше буде входити у сезон.

— Прокоментуйте момент із першим забитим м’ячем, коли вдалося спершу виграти силову боротьбу в захисників «Динамо», а потім покласти на лопатки й Шовковського!

— Звичайний ігровий епізод. Мені дали верхову передачу, пощастило «вигризти» м’яч у динамівців, вийти сам на сам із Шовковським і влучно пробити. Добре, що той епізод удалося завершити саме таким чином. Хоча все відбувалося в динаміці, на ухвалення рішень було обмаль часу, тому, самі розумієте, що в таких епізодах дієш прос­то автоматично.

— А що говорив Луческу після матчу? Хлопців привітав чи, можливо, з його уст лунали слова критики?

— Ні, ніхто нікого не критикував. Містер привітав усіх футболістів, подякував за хорошу гру, а також сказав, аби продовжували в тому ж руслі.

— Олександре, здобуття трофею у Львові особисто для вас можна вважати символічним, адже саме з тамтешнього клубу ви перебралися до «помаранчево-чорних»?

— Так, ви маєте слушність. У Львові я відіграв два з половиною роки, відтак із теплотою згадую період, проведений у «Карпатах». Скажу чесно, виходив із подвійною мотивацією на цей матч, адже хотів ще раз порадувати місцевих фанів і віддячити головному тренеру за довіру. Але найголовніше те, що ми насамперед зіграли як команда й довели, що на сьогодні саме «Шахтар» є найсильнішим колективом країни.

— Демарш кількох гравців донеччан не погіршив мікроклімат усередині колективу?

— Знаєте, мені би не хотілося обговорювати відсутність групи гравців «Шахтаря». Для цього є головний тренер, вище керівниц­тво команди, тож потрібно питати в них, чому так сталося і яким чином ситуація відлуниться в подальшому. Щодо мікроклімату, то усередині колективу все добре, немає жодних непорозумінь чи конфліктів. Хлопці як були одним цілим, так ним і залишилися. А ця перемога нас іще більше загартувала й об’єднала.

— Олександре, перед матчем не попереджали, якщо вам удасться відзначитися, ви станете найкращим бомбардиром Суперкубка України?

— Ні, про цей факт мене не попереджали. Це вже після матчу в Інтернеті натрапив на інформацію, що відтепер саме я очолюю список найкращих бомбардирів Суперкубка. Приємно, звісно, що вдалося не тільки сприяти перемозі своєї команди, а й увійти до числа найкращих гравців цього турніру.

— Чи розкажете про свій перехід до «Шахтаря», бо ж іще минулого сезону були міцним гравцем основного складу «Карпат», і, як тоді здавалося, нікуди зі Львова переїжджати не збиралися? Хто ініціював ваш трансфер?

— Мірча Луческу мені зателефонував і сказав, що я потрібен команді. Ні хвилини не роздумував над пропозицією, бо для мене запрошення цієї людини є дуже цінним. Зрештою, з переходом проблем узагалі не виникло, бо перебрався до «гірників» вільним агентом.

— Ваша впевненість у поє­динку з динамівцями засвідчила, що заново звикати до команди вам не прийшлося?

— Ні, з адаптацією все гаразд. Практично всіх хлопців знаю, з усіма знайомий, перебуваю в товариських взаєминах. Дещо довелося звикати до гри, котру прищеплює Містер команді. Справа в тому, що «помаранчево-чорні» грають у зов­сім інший футбол, аніж решта клубів України. Тому із цим були певні проблеми, відтак для розуміння та втілення вимог тренера потрібен був час. Але нічого страшного, наразі цього бар’єру більше немає. Звикнути до вимог Містера допомогли партнери, тренери постійно підказували, що й як потрібно робити, куди бігти, де відкриватися.

— У матчі проти «Динамо» було дещо дивно бачити одночасно вас і Луіса Адріано у стартовому складі, враховуючи обопільну одноплановість. Чому Луческу пішов на такий крок і яка функція адресувалася вам на футбольному полі?

— Я грав чистого форварда, виступав таким собі наконечником. Адріано, у свою чергу, допомагав мені з глибини, грав «приховану десятку». Не можна сказати, що я був прикований до своєї позиції, час од часу змінюючись із Адріано місцями. Раніше ми справді дублювали один одного, але у цьому матчі Містер вирішив зіграти саме в такій варіації. Як показав кінцевий результат, наш тренер не помилився.

— Наразі в Мережі активно побутують чутки про те, що начебто тепер усі домашні матчі «Шахтар» гратиме у Львові на «Арені Львів». Вам щось відомо з цього приводу?

— Так, керівництво нас повідомило про те, що всі домашні поє­динки як чемпіонату, так і єврокубків, ми гратимемо у Львові. А поки в Донець­ку не вщухне конфлікт, тимчасово базуватимемося в Києві.

— Як саме «гірники» базуватимуться в Києві? Гравці мешкатимуть у готелі чи їм клуб надасть тимчасове житло?

— Наскільки мені відомо, на першій порі хлопці мешкатимуть у най­маних квартирах, а вже потім керівництво визначиться, де саме осяде наша команда і на якій базі готуватимемося до матчів.