Роман Толочко: "Стадіон "Україна", 12 тисяч на трибунах, і я у складі "Карпат"
^

Роман Толочко: "Стадіон "Україна", 12 тисяч на трибунах, і я у складі "Карпат"

790
Роман Толочко: "Стадіон "Україна", 12 тисяч на трибунах, і я у складі "Карпат"
Официальный сайт "Карпат"

Гравець "Карпат" Роман Толочко в інтерв’ю прес-службі клубу розповів про роль батька у своїй футбольній кар’єрі, улюблених гравців та взаємодію з Мартіном Онглою.

– Стадіон "Україна", 12 тисяч на трибунах, я у складі "Карпат". Здавалось би, що може бути краще? Однак ми програли, а це негативні емоції. Крім того, ми програли дербі.

– Які настанови ти отримав від тренерського штабу та старших партнерів?

– Кожен з гравців мене підтримав, як дебютанту мені дали багато важливих порад. Тренери намагалися заспокоїти, донести певні ігрові моменти. Вдячний всім, хто мене підтримував. Також я отримав привітання від хлопців з молодіжної команди.

– Напевно, дуже важливою для тебе була розмова з батьком. Він, як ніхто, міг підказати, спрямувати і мобілізувати.

– Насправді я ще в день матчу не знав, що вийду на поле, тому напутніх слів від батька не було. Тільки, коли команда приїхала на стадіон, тренерський штаб провів установку, і я дізнався, що вийду в основі. Тоді я миттєво написав про це татові. Він відписав і подзвонив буквально на кілька слів, адже часу було обмаль. "Грай спокійно, впевнено і все в тебе вийде", – сказав він мені.

– У зв’язку з юним віком ти, мабуть, не пам’ятаєш осмислено гри Романа Толочка-старшого. І все ж, які спогади у тебе про батька-футболіста?

Читайте также: Судейские назначения на 21-й тур Премьер-лиги и телепрограмма

– На жаль, я справді не міг через свій вік слідкувати за його кар’єрою. Тому можу сказати, що гру батька у карпатівській футболці бачив тільки на відеозаписах. Тато відіграє велику роль у моєму житті – ми кожного дня спілкуємося, в тому числі, на футбольні теми. Він може підказати, що не так, звернути увагу на недоліки. Батько – це перша людина, з якою я розмовляю після матчу. Він каже все прямо в очі – і добре, і погане.

– Легендарний гравець тбіліського Динамо Віталій Дараселія напередодні народження сина пообіцяв собі – хто заб’є гол у наступній грі, тим іменем і назве свого спадкоємця. Зрештою, забив сам.

– (посміхається) Ні, у мене все набагато простіше. Тато не називав мене на свою честь. Просто батькам подобалося ім’я Роман. Жодного підтексту у цьому немає.

– Мабуть, не буде помилкою припущення – ти все своє дитинство провів на базах і стадіонах в максимально футбольній атмосфері. Який спогад про дитячі роки з м’ячем є для тебе найяскравішим?

– Це правда, я був присутнім на багатьох тренуваннях і навіть літав з дублюючою командою на матчі. Пригадую чемпіонський сезон 2009/2010, коли тато був тренером. Я завжди був у команді, повністю занурений у футбол.

– У тебе були карпатівські футбольні кумири?

Читайте также: Педро Витор: "Мотивация, и настроение у нас были выше, чем у "Карпат"

– Мені запам’ятався період, коли "Карпати" грали у Лізі Європи. Тому виділю двох улюблених гравців: Олега Голодюка та Ігоря Худоб’яка.

– В центрі поля у дербі ти діяв разом з Мартіном Онглою, якому також 20 років. Незважаючи на мовний бар’єр, у вас хороше взаєморозуміння?

– Навіть те, що ми спілкуємося різними мовами, не може перешкодити хорошій взаємодії. Ми разом тренувалися і грали на зборах, тому з цим проблем не виникає. Мартін виступав за "Барселону" – це топ-рівень. Він всіляко підказував мені під час гри – жестами та й словами. Підтримував, як міг, тому мені було максимально комфортно діяти з ним пліч-о-пліч.

– Твій старший брат Остап також свого часу займався у "Карпатах". Це ще один твій порадник?

– Враховуючи той факт, що він вже два роки живе у Торонто, в наших розмовах футбол не є основною темою. Ми не бачимося, тому у нас вистачає тем, на які ми можемо поговорити. Хоча після дебюту брат мені написав і побажав, щоб мій дебют був початком хорошої кар’єри.

– Дітям часто кажуть про візуальну схожість з батьками. Якщо брати до уваги лише футбольні аспекти, ти можеш відзначити якості, які перейняв від батька?

– В батька був сильний удар, я поки не можу похвалитися цим у повній мірі. Можливо, нас пов’язує точність передач: і довгих, і на коротку дистанцію. Я намагаюся переймати у нього позитивні футбольні риси. Думаю, попереду у мене ще багато роботи.

Читайте также: Мар’ян Швед - про шотландський футбол, залишок львівської мотивації та шкуру невбитого ведмедя

Оцените
Поделитесь

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме