FootBoom ⚽ Турниры Украинские Favbet Лига Олег Дулуб: "Досі шкодую, що пішов із "Чорноморця"
^

Олег Дулуб: "Досі шкодую, що пішов із "Чорноморця"

1193
Олег Дулуб: "Досі шкодую, що пішов із "Чорноморця"
Фото - ПФК "Сталь"

Інтерв'ю "Футбол 24" із Олегом Дулубом, колишнім наставником Карпат, Чорноморця та БАТЕ, який зараз очолює збірну Білорусі U-19.

"Подумав, що Димінському перечити не варто"

– Олеже Анатолійовичу, упродовж 15 років ви тренували у Білорусі. Як опинилися в Україні?

– На мене вийшли представники Карпат. Юрій Дячук-Ставицький спеціально прилетів на матч Крумкачів. Тоді й відбулися перші перемовини.

– Чому ви обрали Україну?

– Ще коли грали проти Карпат у Другій союзній лізі, мене дуже здивувала та атмосфера на львівському стадіоні. Ставлення людей до футболу було на найвищому рівні.

– Незадовго до цього переїзду ви категорично спростовували чутки про Карпати. Що змінилося за півроку?

– Тоді відбулася зустріч із Петром Димінським, і я йому пояснив, що мій контракт із Крумкачами діятиме ще півроку. На той момент ми, з найменшим бюджетом у лізі, посідали третє місце, тож залишати команду у такий момент я просто не міг. Коли вже зрозумів, що команда залишиться в еліті, – переїхав до Львова. Здається, це був жовтень, але вже зараз розумію, що краще, мабуть, очолив би Карпати в січні.

– Ви шкодуєте, що не зачекали ці два місяці?

– Ні, навпаки – це були найскладніші два місяці в моєму житті. Не зважаючи на те, що у нас начебто почала налагоджуватись гра, я розумів: потрібно набирати очки. Адже після 10 турів у Карпат було 0 балів. Належало просто набирати очки. Я ближче пізнав український чемпіонат. Усвідомлював, що січень-лютий – і ми перезавантажимо команду. Вона вийде на інший рівень готовності.

– Кажете, ближче пізнали чемпіонат...

– З кращого боку – у плані інфраструктури, вболівання, ставлення керівництва до своїх команд. Розумів, що це – досить сильний чемпіонат.

– Чому саме 5 років контракту?

– Обговорювалися терміни двох-трьох років. Це була пропозиція Петра Димінського – 5 років, і я подумав, що не варто перечити керівництву (Усміхається).

– Що стало ключовим фактором для вас, коли погоджувалися на запрошення Карпат?

– Зацікавленість керівництва. Ще у липні провів три дні у Львові: подивився на клубну академію, переглянув фінальні матчі дитячої ліги. Мені сподобалося навіть освітлення. Те, чого, на жаль, немає у нас – в Білорусі. Просто побачив, що Україна – дійсно футбольна країна, не на словах.

"Велися розмови про перехід Кравця у Динамо"

– Ви прийняли команду-рекордсмена зі зміни тренерів. Як реагували на цей факт?

– Спокійно. Але після однієї поразки я просто зрозумів, що гравці реально звикли до швидкої зміни тренерів. Тобто, щось пішло не так, тренер не влаштовує, або ж позамежні якісь вимоги, команда програвала і все – відбувалася тренерська відставка.

Щодо цього зателефонував Петру Петровичу, пояснив ситуацію і попередив: якщо не буде підтримки від нього, то не бачу сенсу працювати далі. Треба віддати належне тій підтримці, яку він надав на той момент, зібравши всіх гравців, – усе відразу ж змінилося. Відбулася, по-моєму, перша перемога над Ворсклою. Єдина, на жаль, перемога на цьому відрізку.

– З якими найбільшими проблемами ви зіткнулися у Карпатах?

– На першому етапі було складно "розвернути" гравців, щоб вони повірили у власні сили. Треба розуміти, що на той момент ми мали одну з наймолодших команд Прем'єр-ліги. Належало створити боєздатний колектив. Більшість труднощів виникали через внутрішні проблеми в команді. Я звернув увагу, що гравці, заходячи у роздягальню, просто не вітаються один із одним. Тобто, ось такі нюанси.

– На вас це якось тиснуло?

– Це – творчий процес. На мене більше тиснуло те, що ми перебували на останньому місці. Весною, після перемоги над Волинню, на прес-конференції (як зараз пам'ятаю ці відчуття), я сказав, що нарешті ми піднялися з цього проклятого останнього місця, а гравці повірили в себе. Будувався молодий колектив, все налагоджувалося, атмосфера в команді покращувалася.

– Якщо говорити про молодий колектив, найталановитішим був Василь Кравець?

– Так, напевно так. Вася – дуже хороший хлопець.

– Могли припустити, що незабаром він опиниться у Прімері?

– Я знав, що у нього – величезний потенціал. Крім лівого захисника він грав і лівого центрального, а в деяких випадках зміщувався навіть в опорну зону. Тобто, універсальний гравець із міцним здоров'ям, такі хлопці – справжня знахідка.

Щодо переїзду Кравця в Іспанію... Вважаю, що на той момент був варіант трохи кращий. Наскільки мені відомо, велися розмови про київське Динамо. Я побоювався, що він не вивчить іспанську мову, не адаптується. А тут грав би у топовій українській команді і прогресував, як футболіст.

– Кравець – ваш учень?

– Не можу таке стверджувати. Це футболіст сам повинен сказати. Я бачив у ньому порядність – як він ставився до свого першого тренера Василя Івановича Леськіва. На стадіоні Україна дитячий тренер проводив заняття зі своєю групою, і Васька постійно підходив до цих хлопців, розмовляв. Вони на нього вже тоді дивилися, як на зірку.

Це дійсно дорогого коштує, коли футболіст із такою душею ставиться до першого тренера. Плюс – у нього дуже хороші людські якості. Як мені згодом розповідали, багато його друзів із Сихова, де він мешкав, приходили на кожен матч і вболівали саме за Васю.

– Кого ще можете відзначити?

– Всі хлопці були гідними. На тому відрізку ми розкрили Бланко Лещука. Варто зазначити, що у методиках, які ми пропонуємо клубам, велику роль завжди відіграє нападник. Так само було з Хобленком у Чорноморці.

– На заміну Кравцеві прийшов Матвієнко.

– По-перше, у Колі дуже хороша ліва нога, він – думаючий гравець. Один із найталановитіших захисників, на мою думку. Чому зробили вибір на його користь? Нам сказали, що хлопець молодий, швидкий, з хорошою лівою ногою. Не залишалося інших варіантів, як перекваліфікувати його у лівого захисника.

– Чи можна казати, що ви вивели команду із кризи?

– Перед собою поставив завдання: необхідно зберегти команду у Прем'єр-лізі. Так і вийшло. Багато було розмов, мовляв, якби з Дніпра не зняли очки, Карпати вилетіли б. Але прошу зауважити, що з нас також знімали бали у тому сезоні.

"Досі шкодую, що пішов із Чорноморця"

– Після збереження Карпатами елітної прописки ніхто не очікував, що ви підете. Наскільки було важко покидати Львів?

– Дуже складно було йти, але, як я вже розповідав, мені належало кілька місяців провести у Білорусі. Петро Петрович Димінський казав: "Давай призначимо замість тебе тимчасового тренера, а потім повернешся і тренуватимеш далі". Але це – неможливо. Тренеру варто самому брати участь у процесі створення команди.

– Були чутки про Крумкачи, але ви опинилися в одеському Чорноморці. Чому?

– Розмови, які велися в пресі, не мали під собою жодного грунту. Чорноморець зробив пропозицію наприкінці серпня. Якраз тоді у мене вдома ситуація стабілізувалася, тож можна було братися до роботи.

– Чого ви очікували від співпраці з одеською командою і яку мету ставили перед собою?

– Мені дуже сподобався український чемпіонат. Кожна гра – як шахова партія. Команди дуже хороші. Тож мені було цікаво ще раз попрацювати у цьому чемпіонаті.

Я побачив, що Одеса та Львів – два різних міста за менталітетом. Карпати і Чорноморець перебували на останніх місцях, тож завдання були схожими. Належало зрозуміти алгоритм – що нам робити далі.

– Чи правда, що ви побили горшки із керівництвом "моряків" через преміальні від Шахтаря?

– Я – людина неконфліктна взагалі. У такий момент важко керувати командою. Тоді у мене відбулася серйозна розмова з керівництвом i гравцями.

Якби футболісти сказали, що вони не довіряють головному тренеру, мені не залишалося б іншого виходу, як зібрати валізу і поїхати. Треба ж зрозуміти, що всі професіонали грають за гроші. Преміальні – також гроші.

– Чи справді у той час трансфер Глєба у Чорноморець був реальним?

– Це мало під собою абсолютно реальне підгрунтя. Хотіли підписати Глєба на три місяці, але керівництво відмовило. Міг би вийти чудовий проект...

– Не шкодуєте, що пішли з Чорноморця?

– Чесно? Шкодую. Мені захотілося потренувати команду, яка грає у Лізі чемпіонів. Досі шкодую. Сумую за всією тією атмосферою, уболівальниками. У Львові, коли програли матч із Зіркою перед самою відпусткою, я йшов містом дуже засмучений. Підійшов уболівальник і сказав: "Ми дуже віримо у вас, все вдасться". І це такого натхнення додало, що просто неможливо передати.

– Скільки довелося викласти за розрив контракту із Чорноморцем?

– Всі зароблені гроші за час роботи в Одесі.

"БАТЕ? Доля випробовує мене на міцність"

– Чи стало для вас несподіванкою запрошення від БАТЕ?

– Абсолютною несподіванкою – як сніг на голову. Надійшов дзвінок від президента клубу: "Ми готові розглянути вашу кандидатуру на посаду тренера БАТЕ". Дуже швидко все вирішилося.

– В Україні ви працювали з командами, які боролися за виживання, а тут одразу клуб із максимальними завданнями. Як це на вас вплинуло?

– Ніяк не вплинуло. Суто для себе зрозумів одну річ: працювати з командами, які претендують на виліт, психологічно складніше. Там ціна помилки в кожному матчі – дуже велика. А в БАТЕ ти розумієш, що можеш якийсь матч навіть програти. Оскільки розрив був дуже великим, ми могли дозволити собі різні експерименти. У тому сезоні БАТЕ неможливо було зупинити. У чемпіонаті ми перевершували всіх за рівнем гри.

– Наскільки складно було перебудуватися?

– Сила українського чемпіонату вища, ніж білоруського. Рівень гравців – також. Це навіть матчі національних збірних демонструють. Минулого року українці пробилися до групи А в Лізі націй. Зараз – нічия із Португалією на виїзді і перемога над досить міцним Люксембургом.

– Про другий шанс у БАТЕ не було й мови?

– Звільнення також стало для мене снігом на голову... Можливо, ще не настав час розповідати всю правду. Деякі речі, що відбувалися в клубі, мені, як професіональному тренеру, незрозумілі й досі. Абсолютно незбагненне там коїлося.

Можливо, це просто внутрішня кухня команди. Ми хотіли перебудувати академію, зробити іншу команду. І навіть більше скажу: за кілька днів до мого звільнення ми, на вимогу керівництва, провели поглиблений медогляд. Лікар мені сказав, що таких показників не було ніколи. Коли ж я попросив результати за минулий сезон, відповіли, що їх немає. Вже тоді я зрозумів – щось не так.

– Болісно пережили це звільнення?

– У кожної людини – своя доля. Можливо, вона мене випробовує на міцність (Усміхається). Звичайно, спершу було важко: коли ти не розумієш, що сталося, чому, за що. Міг тільки здогадуватися. Та інформація, яку зібрав із часом, підтвердила мої здогади. Не все так гладко було з БАТЕ саме в історії з нами. Можливо, ми були чужими тренерами для цієї структури.

– Чи стежите зараз за чемпіонатом України?

– Уривками. Восени переглянув матч Львів – Карпати. Наприкінці серпня їздив в Одесу на відпочинок, дружина мене витягла. Вирішальним фактором стало те, що в той період Чорноморець приймав Динамо. Нарізки в інтернеті, звичайно, дивлюся частіше.

– Чи є в УПЛ перспектива розвитку?

– Думаю, що так. Рано чи пізно криза закінчується. По-перше, це – спорт номер один. А Україна – футбольна держава.

– Після БАТЕ вам надходили пропозиції з України?

– Один із клубів виходив на мене ось буквально в грудні. Але на той момент мені був потрібен час. Я попросив тиждень, і на цьому все закінчилося. Мабуть, їм потрібно було терміново приймати рішення.

– Ви – неординарний тренер. На кого з топ-спеціалістів рівняєтеся?

– Завжди аналізую навколишній футбол. Мені дуже імпонує робота Моурінью, Гвардіоли, Б'єлси і, звісно ж, Лобановського та Бєскова. Варто зазначити, що мені дуже пощастило з помічниками – що у Львові, що в Одесі. У мене наявне постійне бажання розвиватися. Ти повинен прогресувати завжди. Тільки-но зупинишся – все.

Читайте нас в мессенджерах

Оцените
Поделитесь

Статьи

Все статьи
Оставили комментарии на форуме: loading
Оставить комментарий на форуме
Здравствуйте!
Мы заметили что вы используете блокировщик рекламы. Очень просим отключить его для footboom.com Реклама основной источник дохода для нас. Без нее мы не сможем оплатить работу журналистов.
Добавить в исключения