У Сандро Кобахідзе родинне свято – рівно рік тому він узяв собі за дружину чарівну лучанку Ольгу. Отож, як виявилось мав свою особливу мотивацію грати самовіддано.
- Сандро, гра проти "Десни" вийшла за мотивами фіналу Ліги Чемпіонів 2005-го року "Ліверпуль" - "Мілан". Пригадуєш?
- Аякже, фантастичний футбол тоді видали гранди європейського футболу. У нас завдання наразі простіші, і далеко не фінал Ліги чемпіонів. Після провального першого тайму дістали свою гордість і майстерність. І друга частина зустрічі вже була повністю за нами. Ви все бачили.
- Навіть коли забили лише перший м’яч у грі, стадіон буквально ожив на очах?
- Ми пригадали, що то є таке – стара "Ворскла". Ми маємо характер. Хочу сказати, що, коли забили вдруге, то жоден із нас не мав ані долі сумніву в тому, що ця гра буде за нами.
- А що було в тому епізоді, коли арбітр призначив пенальті у ворота "Десни"?
- Я пройшов, віддавав передачу, та Парцванія зіграв рукою. Я трішки засмутився через це. Хлопець молодець, хороший захисник, але так вийшло. Насамкінець хочу привітати мою дружину Олю з нашою датою, та подякувати їй за те, що зробила мене найщасливішим у світі, подарувавши донечку.