Хавбек "Львова" Владислав Приймак в коментарі прес-службі клубу розповів про прикру помилку у матчі з "Маріуполем", відновлення після травми ліктя, а також про те, чому львівська команда більше забиває, але при цьому частіше пропускає у поточному сезоні Favbet Ліги.
– Владиславе, як наразі почуваєшся після травми ліктя, отриманої у попередній грі "Львова" з "Маріуполем"?
– З того часу почуваюся значно краще. Але все рівно відчуваю дискомфорт, рука постійно болить. Не сплю ночами, але нічого – треба перетерпіти, і все прийде до норми!
– Що говорять лікарі і коли можна очікувати на твоє повернення на футбольне поле?
– Кілька тижнів маю ходити у гіпсі, а вже за місяць сподіваюсь повернутися на поле. Точний термін відновлення вже залежатиме від організму.
– Мабуть, ти вже неодноразово прокручував у голові той епізод, в якому "Львів" отримав подвійне покарання – твою травму та пропущений м’яч у матчі 6-го туру з "приазовцями"…
– Це моя помилка, потрібно було просто швидше позбутися м’яча. А я вирішив його прикрити корпусом. У підсумку, отримав травму, а наша команда – гол у власні ворота.
– Сильно переживав через той епізод? Такий собі неприємний вийшов "подарунок" на День народження…
Читайте также: "Львов" потерял на длительный срок Владислава Приймака– Це точно. Звичайно… перепросив у команди за свою помилку. Хочу також вибачитися і перед вболівальниками.
– "Львів" програв "Маріуполю" – 0:1. На твою думку, це закономірний результат?
– Судячи з того, як розвивалася гра, то все-таки більш закономірною була б нічия. Особливо без моментів грали, а той гол… Не скажу, наскільки він був заслуженим чи незаслуженим, але, на мою думку, більш логічним був би нічийний підсумок. Тим більше, що хлопці створили чимало гольових нагод наприкінці матчу.
– Команда почала активно грати в атаці лише після пропущеного голу. Чому дві третини гри "Маріуполь" краще володів м’ячем, і виникало враження, ніби гостям більше потрібно здобувати очки?
– Складно однозначно дати такому пояснення. Таке буває… Буває, коли йде гра, а буває, коли нічого не виходить. У грі з "Маріуполем" нам важко давалися контроль м’яча і конструктивні дії. Не скажу, що ми щось невірно робили. Ми так само готувалися до цього поєдинку, як і до попередніх матчів. Але буває й таке, це – справа випадку. Можливо, десь не налаштувалися як слід чи вплинув якийсь інший фактор.
– Болюче питання: наступного місяця буде вже рік з того моменту, коли "Львів" востаннє переміг у домашньому матчі. Це питання якось піднімалося у колективі? Чого бракує "синьо-золотим левам" у домашніх іграх – психології, фарту чи чогось іншого?
Читайте также: Где и как ходят на футбол: дай пять, сказали в Полтаве...– Коли ми з хлопцями про це говоримо, то усі просто розводять плечима. Ніхто не розуміє, чому так стається, чому нам вдається вигравати лише на виїздах. І тренер, і капітан перед кожною грою говорять, що потрібно викладатися на усі 100%. А в іграх перед рідними вболівальниками – на усі 200%. Тим більше незрозуміло, з чим пов’язані наші домашні невдачі.
– Цікава статистика: у шести матчах львів’яни забивали на рівні команд з першої шістки, але при цьому більше "містян" пропускав лише "Олімпік". Про що це свідчить?
– Про те, що потрібно більше допрацьовувати всій команді в обороні. Зараз ми робимо ставку на атакувальний футбол. Цього сезону ми не стільки відходимо від суперників, як намагаємося нав’язувати їм нашу гру. Не стільки підлаштовуємося під опонентів, скільки вони – під нас. Якщо порівнювати з минулим роком, то у нас була інша тактика, інші установки на гру. Наша гра була більше спрямована на захист та надійність позаду. Тому, можливо, через це й частіше пропускаємо голи.
– Після паузи на матчі збірних на "Львів" чекають матчі з "Колосом" та "Олімпіком" у чемпіонаті. Десята позиція у таблиці наштовхує на думки, що команда просто зобов’язана вигравати у прийдешніх протистояннях?
– Звичайно, я думаю, що ми маємо хороші шанси у наступних зустрічах – і з "Колосом", і з "Олімпіком". Це хороша можливість досягти позитивних результатів і таких необхідних для клубу очок. Тим більше, що наші вболівальники все ще очікують від нас виграшу у рідних стінах. Ми зобов’язані підніматися у турнірній таблиці, зараз ми знаходимося не на нашому місці.