Бонус 10 000 грн Бразильський вінгер "Львова" Шина в інтерв'ю Footboom розповів про свої перші футбольні кроки в фавелах, переїзд в Україну і адаптацію в новій країні, яка стала для нього другою домівкою.
Втратив чимало друзів, які померли від проблем з наркотиками
- Почнемо наше інтерв'ю з самого дитинства. Розкажи про нього.
- Моє дитинство було дуже простим. Я народився і виріс в бразильських міських нетрях, де тебе оточує багато всього поганого.
Але моя сім'я завжди вчила мене йти правильним шляхом. У мене дуже скромна родина. Ми пройшли скрізь безліч труднощів, але завжди допомагали один одному і, слава Богу, ніколи не голодували.
Сім'я завжди була опорою, яка дозволила мені зробити моє життя таким, яким воно є зараз.
- Наскільки я знаю, життя в бразильських фавелах наповнено наркотиками. Як тобі вдалося уникнути їх і присвятити себе іншому життю? Багатьох друзів "забрала вулиця"?
- Мої батьки завжди вчили мене тому, що добре, а що погано. У мене було багато друзів, які пішли неправильним шляхом і робили погані вчинки, але мої батьки завжди дуже дбали про мене, що дозволило уникнути подібної долі. За весь час я втратив чимало друзів, які померли від передозування, проблем з наркотиками або від інших поганих речей ...
Один з моїх братів був арештований, і я бачив, як мої батьки сильно страждали через це. Цей момент змусив мене задуматися: я хотів відрізнятися від такого оточення, щоб батьки могли пишатися мною.
Але не всі, хто стикався з проблемами в молодості, залишилися такими. Згодом життя вчить. Багато хлопців вибралися з неправильного оточення, і сьогодні працюють, намагаючись налагодити своє життя: деякі намагаються стати професійними футболістами, інші вчаться і шукають свою професію. Правда, є й такі, у кого нічого не змінюється. На жаль, такі реалії.
- Що для тебе значило життя в міських нетрях?
- Здивуєшся, але для мене фавела - це місце, де я відчуваю себе щасливим. Там кипить життя, і не завжди воно погане.
Незважаючи на те, що я там бачив багато неправильних речей навколо, в кінці кінців я навчився там протистояти страхам. Там загартувався мій характер, що зараз допомагає в житті.
- Ким працювали в ту пору твої батьки?
- У моєму дитинстві мама була домогосподаркою: сиділа вдома, піклуючись про дітей. Мій батько працював художником, а також у нього була футбольна команда в фавелi. Батько не завжди водив мене дивитися матчі, адже на них було дуже багато бійок. Однак, бачачи емоції і пристрасть фанатів на тих іграх, у мене з'явилася мотивація і бажання стати футболістом.
- Скільки у тебе братів і сестер? Хтось із них займається спортом?
- У мене дві сестри і троє братів, один з яких також займається футболом. Він хороший гравець, але не грає на професійному рівні. Хоча по якостям, думаю, цілком би міг там опинитися.
Під час фіналу ЧС-2002 батько будив мене о 3 годині ночі
- Назви 5 речей, які подумки повертають тебе в дитинство і відроджують ностальгію на той час.
- В першу чергу, відразу згадую, коли мої батьки прийшли вперше подивитися, як я граю. Мені вдалося забити, і вони голосно кричали і підтримували мене з трибун. Це були захоплюючі емоції.
Далі спадає на думку момент, коли брат подарував мені нові бутси, яких до цього у мене просто не було. Мені доводилося грати в футбол в звичайних "підбитих" кросівках - в них краще було просто гуляти, і тоді вони виглядали б краще (посміхається). Цей презент був дуже важливим для мене, і завжди буде викликати приємні спогади.
Третім спогадом з дитинства стане матч, коли я вперше пішов на стадіон і побачив Роналдо, "Феномена", поблизу. Це було щось неймовірно, адже він був ідолом.
Також яскравою подією стала моя перша подорож з батьками і братами. Ми пішли на пляж і дуже круто там відірвалися, влаштувавши справжній хаос позитиву.
А п'ятим таким спогадом стане 2002-й рік, коли збірна Бразилії виграла чемпіонат світу. Батько будив мене о третій годині ночі, щоб ми могли подивитися гру наживо. Наші хлопці взяли золоті медалі, і емоції від того перегляду залишилися на роки.
- Хто був твоїм кумиром в дитинстві?
- Думаю, буде неважко здогадатися. Моїм кумиром завжди був Роналдо. Я захоплювався грою Феномена, який на полі міг зробити все, що завгодно. Видатний футболіст. Його постери висіли у мене по всій кімнаті.
- Мріяв про його футболку?
- Глузуєш? Це було за гранню мрій. Мені хотілося її просто купити, що я і зробив згодом.
Кожну мрію можна втілити в життя
- Де ти робив свої перші футбольні кроки?
- У футбол закохався 16 років тому, коли мені було всього вісім. У тому віці я почав марити футболом, і це стало чимось більшим, ніж просто спорт.
Що стосується перших кроків, то це сталося завдяки моєму двоюрідному братові, який вперше взяв мене пограти. Мені було дев'ять років. Далі все закрутилося і понеслося... Старт був покладений в шкільній команді нашої громади.
- І які були успіхи?
- Все йшло непогано. Мені вдалося стати чемпіоном на цьому рівні: чемпіонат штату, золотий кубок, футзальний кубок і багато інших турнірів місцевого масштабу. Також я входив в число кращих бомбардирів на різних турнірах, займаючи в них і перші місця.
- Гру в футбол складно було поєднувати з навчанням? Багато футболістів на навчання "забивають".
- Так, знаєш, поєднувати було непросто. Але я завжди намагався максимально присвятити себе навчанню і не підводити батьків. До того ж, якщо б у мене були погані оцінки, то я не зміг би грати у чемпіонаті штату. Важливо було добре вчитися, тому з цим проблем не було.
- Наскільки складно проявити себе у футболі юному хлопцю, адже в Бразилії багато хлопчаків, які прагнуть стати футболістами?
- Складно, брехати не буду. У Бразилії дуже багато хлопців, які хочуть піти цим шляхом, багато хороших футболістів, які прагнуть стати юними чемпіонами і вийти на новий рівень. Це дає мотивацію й мету.
Але потрібно боротися за свій шанс, і все стане реальністю. Кожну мрію можна втілити в життя, кажу зі свого досвіду. Все може стати реальністю. Якщо щільно працювати і віддаватися цій справі - мета може бути досягнута. За підсумком можна допомагати своїм батькам, покращувати життя сім'ї і своє власне. Є багато прикладів хлопців, які вийшли далеко не з найпростіших умов, і домоглися успіху. Немає нічого неможливого!
Що б мені хотілося донести до дітей: найголовніше - це відрізнятися від інших, мати сили витримати будь-які перешкоди, неважливо - у футболі, будь-який інший професії або просто у житті. Ніколи не відмовляйтеся від мрії. Потрібно шукати і добиватися того, що ви щиро бажаєте, вірити в Бога і пройти через будь-які проблеми. Повторюся, в житті немає нічого неможливого!
- Наскільки я знаю, ти також займався в академії, якою володіють славетні бразильські футболісти Кафу, Клебер, Денілсон і футзаліст Фалькао. Як ти потрапив туди, і чи перетинався з кимось із них за час навчання?
- Після хорошої гри на шкільному рівні мене запросили в Академію на перегляд, який у підсумку мені вдалося успішно пройти.
Поспілкуватися з легендами? Це було дуже і дуже складно. Іноді вони приїжджали і розповідали молодим хлопцям про різні футбольні моменти, з якими вони стикалися в кар'єрі, давали поради на майбутнє і розповідали про те, як стати професіоналами. Скажімо так, читали лекції і показували вправи, мотивували юних гравців. Особистих розмов не проводили.
- Хтось із гравців, який став іменитим зараз, займався там з тобою разом?
- Ні. Є один місцевий хлопець, але він не знаменитий, тому тобі навряд чи щось скаже його ім'я.
В аматорських чемпіонатах Бразилії багато команд, що складаються із злодіїв та представників банд
- У Бразилії велике розходження між професійними лігами і аматорськими? Наприклад, в Україні зараз в аматорах грають клуби, які цілком би могли грати і в Першій лізі.
- У Бразилії різниця між профі і аматорами дуже велика. У професіоналів все набагато організованіше: від структури до гри. У любителів - це більше футбол емоцій, але не організації.
- У аматорів вирують справжні емоції?
- Звісно, ще й які! В аматорських чемпіонатах є призові - фінансовий бонус, за який і борються команди, що представляють свої нетрі, серед яких є і команди, що складаються зі злодіїв та представників банд. Ніхто не хоче програвати, тому пристрасті там вирують на найвищому рівні!
- До поножовщини і бійок не доходить?
- І таке буває.
- А тобі доводилося брати участь в бійках: на полi або поза ним?
- Я дуже спокійний хлопець на полi, завжди намагаюся грати в футбол, а не відволікатися на якісь побічні моменти. Але трапляються різні епізоди, в тому числі і бійки. Якщо б'ється ваш друг, або чіпають вас і хочуть побити, є два шляхи: лізти в бійку або терпіти побої. І в таких ситуаціях я вважаю за краще бити у відповідь, ніж просто терпіти удари.
- Яка бійка була наймасштабнішою?
- Це було так давно, що зараз вже й не згадаю.
Українську мову вивчив самостійно
- У 20 років ти перебрався в Україну. Складно далося це рішення? Як виник цей варіант?
- Це стало реальним завдяки бразильському екс-гравцю, який пограв в Україні тривалий період. Думаю, ти зрозумів, що мова йде про Батісту, що грав у вас за львівські "Карпати".
Він допоміг мені зробити цей крок. Під час одного з матчів він спостерігав за моєю грою, побачив потенціал і повірив у мене. Йому вдалося привезти мене в Україну, де для мене почався новий етап життя.
- Що ти знав про Україну на той момент?
- Знав, що це сильний чемпіонат з рядом відмінних гравців. Чимало бразильців грало в Україні, і вони змогли зробити непогану кар'єру. Відчував, що зможу поліпшити свою гру і добитися певного успіху в цій країні. Вірив у це.
- Знав, що один з керівників твоєї Академії Клебер грав в "Динамо"? Це зіграло свою роль?
- Та не тільки Клебер грав в Україні, а були і багато інших хлопців для прикладу. Дуглас Коста, Фернандіньо, Вілліан - все це футболісти, які творять і творили історію, а після переходили в найбільші клуби світу, де були на хорошій хвилі. І це далеко не всі, кого можна згадати.
- Чи знав ти когось із них особисто, коли переходив сюди? Може, радився?
- Що ти, звичайно, ні! Особисто ні з ким з цих футболістів я не перетинався. Може, колись ми познайомимося. Дуже поважаю кожного з них.
- Перші враження від приїзду в Україну?
- Все відрізнялося від того, до чого я звик на батьківщині: клімат, час, їжа, культура, люди. Атмосфера була суворіша, ніж в Бразилії.
Це стало для мене найбільшою несподіванкою. Бразильці та українці настільки сильно відрізняються один від одного культурою і життям, що до приїзду сюди я і не міг про таке подумати. Бразильці в рази більш комунікабельні і емоційнішi, а в Україні люди більш серйознi та стримані.
Згодом я зміг нормально адаптуватися до цих відмінностей, і вже дуже комфортно почуваюся. Можу впевнено сказати, що Україна стала моєю другою домівкою.
- Чи зіткнувся ти з якимись проблемами в перші дні в Україні?
- Холод і мовний бар'єр - це дві основні проблеми. Вони доставляли найбільші незручності, і ускладнювали мою адаптацію до нової країни.
- Був шокований, побачивши стільки снігу і відчувши холод? Едмар розповідав, що в перші дні одягнув одразу весь одяг, що привіз, щоб вийти на вулицю, а Тайсон, кажуть, взагалі почав збирати валізи і хотів був їхати додому...
- (сміється) М'яко кажучи, був просто дуже здивований такій погоді. Ніколи б не подумав, що колись побачу стільки снігу. Там, звідки я родом, ми бачимо сніг зазвичай тільки в фільмах, тому перші емоції були космiчнi - для мене все було в новинку. Але я дуже щасливий, що випробував такий спектр почуттів і побачив все наживо.
Що стосується одягу, то чудово розумію Едмара (сміється). Мені теж доводилося одягати стільки всього, що передати словами не можна. Потрібно було захистити себе від холоду всіма можливими методами! (сміється)
На футбольному полі він мені теж заважав неабияк. Але з часом до всього звикаєш, тому вже зараз мені холод не страшний: настільки багато одягу, як раніше, на себе не вдягаю. Та й сніг став звичним природним явищем.
- Втекти через холоди не хотів?
- Жодного разу, такі думки навіть не закрадалися. Хоч мені все і було в новинку, але я приїхав втілювати свою мрію в реальність, тому я дуже спокійно реагував на всі складнощі і намагався адаптуватися до них.
- Мовний бар'єр. Як з ним боровся?
- Я вивчив українську мову самостійно. Потрібен був час, але мені це вдалося. Сьогодні можу спілкуватися з іншими і в побуті не відчуваю ніяких проблем. Так, говорю не вільно, але все ж порозумітися можу. Чесно скажу, мова дуже складна для вивчення.
- Чому українська мова настільки складна для бразильців?
- По-перше, вона дуже сильно відрізняється від нашої: за вимовою і формулюванням, будовою речень. Коли ти вперше приїжджаєш до країни, то сприймати її неймовірно важко. Згодом її простіше розуміти і сприймати, але розмовляти все одно складно.
- Приїхати в Україну без сім'ї - ще одна проблема?
- Звичайно, в перший час це нестерпно важко: ти сумуєш за сім'єю, перебуваючи так далеко від них. Зараз я вже змирився з цим, але все одно сумую за рідними.
- Що скажеш про місто Львів?
- Дуже гарне місто зі своїми традиціями і особливою культурою. Люди його дуже цінують і поважають. Мені подобається тут.
- Одна з проблем, про яку говорять в Європі - расизм. Стикався з ним на вулицях міста?
- Ні, жодного разу.
Період в "Карпатах" - період навчання і отримання великого досвіду
- За свій перший український клуб, "Карпати", ти зіграв всього кілька матчів. Чому?
- Тоді у мене була травма коліна, через яку я не міг грати тривалий період часу. На щастя, вона добре загоїлася і я все ж зіграв пару матчів в кінці сезону.
- Як би ти охарактеризував свій період в "Карпатах"?
- Період навчання і отримання великого досвіду. "Карпати" - мій перший професійний клуб, в якому я навчився багатьом футбольним речам. Дуже багато пізнав в плані тактики і тренувального процесу. Дізнався деякі моменти, про які не чув раніше. Цей клуб дав мені можливість для прогресу і розвитку себе, як футболіста.
- У "Карпат" були певні фінансові труднощі. Чи не залишилось у них боргів перед тобою?
- Ні, в момент, коли я був в "Карпатах", ніяких труднощів не було, тому і боргів немає.
- Після певної невдачі в "Карпатах" чи замислювався над поверненням додому?
- Ні, думки про повернення мене не відвідували. Я хотів залишитися в Європі і продовжити свій футбольний шлях тут.
Безсмертний багато чого змінив
- Ти перейшов у "Львів". Як виник цей варіант? Чи були якісь ще?
- "Львів" був найкращим варіантом, адже у мене вже був досвід гри за "Карпати", я знав місто і український футбол, та й до того ж в складі було багато бразильських гравців, що ще більше допомагало мені почуватися комфортно. Багато плюсів зійшлися до купи.
- Коли ти прийшов у "Львів", то допомагав іншим бразильським гравцям з адаптацією в країні?
- (посміхається) Коли я прийшов у "Львів", то всi бразильські гравці вже були адаптовані до оточуючого життя.
- У "Львові" твоя кар'єра пішла вгору, ти навіть визнавався гравцем місяця. За рахунок чого вдалося "вистрілити"?
- Напевно, це прозвучить банально, але багато в чому за рахунок самовіддачі і великої праці. Я завжди намагався викладатися на всі сто відсотків, кожен день - чи на тренуванні, чи в футбольному матчі. Хотів максимально допомагти "Львову" досягти успіху і позитивних результатів.
- Чи вплинула на тебе поява на тренерському містку Анатолія Безсмертного? Адже вся команда заграла під його керівництвом краще і стала добиватися інших результатів.
- Так, це дуже хороший тренер, який вплинув на команду якнайкраще. Кожен з нас був включений в роботу і намагався внести вклад в успіх команди. Багато роботи було зроблено, що і показали наші результати. Це стосується і мене особисто. Тренер багато чого змінив з моменту свого приходу.
- Які ключові відмінності з бразильським футболом ти помітив за час гри в Україні?
- Ключова різниця в тому, що ігровий темп бразильського футболу, скажімо так, десь повільніший, тобто не так залежить від швидких атак, ніж український. Також бразильський футбол - це більше про техніку і дриблінг, ніж про тактику і силову боротьбу, як в Україні.
Інтерес до мене проявляють непогані команди з Італії
- Твій кращий матч в Україні.
- Нікого не здивую: це матч проти "Шахтаря" в Харкові. Нам вдалося "запалити" в тій грі. Тоді все склалося дуже вдало, і ми поклали перший камінь до майбутніх перемог, які дозволили нам зберегти прописку в елітному дивізіоні.
- В складі гірників грає чимало бразильців. З кимось із гравців "Шахтаря" вже знайомі?
- Дружу з Маркосом Антоніо. З іншими хлопцями не так близько спілкуємося, але коли бачимося перед матчами, то обов'язково спілкуємося.
- Мрієш колись одягнути футболку "Шахтаря"? Чи тобі ближче "Динамо"?
- Я приїхав до Європи, щоб працювати і досягати нових висот, в тому числі і виступати в таких великих європейських клубах, як "Динамо" та "Шахтар". Моя мрія - прогресувати і добиватися успіхів на футбольних полях. Заради цього ми всі і граємо.
- Ходять розмови, що тобою цікавляться італійські клуби. Це правда?
- Керівництво клубу поінформувало мене, що є можливість трансферу. Інтерес до мене проявляють непогані команди з Італії. Конкретизувати не буду. Однак на даний момент я поки що гравець "Львова", а що буде далі - побачимо.
- Також є чутки, що тобою цікавляться "Колос" і "Зоря".
- Є інтерес з боку деяких українських клубів, але поки я гравець "Львова" і чекаю зборів з командою. Не будемо забігати наперед.
Вірю, що Україна доб'ється багато чого на Євро-2020
- Попереду Євро-2020, на якому зіграє збірна України. Будеш тримати за неї кулаки?
- А як ти вважаєш? (Після чого надсилається оце фото - прим.авт.)
- Все зрозуміло :) Як думаєш, наскільки далеко українські хлопці зможуть піти на турнірі?
- У команди є хороший тренер і багато чудових футболістів на кожну позицію. Вірю в те, що вони зможуть пройти далеко і зможуть добитися багато чого. Буду вболівати за них в кожному матчі. Вважаю, вони готові дивувати.
- Едмар, Марлос і Мораес змінили бразильське громадянство на українське і зараз грають за збірну України. Як ти ставишся до такого і чи готовий був би піти на такий крок, якби була можливість?
- Кожен бразильський футболіст мріє захищати кольори своєї збірної, і я не є винятком. Звичайно, конкуренція неймовірно велика. Не дивно, що в Бразилії багато гравців на мою позицію. Однак мрія все ще жива.
Збірна України? Тут багато що залежить від різних чинників: як будуть йти справи у збірної, у мене особисто і т.д. Я б нічого не виключав, але зараз сказати на цю тему нічого, окрім того, що в майбутньому міг би задуматися про таку можливість.
- І наостанок - п'ять яскравих моментів з українського періоду твоєї кар'єри.
- Мій перший гол на професійному рівні, який я забив в ворота "Ворскли" в третьому турі сезону 2019/2020. Перший та другий гол нашої команди в ворота "Шахтаря" в останньому очному матчі, що відбувся в Харкові. Звання гравця місяця, а також мій перший матч з капітанською пов'язкою - це дуже значуща подія для мене.
Сподіваюся, ще багато яскравих емоцій мене чекає попереду.
