Як Костов "левам" кістки ламав. Частина друга

Проміжні підсумки. "Карпати". Частина друга

Як Ніколай Костов вплинув на гравців «Карпат»? Що змінилося в самих футболістів після приходу нового тренера? Хто розкрився, а хто залишився стояти на місці? У кого є шанс проявити себе весною, а з ким доведеться попрощатися? Спробуємо знайти відповіді на ці запитання, проаналізувавши кожного гравця «Карпат», який виступав у першій частині цього чемпіонату.

Мартін Богатінов

За доброю галицькою традицією, усі бажаючі отримати подарунок в ніч з 18-го на 19-е грудня, пишуть листа до святого Миколая. Уболівальники «Карпат» також сформували список побажань, але не длясебе, а для деяких гравців «зелено-білих». Так, вони попросили Миколая, щоб він приніс македонському воротарю гучномовець, мовляв, таким чином кіпер зможе активніше командувати своїми захисниками. Попри жарти, слід визнати, що уболівальники праві. Інколи складається враження, що Мартін боїться надірвати голосові зв’язки. Пригадується, як Андрій Тлумак кричав так, що на трибунах було чути. Чому ж його «нащадок» не критить? Для македонця, у плані оборони, створенні всі умови. Не рідко, у парі в центрі захисту, грали Мілошевіч та Балажіц – два балканці. Відповідно, мовного бар’єру бути не могло. Зрештою, Мартін чудово спілкується українською мовою, тож і з Пластуном чи Жовтюком не повинно було виникати жодних труднощів. Не виключено, що саме через «безмовність» Богатінова, «Карпати» пропустили кілька необов’язкових голів. Але з іншого боку не можна не брати до уваги і сейви Мартіна, яких також не бракувало. Не дивно, що за версією тих же уболівальників, македонець набрав найбільшу кількість голосів в першій частині сезону. Ледь не в кожному матчі (до того як почали феєрити Кенія та Штіліч) його визнавали кращим гравцем. І було за що. Все ж, попри відмінну гру на виходах (відповідно до статистики, Мартін найбільше з-поміж інших кіперів Прем’єр-ліги грав на виході), у нього траплялися і провали. Чого коштують два матчі проти маріупольського «Іллічівця». Удома Богатінов пропустив п’ять голів, як мінімум, три з яких, були на його совісті. На виїзді македонець не впевнено зіграв, завмер на місці, коли Фомін забивав перший гол (хоч, головну помилку вчинив не Мартін, а Іван Мілошевіч, який подарував м’яча супернику), та й з другим голом, забитим за допомогою рук, не все так просто. Реагуючи на рикошет, Богатінов мав би зіграти надійніше, а не по-волейбольному. Були провали і в збірній Македонії, зокрема у матчі проти Хорватії. «Метелик» за спину від сусідів дорого коштував Мартіну – він сів на лавку.

Що чекає на воротаря «Карпат» у майбутньому? За словами генерального директора клубу Ігоря Дедишина, якщо на Мартіна буде попит і він сам захоче піти, то його не триматимуть. І це логічно, адже мати в своєму розпорядженні воротаря-легіонера досить дороге задоволення, тим паче, що в нього з’явився серйозний конкурент…

Роман Мисак

Молодий вихованець клубної школи ще не так давно грав за першолігову «Кримтеплицю» на правах оренди. Після повернення до Львова змушений був задовольнятися статусом дублера Богатінова та матчами за молодіжну команду. Усе змінилося для нього в Луганську, коли македонця вилучили за небезпечну гру проти Ідахора. Мисак майже дотягнувся до м’яча, але взяти пенальті не зміг. Два голи він пропустив і в Дніпропетровську, знову ж таки, один після пенальті. Не вдалося втримати ворота сухими і в домашній грі проти «Говерли». Попри п’ять пропущених голів у трьох матчах, Роман публіці сподобався. Фани вимагали від тренера ставити у ворота саме його, а не македонця, хоча і на захист Богатінова стало немало львів’ян. Як би там не було, але після невпевненої гри в Маріуполі, Мартін залишився в запасі, а Мисак отримав шанс від Костова і ним скористався. Обезкровлена «Ворскла», правда, особливо і не загрожувала воротам «Карпат», але в тих моментах, коли все-таки шось створювала, молодий воротар був на висоті. Цей матч показав, що Роман вже остаточно сформувався, як повноцінний гравець і готовий до здорової конкуренції.

Ігор Ощипко

Кілька років тому лівий захисник «Карпат» розглядався як основний гравець національної збірної України. Однак серйозна травма, отримана в Грузії, в матчі проти «Зестафоні», по суті поставила хрест на кар’єрі в синьо-жовтій формі. Після відновлення – чергове пошкодження в матчі проти «Олександрії». Повернення на поле було досить складним – Ощипку ніяк не вдавалося набрати оптимальних кондиції, ще й команда «допомагала», яка й сама ходила по полю, наче сонна муха. З приходом Ніколая Костова ожив і Ощипко, і його партнери. Лівий захисник знову почав активно підключатися до атак, забивати голи. Але… на початку гри в Маріуполі, Ощипко травмувався втретє. За попередніми висновками, у цьому чемпіонаті ми його на полі вже не побачимо. І це насправді дуже прикро, адже в останніх матчах він був корисним гравцем, який гармонійно працював на всій бровці. А після маріупольської травми, журналісти одразу ж внести його до переліку «кришталевих» футболістів…

Іван Мілошевіч

Серб у Львові вже давно став своїм. Фанати його поважають, тренери йому довіряють. Звичайно, супернадійним Івана назвати важко, але уявити центр оборони «Карпат» без нього ще важче. Середину сезону Мілошевіч вимушено пропустив – у матчі з запорізьким «Металургом», він зіткнувся з суперником і зі струсом мозку пролежав кілька тижнів на лікарняному. Після одужання Іван заграв так, ніби нічого й не було. Але, як вже згадувалося, не обходилося без помилок, наприклад, в матчі проти «Іллічівця» на виїзді. До честі Івана, він визнав, що дав маху і попросив вибачення в команди та уболівальників. Напевно, за це і поважають…

Ґреґор Балажіц

Мабуть, найяскравіший момент для словенця упершій частині чемпіонату – це гра проти «Арсенала». Йому вдалося зрівняти рахунок, після чого невпевнений в собі захисник перетворився на непрохідну стіну. Чому це було лише водному матчі? За своїм характером Ґреґор людина дуже скромна, спокійна, інколи навіть флегматична. Часом це чітко помітно на полі, особливо в єдиноборствах. Балажіцу не завадило б прийняти на душу кілька літрів озвірину і діяти більш жорстко. Напевно, саме тому він ніяк не заграє в збірній, куди його вже триста разів викликали, але так і не дали шансу показати себе в грі. До речі, наприкінці сезону словенець втратив місце не лише в основі, але й на лаві запасних, звідки його витіснив молодий Жовтюк. Пошкодження чи може Костов хоче бачити в центрі захисту справжнього бійця?

Ігор Пластун

Вихованцю школи «Оболоні», власне, й вдалося посадити на лавку Балажіца. Дехто вважає, що трансфер Пластуна в «Карпати» себе не виправдав. Тут можна посперечатися. Якщо того ж Балажіца важко назвати бійцем, то за Пластуна говорять синяки та шрами, здобуті ледь не в кожному матчі. У першому ж поєдинку проти «Волині», Ігорю розбили обличчя, він догравав з заліпленими губами, наче єгипетська мумія. Але після гри спокійно давав інтерв’ю, нічого не помічаючи. Видно й те, як Пластун переживає за успіхи та невдачі команди. Тому загалом цю частину сезону не можна віднести йому ані до активу, ані до пасиву. Він приживається в новій команді, освоюється і в новому році, безперечно, стане основним виконавцем в парі з Мілошевічем.

Ігор Озарків

Після того, як стало зрозуміло, що Артем Федецький залишить «Карпати», у терміновому порядку треба було знайти правого захисника. Спочатку на це місце розглядалася кандидатура Степана Гірського, згодом, досить несподівано, цю зону почав закривати інший вихованець клубної школи Ігор Озарків. Основне його амплуа – центральний півзахисник, але Павло Кучеров на такі дрібниці не зважав. Не можна сказати, що робота Озарківа була провальною. Так, він частенько губив свою зону, не встигав за швидкими опонентами. Але зате пройти його один в один було дуже складно. І, мабуть, залишився б Озарків й надалі правим захисником, якби не вилучення в кубковому матчі з «Металістом». Ніколаю Костову довелося терміново щось вигадувати. І він вигадав… Після цього Озарків втратив місце в основі, правда, виходив на заміну на свою рідну позицію.

Павло Ксьонз

Нема сенсу приховувати – коли Павло з’явився в «Карпатах», ніхто не зрозумів, як могло трапитися таке непорозуміння. Проте Володимир Шаран продовжував вперто йому довіряти, навіть попри те, що Ксьонз був відверто не готовим. Словом, на гравця та тренера вилили кілька відер критики. Здавалося, що з приходом Павла Кучерова все зміниться, і Ксьонза найближчим часом на полі ми не побачимо. Приблизно так воно й трапилося, але зовсім скоро хавбек почав все частіше з’являтися то в запасі, то на полі. На початку цього чемпіонату Ксьонза було не впізнати. Він став одним з лідерів команди, вибився в кращі бомбардири. Шарану швидко пробачили цей трансфер, але все ж докоряли тому, що він занадто рано почав підпускати свого гравця до основи, треба було дати йому більше часу на адаптацію. У Костова Ксьонз також не загубився, але у вже згаданому кубковому матчі, після вилучення Озарківа, Павло вимушено відтягнувся в оборону, на його місце. Така зміна дислокації пішла «Карпатам» на користь. Вже в наступному матчі Ксьонз вийшов на позиції правого захисника і заграв ще краще, аніж до того. Можливо, сам він не був в захваті від того, що його перемістили від одних воріт до інших, але зважаючи на «добро» Костова, Ксьонз міг спокійно атакувати по всій довжині бровки, знаючи, що в разі чого його підстрахують партнери. Словом, Павло гармонійно вписався як і в ігрову модель болгарського тренера, так і на місці правого захисника. Колишній тренер «Карпат» Олександр Іщенко взагалі називає Ксьонза потенційним кандидатом до збірної України.

Ігор Худоб’як

На жаль, початок цього чемпіонату зокрема, і 2012 рік загалом, був для Ігоря провальним. Хоч на його руці часто красувалася капітанська пов’язка, однак проявити звичні лідерські якості Худіку не вдавалося. Цікаво, що традиційня для Худоб’яка активність нікуди не зникала, але от ККД різко знизився. Ігор дуже багато помилявся в простих ситуаціях, віддаючи м’ячі супернику просто в ноги. Не йшли у нього дальні удари, не вдавалася і боротьба. Спади бувають у грі кожного футболіста. Правда, коли команда на ходу, то за нею можна сховатися і перечекати незручний період. Але от коли вся команда виступає слабо, то і особливо не сховаєшся. А питати насамперед будуть з лідерів. Правда, в останньому матчі року, проти «Ворскли» Худоб’як ніби переродився. От цікава деталь. За кілька днів до найкращого для 16-го номера «Карпат» матчу в 2012 році, він відвідав в лікарні одного з уболівальників «зелено-білих», який два роки пролежав в комі. А після цього показав на ділі, що його зарано списали. Мабуть, новий рік буде для Худоб’яка визначальним, і він сам це чудово розуміє.

Олег Голодюк

Безперечно, талант у нього є. Як тільки Олег почав грати в основі, уболівальники захоплювалися його точними передачами, сильними ударами з далекої відстані, голами «рибкою». Але крім всього іншого, в Голодюка «кришталеві» ноги, які частенько його підводять. У цьому чемпіонаті він зіграв не багато, всього сім матчів. Без голів, без гольових передач, навіть без звичних попереджень за симуляцію (правда, тут треба визнати, що останнім часом за таке порушення судді карали Голодюка незаслужено). Одним словом, безбарвне закінчення року, але з перспективою набрати за зимові збори звичні кондиції і в подальшому уникати травм.

Леван Кенія

Відкриття «Карпат», про якого вже достатньо поговорили. Можна сказати, що «Карпатам» пощастило отримати гравця такого рівня. В «Шальке» у Левана не склалося через травму, в «Зеніті» виник конфлікт на етнічному ґрунті, в «Карпатах» поки все складається добре. 11 матчів, 3 голи, дві гольові передачі і ще кілька пасів, які призводили до забитих м’ячів. Непоганий показник як для гравця, який пропустив майже три роки? За словами Ігоря Дедишина, наКенію вже є пропозиції з інших клубів, але судячи зі всього «Карпати» наразі не планують відпускати грузинського таланта.

Семір Штіліч

Ще одне відкриття. Не секрет, що боснійського плеймейкера хотіли бачити в своїх рядах деякі німецькі клуби, раніше ним і «Арсенал» цікавився, але він вибрав Україну. В середині сезону з’явилася інформація, мовляв, Семіра не дуже влаштовує ситуація в «Карпатах». Він планував боротися за вихід до єврокубків, а не за збереження прописки у вищій лізі. Проте вже невдовзі Штіліч вийшов на перші ролі в новій команді, став по суті прорабом, через якого будується гра «зелено-білих». Передачі «черпаком» стали його фішкою, але головне те, що він зміг досить швидко порозумітися зі своїми партнерами. Проте, окрім загального позитиву у плані розуміння гри та техніки, в Семіра є суттєвий недолік – він недостатньо швидкий. Але, як влучно дехто зауважив, «якби в нього була швидкість, то його не було б в «Карпатах»…

Андрій Ткачук

Вас ніколи не цікавило, чому гравця, який частенько залишався в тіні, призначили капітаном? Андрій Ткачук забивав не часто (правда, кожен його гол мав неймовірне турнірне значення), до збірних не викликався, перші місця в опитуваннях на кращого футболіста не посідав. То в чому ж секрет? Власне, позиція опорного хавбека, як правило, залишається для глядачів не зовсім зрозумілою. Так звана «чорнова» робота полягає не в забитих голах і навіть не в кількості виконаних підкатів. Непомітно «підчистити» за партнером, перекрити зону під час швидкої контратаки, навіть стати перед опонентом – усе це рахується, але не глядачами. Ткачук завжди був робочою конячкою, старався і працював зі всіх сил. Але після приходу Ніколая Костова, Андрій засів в запасі. Не одразу, а поступово. І тепер лише від самого гравця залежить – вдасться йому повернути довіру тренера, чи доведеться шукати кращої долі…

Муртаз Даушвілі

Якщо Ткачука можна назвати «бійцем невидимого фронту», то з Даушвілі ситуація інша. Він також опорник, але більш яскравий. Якщо у нього йде гра – то опонентам не позаздриш. Грузину навіть не доводиться носитися по полю – стане собі в центрі поля і стоїть стіною. Не дивно, що два роки тому його визнали кращим гравцем Грузії. Але опорник в сучасному розумінні це не лише руйнівник. Під час розвитку першої стадії атаки «Карпат», грузин виконує чітку тренерську вказівку – приймає м’яча від центрального захисника чи воротаря і віддає його креативнішим гравцям. Не надто важка робота, погодьтеся. І навряд чи фанам «Карпат» є резон тішитися тому, що Буба ледь не кожного туру входить до переліку гравців, які віддали найбільшу кількість точних передач. Просто занадто велика розкіш мати в своєму розпорядженні гравця, який виконує лише одну функцію. Інша справа, якщо він встигає і руйнувати, і створювати. А от з останнім в Даушвілі виходить не дуже. По воротах він практично не б’є, гострих передач також бракує. Тож у талановитого опорника ще є над чим працювати.

Олександр Гладкий

Краще, ніж було раніше, але все-одно, це ще той Гладкий, який забивав «Барселоні» на «Камп Ноу». Проте в його випадку можна говорити про очевидний прогрес. Після приходу Костова, Гладкий, бувало, навіть в заявку не потрапляв. Замість нього болгарський тренер ставив Кас’яна чи зовсім зеленого Пучковського. Але знову ж таки, з часом, і він, і ряд інших гравців, буквально переродилися. Сашко і забивати почав, і гольові паси роздавати, і взагалі, став виконувати роль досвідченого форварда таранного типу. Все б нічого, от тільки є одна проблема. І полягає вона зовсім не в реалізації створених моментів. Гладкий в «Карпатах» грає на правах оренди і вже в травні, за певних обставин, може залишити Львів. Не буде нічого дивного, якщо з початку весняної частини сезону, Костов все частіше довірятиме місце центрфорварда іншому гравцю…

Михайло Кополовець

Напевно, Міша ніколи не отримає Золотого м’яча. Зате він буде мати вічну любов львівських фанатів, що для нього є значно дорожчим. Хтось може критикувати Кополовця за невдалі дії на полі, комусь може не подобатися його довгий язик. Але чого не забереш в нього – так це патріотизму і самовіддачі. Пригадується, як рік тому Михайло міг поповнити ряди «Чорноморця», оскільки тодішній тренер Павло Кучеров не бачив його в основі «Карпат». Але варіант з одеситами не склався тому, що Міша не захотів переходити в команду, фанати якої ворогують з фанатами львів’ян. В осінній частині сезону Кополовець забив двічі – раз у Кубку і раз в чемпіонаті. Для цього це прекрасний показник, зважаючи на самокритичні вислови про те, що він забиває раз на рік. До того ж, Костов не рідко довіряє йому місце в основі. Життя вдалося?

Олександр Кас’ян

Сашку вдавалося успішно конкурувати з Гладким за позицію центрального нападника на початку цього чемпіонату. Але червона картка у матчі з донецьким «Металургом» посадила його на лавку. Навряд чи Кас’яна задовольняють рідкісні виходи на заміну. Але в нього таки є суттєва перевага над Гладким у плані діючого контракту. Тому, відповідно, і шанс є показати себе на зимових зборах.

Лукас Перес Мартінес

Після того, як «Карпати» залишили Пачеко, Крістобаль, Батіста, Борха та Авелар, у Лукаса практично не залишилося співрозмовників. Він, правда, вже досить непогано спілкується українською, але все ж в його очах відчувається певна самотність. З іншого боку, зараз Лукаса можна назвати чи не головною зіркою «Карпат». Забивати він став регулярно, все більше працює на оборону (чого раніше і близько не було). Причин таких змін може бути дві: або він остаточно акліматизувався у Львові, або знайшов тренера, який нарешті зміг достукатися до іспанської душі. Як би там не було, але Лукас прогресує на очах. А ще він дуже гармонійно влився в атакуючий квартер «Карпат», до якого крім іспанця входять Штіліч, Кенія та Гладкий. Якщо клубу вдасться зберегти цю четвірку за час зимового міжсезоння, навесні може вийти дуже навіть гримуча суміш.

Володимир Гудима, Ярослав Мартинюк, Микола Жовтюк, Степан Гірський, Сергій Загідулін, Олег Білий, Тарас Пучковський

Можливо, декого з названих гравців навесні уболівальники «Карпат» вже не побачать. А декого можуть побачити в зовсім іншому стані. Гірський, Гудима та Мартинюк грали дуже мало, бо не витримували конкуренції. Жовтюка, Загідуліна, Білого та Пучковського «пробували» на смак. Не всі погоджувалися з Ніколаєм Костовим у тому, що молодь слід кидати під танки. Згадаємо, що Жовтюк дебютував на «Донбас Арені», Пучковський на НСК «Олімпійський», Загідулін вийшов в Дніпропетровську, а Білий в матчі проти «Арсенала». Очевидно, Костов або не мав часу на бойову підготовку курсантів, або просто вирішив позлити старожилів, у яких був спад у грі. Зараз ясно одне – у молоді є шанс закріпитися зубами за основу. Витримають зимові навантаження – підуть далі. Не витримають – у кращому разі повернуться в молодіжну команду, до кращих часів.

Індивідуальна статистика "Карпат" першої частини сезону в Прем`єр-лізі

Примітки: № - ігровий номер футболіста, Амп. - амплуа, М - кілкість зіграних матчів (у дужках - в "основі"), ЗХ. - кількість зіграних хвилин, Г - голи (в дужках - з пенальті), РП - результативні передачі, ЖК - жовті картки, ЧК - червоні картки