Артур Карноза: "У "Севастополі" справді існує заборгованість перед футболістами"

Герой останніх перемог «Севастополя» — про свої голи, результати команди та борги по зарплатні.

— Артуре, помітили, що віднедавна, коли забиваєте, команда бере гору в зустрічі? Либонь, потрібно частіше відзначатись?

— Звичайно, таке легко помітити. Можливо, справді слід зав­давати більше результативних ударів. Утім, не можу сказати, що це викликає в мене якісь особливі емоції. Для нас найголовніше, щоби перемагала команда, а хто забиватиме, не так уже й важливо. Як для гравця моєї позиції недоречно, виходячи на матч, передусім думати про свою статистику забитих м’ячів. Моя функція на полі — допомагати партнерам пасами чи просто результативною й корисною грою.

— Коли вперше забили, то після гри в Геннадія Орбу забрали доточку «в. о.». Відчули, що допомогли головному тренеру виправдати довіру керівництва?

— Не сказав би, що це я зробив Геннадія Орбу головним тренером. Він добре попрацював, що позитивно позначилося на результаті команди, тому й заслужив називатися повноправним наставником. Це вже так просто вийшло, що саме мій гол під завісу поєдинку став переможним. Проте й тут постаралась уся команда.

— До речі, не так давно за кермом севастопольського ФК був Олег Кононов. Не порівнювали методи його роботи з відповідними нинішнього фахівця?

— Уважаю, що я не маю права порівнювати тренерів, адже кожен із них — особистість. Кожен по своєму сприймає футбол. Сказати, хто з них гірший, а хто кращий, зрозуміло, теж не можу. Якщо чесно, то з приходом нового коуча стиль гри не зазнав серйозних змін. Геннадій Григорович лише дещо підкоригував на свій розсуд. Мабуть, свою роль зіграло те, що вони певний час працювали разом. Хоча й з різними колективами у структурі клубу.

— Після вищезгаданого «новопризначення» команда програла наступні три протистояння. Скажіть, піднесений настрій після тієї гри міг зумовити розслаблення?

— Та ні, розслаблення й близько не було. Проте таке у футболі трапляється, що на зміну хорошим матчам приходить серія поразок. І справа навіть не в ігровому спаді. Напевне, прийшов час інших команд здобувати перемоги.

— Однак якщо дивитись об’єктивно, то всі поразки заслужені: в двобоях із «Арсеналом», «Іллічівцем» і «Зорею» у ваші ворота влетіло сім м’ячів, натомість севастопольці лише одного разу розписались у воротах «канонірів». На що у цьому випадку потрібно нарікати? На відсутність талану?

— Складно відповісти. Погод­жуся, що, можливо, нам таки десь не пощастило. Наша команда хотіла перемогти та докладала зусиль для цього не менше, ніж суперник, але… без щастя у футболі нікуди. Після всіх ігор робили детальний аналіз наших помилок: наочно побачили, над чим потрібно особливо попрацювати. У подальшому, сподіваюся, більше не наступатимемо на такі граблі.

— У ситуаціях, коли клуб програє низку поєдинків поспіль, ключовим аспектом стає психологічний стан гравців.

— Безумовно, тому намагалися не задумуватися над попередніми зустрічами. Щоматчу виходили на поле, щоби демонструвати свій футбол і, зрештою, залишити арену непереможеними. Ми знали, що рано чи пізно таке налаштування подарує омріяну звитягу. Колектив розчаровувався та хвилювався, однак це не порушило нашу віру в те, що невтішна серія поразок для нас скоро завершиться.

— А завершилось усе з допомогою вашого удару зі штрафного в домашньому протистоянні з «Волинню». На вашу думку, заслужили звання героя поєдинку?

— Усі так думають, що раз ти забив, значить ти — герой. Утім, не можна не враховувати працю решти футболістів. Не так просто впродовж 95 хвилин позмінно захищатися та атакувати. До того ж, у тій грі було дуже важливо не пропустити, тому що заключну третину матчу «Севастополь» грав у меншості. Після гола в наші ворота, з яким поталанило лучанам, нам було складно. Однак продов­жували шукати щастя поблизу володінь гостей. Спочатку заробили пенальті, котрий реалізував Левандовскі, а лише в кінці я поставив масну крапку, вирвавши перемогу.

— Влучний постріл у ворота Неділька вже зайняв почесне місце у вашому списку найкращих улучень?

— І з чого ви взяли, що я веду список своїх найкращих забитих м’ячів? Утім, зізнаюся, цей удар наразі — якщо не найкращий у моїй кар’єрі, то стовідсотково один із таких.

— Я слідкував за вашими виступами, що припали на першоліговий етап, відтак можу пригадати, що у футболці «Нафтовика» ви також забили немало гарних м’ячів.

— Це все ж таки перша ліга. Чесно кажучи, навіть не всі мої результативні удари пам’ятають, адже вже кілька років минуло. Хоча, погоджуся, що за охтирський ФК справді вдавалося часом вдало піймати м’яча на ногу.

— Повернемось до сьогодення. Наступним суперником кримчан, який відчув на собі ваше вміння виконувати стандарти, була «Говерла». У моменті з голом все ж визнає­те, що рикошет од стінки мав значний вплив на траєкторію м’яча?

— Звісно. У тому випадку мені просто пощастило. Якби не було того рикошету, то не можу з упевненістю сказати, що в підсумку м’яч би залетів у сітку. Хоча навіщо про щось ще говорити, якщо все завершилося взяттям воріт?

— Два голи зі стандартів наштовхують на запитання: ударам із штрафних приділяєте найбільше уваги?

— Не скажу, що найбільше уваги, але коли випадає нагода на тренуваннях, то завжди відпрацьовую удари зі штрафних. Коли нам тренери дають змогу потренуватись індивідуально (вибирає кожен, що, на його думку, потрібно підтягнути), теж не втрачаю можливості відточити майстерність ударів зі стандартів. Чи є в мене конкуренти? Про це говорити недоречно. Хто відчуває впевненість перед виконанням, той і підходить до м’яча.

— Минулого туру чемпіонату протидіяли «Чорноморцю». Чому, зрештою, не вдалося вивезти очки з Південної Пальміри?

— Почну з того, що у «Чорноморця» дуже сильна команда. Проте сказати після аналізу гри, що в зустрічі із «Севастополем» одесити виглядали краще, я не можу. Так, вони реалізували свої шанси засмутити Литовку, проте в інших компонентах не переграли нас.

— У цій ситуації пауза у сезоні, певне, доречна для «біло-синіх»?

— А це нам покажуть заключні тури першості. Наперед краще не загадувати. Поки ж можемо лише готуватися та тренуватись, аби якнайкраще підійти до двобоїв. Зокрема, в нас запланований спаринг із сімферопольською «Таврією» (розмова відбувалась у четвер, 14 листопада. — Є. Д.). Відтак не втратимо мобільність.

— Недавно в ЗМІ з’явилась інформація, буцімто у севастопольскому ФК існують фінансові негаразди. Можете спростувати чи, навпаки, підтвердити таку інформацію?

— У клубі справді існує заборгованість перед футболістами. Здається, востаннє отримували зарплатню більше двох місяців тому. Нам обіцяють, що все буде добре. Однак, зрозуміло, гравцям не подобається, що почали виникати затримки.

— Цього року вам доведеться зіграти з «Динамо» та «Шахтарем». Готуватиметеся здобути залікові пункти в зустрічах із лідерами змагань?

— Безперечно! Із кожним опонентом гратимемо винятково на перемогу. А хто вже наш візаві, фаворит турніру чи аутсайдер, — не суттєво. У гравців «Севастополя» нема таких думок: «Лише би не поступитися». До завершення першої частини чемпіонату необхідно набрати якомога більше очок, аби покращити становище у турнірній таблиці.