Бонус 10 000 грн Генеральний директор львівських "Карпат" Ігор Дедишин продовжив розповідь про справи "зелено-білих". В першій частині інтерв’ю Ігор Михайлович розповів про обраний клубом шлях українізації та будівництва нової команди, а зараз вже поділився справами трансферними, згадав про домашній стадіон команди, про вболівальників та про зміни в клубному менеджменті.
"ДАУШВІЛІ ВЗЯВ ВІДПУСТКУ, А ЗІ ШТІЛІЧА БУДЕМО ВИМАГАТИ П’ЯТЬ МЛН. ЕВРО"
– Чи видно фініш у судовій тяганині в справі Кузнецова?
– Слухання щодо даної справи в Спортивному арбітражному суді Лозани вже відбулися, чекаємо на рішення. Ви знаєте, що Карпати виграли справу в Україні, в апеляційному комітеті, але Кузнецов зі своїми адвокатами не погодились із цим рішенням і вирішили подати в Лозану. Зараз CAS розглянув це питання, і незабаром винесе відповідне рішення. Побачимо, яким воно буде, і тоді вже візьмемось за коментарі. Зараз, на відміну від нашого опонента, не хочеться нічого казати, впливати на рішення органів футбольного правосуддя, давати заяви в пресі, витяги зі справи... У нас є своя позиція, і ми її відстоюємо. А говорити вже будемо по факту.
– Як розвивається ситуація з Ощипком? Він залишається чи буде проданий?
– Все залежить від нього. Якщо він хоче грати за «Карпати», він буде грати за «Карпати» – ми ні перед ким не зачиняємо двері.
– Він мусить погодитись на «стелю зарплатні«? Проблема полягає саме в цьому?
– Він мусить захотіти грати за «Карпати»!
– Це ж стосується і інших футболістів, хто тренується на стадіоні «Прогрес»?
– З тих, кого я бачив останній раз, були лише двоє – Мілошевіч та Ощипко. Більше немає нікого.
– А куди ж тоді подівся Богатінов?
– Богатінов взагалі десь зник! Мабуть, він вирішив вчинити, як Штіліч – розірвати контракт в односторонньому порядку. Зі Штілічем у нас теж не закрите питання, і ми вже подали апеляцію в Палату вирішення спорів ФІФА, будемо вимагати компенсації в сумі п’ять млн євро за розрив контракту в односторонньому порядку. Не знаю, чим думав Семір, його адвокат та новий клуб, турецький Газіантепспор. Ми ж не можемо прив’язати футболіста на одному місці, але в контракті було чітко прописано, що за розрив угоди в односторонньому порядку передбачена вищезгадана компенсація.
– Ті ж самі санкції мають бути застосовані і до Богатінова? Ви шукаєте його?
– Чому я його маю шукати? Я ж не Інтерпол (посміхається). За зарплатою він не приходить, йому нічого не потрібно... Чим думають футболісти? Ще є Даушвілі, який взяв відпустку за власний рахунок та поїхав додому. Хіба я можу йому заборонити це зробити? Ні. Згідно чинного законодавства України кожний працівник певної організації має право на відпустку без збереження заробітної плати. От він вирішив скористатися цим правом... Коли повернеться, тоді вже будемо говорити далі. Підхід до всіх однаковий. Взяти тих же Пластуна, Балажица, Ткачука, Голодюка, Зеньова, Марселіньо – вони теж були виставлені на трансфер, але зараз знову грають, і в нас немає одне до одного ніяких претензій.
– Севідов хотів би бачити в своїй команді Богатінова, Ощипко, Даушвілі?
– Це треба питати вже у самого тренера. Мені важко щось сказати щодо цього. Але якщо ці виконавці не проходили збори і не скоро зрозуміють вимоги нового тренерського штабу, то, напевне, їм буде дуже важко конкурувати за місце в основному складі. Повторюсь, ми ні перед ким не зачиняємо двері.
– Наразі «Карпати» віддали в оренду немало гравців, більшість з яких провели в Карпатах не один рік і зіграли багато матчів в основі. При повернені цієї шістки (Худоб’як, Кополовець, Міхальов, Бідловський, Ксьонз, Кас’ян) є шанс, що хтось із них залишиться у Львові, чи більшості (певне, за виключенням Ксьонза) будуть підшукуватися нові клуби?
– Вони всі в оренді до кінця сезону, і потім, якщо ці виконавці будуть мати бажання, то можуть залишитися у Львові. Хоча по Бідловському, в принципі, питання вже вирішено, і, швидше за все, взимку він гратиме за свій новий клуб («Олександрія» – прим. М.С., А.В.) вже на постійній основі. Ще крім згаданих в оренді знаходиться Гірський... Подивимось, як вони проявлять себе за межами «Карпат». Наприклад, той же Худоб’як погодився на наші умови перед тим, як поїхати в Росію, і якщо його не викуплять, то ми із задоволенням будемо з ним працювати.
«СВОГО ЧАСУ ВКЛАЛИ В СТАДІОН «УКРАЇНА» БЛИЗЬКО 1,5 млн. ДОЛАРІВ»
– Не так давно ви казали, що «Карпати» будуть заробляти на трансляціях, спонсорстві, квитках та продажі бренду. В якому із цих напрямів вдалося досягти найбільшого успіху?
– Все це і надалі приносить прибуток, але на трансляціях, за наявною в мене інформацією ми заробляємо чи не найбільше в Україні. Рейтинги матчів за участю Карпат є стабільно високі і, незважаючи на відсутність феноменальних спортивних результатів, постійно викликають інтерес телеканалів та їх глядачів. Вибачте, суму розкривати не можу, але такий факт можна сміливо констатувати. Стосовно квитків та абонементів, то ми намагаємось постійно розвивати і вдосконалювати цей напрямок. Прийнято вважати, що ціни на квитки та абонементи прямо залежать від гри та результатів самої команди. Я особисто не є прихильником такої теорії. В моєму розумінні ходіння на футбол – це в першу чергу прояв любові до свого міста, команди, якщо людина справді щиро вболіває за них, і футбол та рідна команда у них в серці. Тому переконаний, що у своїй діяльності по залученню людей на стадіон клуб повинен культивувати в першу чергу такі поняття (і саме в такій послідовності), як галицька унікальність (футбольне шоу в самобутньому карпатівському стилі), почуття єдності у великому футбольному середовищі, яке об’єднує стадіон, комфорт і безпека для вболівальника, атмосфера, видовищність події, самовідданість дійових осіб, позитивні результати. Але в нас така вболівальницька культура, коли рішення «іти чи не іти на футбол« приймається залежно від результатів команди. У Львові так: якщо Карпати виграли дві гри – дома та на виїзді, то відразу відбувається різкий стрибок відвідуваності. Адже львівський вболівальник так влаштований, що хоче отримувати лише позитивні емоції, хоче бути причетним лише до успіхів та перемог, але не ходить на футбол, як на дійство зі всіма його атрибутами. Тому вважаю, що тут потрібно нам спільно з любителями футболу ламати стереотипи.
Та й це видовище ми їм поки що не можемо забезпечити. Хоча видовище – не лише сама гра, тут грає роль багато факторів, такі як промоція матчу, комфорт на стадіоні, дійство, яке буде відбуватись на арені під час поєдинку. В цьому плані ми дуже розраховуємо перейти на Львів-Арену, де є всі можливості для створення бажаного видовища.
– Як же ж тоді пояснити, що після двох невдалих для «Карпат» сезонів, клуб збільшив ціни на квитки на цей сезон?
– Якщо вболівальники думають, що за цим стоїть бажання клубу нажитися на них чи різко наростити доходи з продажу квитків та абонементів, то це абсолютно не відповідає дійсності. Якщо б стояла мета заробити, то ви розумієте, що мабуть логічно в цій ситуації було б навпаки зменшувати ціну і робити інші заходи, щоб за рахунок кількості відвідувачів стадіону знівелювати зниження ціни і збільшити доходи. Цим кроком ми продемонстрували, що нас гроші на даному етапі цікавлять в останню чергу. Аргументую: за минулий сезон доходи від продажу квитків та абонементів лише не набагато перевищили розмір штрафних санкцій, заплачених клубом за поведінку вболівальників. В першу чергу зараз нас цікавить якість – якісне відвідування, якісна та організована підтримка, якісна та позитивна атмосфера. Це була осмислена, свідома така собі провокація з боку клубу, тест на вірність команді, львівському футболу, тест на почуття до «Карпат», якщо хочете. Зіграли на повному контрасті: погана гра та результати команди в останні два сезони – підвищення цін на квитки. Для нас це був своєрідний рубікон в сенсі усвідомлення кількості справжніх, щирих і відданих прихильників на етапі, коли вже гірше далі нікуди. Ми поставили собі за мету виховати новий тип вболівальника Карпат, для якого любов до клубу не вимірюється грошима та виключно феєричною грою й феноменальними результатами команди.
Для мене, наприклад, показником в цьому плані є маленькі клуби третього-четвертого дивізіонів англійського чемпіонату. З одного боку вони виступають далеко не в найвищих лігах, не демонструють супервидовищної гри та видатних результатів, перебувають у підвалах турнірних таблиць, а відвідуваність домашніх матчів – «зашкалює». І ніхто їх на не вельми комфортабельні стадіони не припрошує, не жене на стадіон і команда своїми результатами. Вболівальники йдуть на арену в першу чергу за покликом серця і з гордістю за команду, рідне містечко і т.д. Звичайно, що ми прагнемо аби футбол у виконанні Карпат і все те, що відбувається на стадіоні були якісним продуктом, справжнім видовищем, яке захоплює і за яке хочеться платити гроші й немалі. Однак на стадіоні «Україна», на жаль, можливостей, щоб створити якісне видовище нема. Щоб це зробити на нашому теперішньому домашньому стадіоні, треба інвестувати чимало коштів. Але скажіть, хто буде вкладати гроші в те, що йому не належить? Ми й так свого часу інвестували дуже багато в цей стадіон, і продовжуємо це робити кожен рік. Всі видатки на утримання «України» «Карпати» беруть на себе, там працюють виключно наші працівники, і якщо міський голова каже, що він зробив великий крок назустріч, віддавши нам стадіон в оренду за одну гривню, то це трішки віддає блюзнірством. Адже ніхто не каже, скільки клуб інвестував в арену, скільки витрачає на її щорічне утримання. Думаю, якби ми зараз відмовилися від цього стадіону, то він би посипався максимум через рік.
– Виходить, що відсутність можливості перебратися на «Арену Львів» є своєрідним якорем, який не дає розвиватися клубу?
– Ми розраховуємо на те, що рано чи пізно знайдемо спільну мову з львівською владою та перейдемо на «Арену Львів». Звичайно, в такому випадку ми не зможемо забезпечити повний комфорт, тому що в це поняття входить шлях до стадіону та у зворотному напрямку. Це теж багато на що впливає. Тут варто зважати, що у Львові дуже багато років серед фанів та вболівальників існує традиція ходити на футбол пішки з центру на стадіон. Але ті, хто приймав рішення побудувати «Арену Львів» на окраїні міста, про це навіть гадки не мали. Якщо влада будує стадіон за людські гроші, то напевно треба спитати й думку громади, чи не так? У нас же рішення приймали некомпетентні люди, тому маємо, що маємо. До самої арени претензій немає, але все інше викликає багато питань.
– Як вважаєте, питання з «Ареною Львів» можна вирішити при нинішній владі Львова?
– Все залежить від міської ради: вони мають виконати свої зобов’язання перед клубом. Тут варто сказати інше. Коли в 2008 році ми підписували попередній договір про оренду України, ми навіть перевершили плани. На стадіоні було змінено дренажну систему, газон, побудована спеціальна електрична підстанція, замінено освітлення, на що було витрачено близько півтора млн. доларів. Це було умовою того, що Львівська міська рада виділяє нам землю біля України, де ми планували реалізувати спортивні та комерційні проекти, що б дозволило наповнювати клубний, міський бюджети, створити робочі місця та отримувати прибуток. Але якщо в цьому ніхто не зацікавлений, то що робити... Клуб вклав туди немалі гроші, та результату немає ніякого.
Це з одного боку. А з іншого боку людина, яка дає слово, повинна його тримати. А в даному випадку міський голова Львова не стримав слова. І саме він особисто відповідає за те, що і Львів-Арена не задіяна на повну потужність, бо там зрідка грають у футбол. Все залежить тільки від бажання міського голови та рішення Львівської міської ради. Ми ж готові до діалогу в будь-який час.
– Багато вболівальників завжди цікавились, чи мали «Карпати» змогу стати повноправним господарем стадіону «Україна» і реконструювати його до належного рівня?
– Ні, такого бачення та відповідних пропозицій з боку львівської влади не було ніколи. Принаймні, я не пригадую, щоб Карпати мали можливість стати власником «України».
– Тобто це питання безперспективне?
– Думаю, з нинішнім складом місцевої влади – так.
– Ви не боїтесь, що влада колись стане вимагати з «Карпат» за оренду «України» більше, ніж одну гривню?
– В такому випадку клуб має будувати свій стадіон. Але що тоді робити з двома іншими аренами? Тоді на них можна ставити хрест. Це було б недалекоглядно. Крім того, для будівництва треба землю, але виділення ділянки у Львові є дуже складною та затратною процедурою. Інший шлях – перебратися на «Арену Львів». Ми не вимагаємо, щоб держава віддала його нам у власність, а хочемо, щоб «Карпати» утримували цей стадіон на умовах повного господарського відання. Як зараз «Україну», яку б ми використовували для розвитку інфраструктури для дитячо-юнацького футболу. А біля «Арени Львів» ми маємо намір збудувати нову базу для першої команди, щоб зробити там своєрідний клубний футбольний центр. Новозбудована база у Брюховичах повинна стати однією зі складових для створення серйозної клубної академії.
«ВАЦКО ТА ГУЛОРДАВА ПОКИНУЛИ «КАРПАТИ» ЗА СВОЄЇ ІНІЦІАТИВИ»
– Карпати взяли курс на створення команди з українців, переважно зі своїх вихованців. А чи стосується ця стратегія до менеджменту клубу?
– А в нас ніколи і не було багато іноземців у структурі клубу. Того ж Ігора Йовічевіча, який був у нас трансферним директором, я вже вважаю українцем. Він живе тут дуже довго, любить Львів, любить «Карпати», а вся його сім’я вільно спілкується українською мовою. Що стосується самого запрошення менеджерів, то це насамперед має бути фахівець своєї справи. І не важливо, звідки він. Звичайно, також хочеться, щоб наші спеціалісти поділяли погляди клубу, знали місцеві реалії та традиції. Це також дуже важливо.
– Чому клуб припинив співпрацю з Віктором Вацко, який начебто мав займатися селекцією, а також Михайлом Гулордавою? Чи означає це, що обидва не впоралися зі своїми обов’язками?
– Не можу сказати, що вони не виправдали очікування. А покинути «Карпати» – це їх власна ініціатива. Якщо вони не бачать своєї подальшої роботи у клубі, то ми нічого не можемо зробити. Але ми залишили хороші стосунки, не маємо ніяких образ і повністю розрахувалися з ними.
– Чи відіграє наразі в управлінні «Карпатами» якусь роль ГО «Завжди вірні»? Що конкретно вони роблять?
– Вони й надалі є управлінською стороною клубу, мають свою частку в капіталі клубу в розмірі 50 відсотків, відповідно, постійно беруть участь в керуванні Карпатами. Можливо, їх робота не підлягає сильному піару, але вони постійно працюють: висловлюють свої ідеї та побажання, беруть участь через свого уповноваженого представника у загальних зборах акціонерів клубу, затверджують бюджет, штатний розклад тощо. Перед ними постійно звітуємось за виконану роботу. Ми намагаємось прислухатись до них, аналізуємо всі їх пропозиції. Звичайно, не обходиться і без гострих дискусій, навіть, подекуди, непорозумінь, але це все, я б сказав, робочі моменти. Всі ці моменти підтверджують, що ані люди, що працюють в клубі, ані вболівальники, які об’єднані в ГО «Завжди вірні», не є байдужими до клубу, його розвитку і його майбутнього.
– Які їх ідеї вдалося втілити в життя останнім часом?
– Ми реалізували пропозицію про припинення продажу пива та інших алкогольних напоїв на стадіоні. Це була їх ініціатива, ми її повністю підтримали і здійснили поставлене завдання. Думаю, це позитивно вплинуло на ставлення вболівальників на відвідини стадіону, адже багато людей, які приходять сім’ями, з дітьми, бачачи людей напідпитку, в наступний раз не поспішали йти на стадіон. Тепер такого нема. Реалізували ми й ідеї «Завжди вірних« щодо створення шкільного й сімейного секторів. Допомагали і будемо допомагати відданим вболівальникам у створенні шоу на стадіоні, так званих «перфоменсів». Отримали пропозиції зі збільшення асортименту сувенірної продукції та атрибутики, з покращення роботи клубу в напрямку інформаційної діяльності, опрацьовуємо і будемо невдовзі їх втілювати. Крім того разом із «Завжди вірними» ми проводимо багато акцій благодійного характеру, опікуємось реабілітаційним центром «Джерело», дітям якого створені всі умови для відвідин домашніх поєдинків Карпат. Чесно кажучи, таких прекрасних, відданих і щирих вболівальників, як ці діти, треба ще пошукати. Як бачите, спільно з вболівальницьким активом намагаємось зробити наш клуб кращим і сильнішим.
