Дмитро Шастал: "Уперше в житті їздив на такому виді транспорту, як скутер"
^

Дмитро Шастал: "Уперше в житті їздив на такому виді транспорту, як скутер"

926
Дмитро Шастал: "Уперше в житті їздив на такому виді транспорту, як скутер"
Фото - УПЛ

Вінгер "Олександрії" розповідає про відпустку, оптимальне амплуа й наставника №1 у житті.

— Дмитре, без перебільшення, рік, що минає, став визначальним і для Вас, і для Вашої команди: Ви остаточно утвердили себе як футболіста УПЛ, а "Олександрія" переживає чи не найуспішніший період історії…

— Буду з приємністю згадувати 2018-й. Вважаю, для мене він став переломним роком, а команда взагалі чудово провела його: навесні виграли Трофей престижу, а завершили рік на третьому місці в таблиці. Сподіваюся, 2019-й буде ще успішніший.

— Сьогодні, озираючись назад, не виникає лячне відчуття, що все могло обернутись інакше — значно гірше? Спочатку, виступаючи в "Колосі", Ви отримали травму, що ледь не перекреслила кар’єру, а пізніше, вже в "Олександрії", довго не могли пробитися в основу…

— Для себе я зрозумів, що успіх залежить не тільки від праці, а й від збігу обставин. Від того, як ти скористаєшся або не скористаєшся наданими шансами. На мою думку, кінцевий результат говорить за себе, а це, мабуть, означає, що інакше й не могло бути. Вважаю, що напрацював на те, що маю сьогодні.

— Коли не секрет, скажіть, як часто спілкуєтеся з Олегом Федорчуком — по суті, головним тренером у Вашій кар’єрі?

— Ваша оцінка правильна: Олег Вікторович підхопив мене у найскладніший період кар’єри. Завдяки йому я опинився в "Олександрії". Коли грав у "Енергії", ми постійно були на контакті, сьогодні вже ні, на що є об’єктивна причина: у нього вистачає клопотів у своїй команді.

— Як ставитеся до думки деяких фахівців, що, місце правого вінгера — не оптимальне для Вас? Мовляв, Ви були б ефективніші в амплуа відтягнутого форварда — центрального атакувального хава…

— У "Колосі" я грав центрфорварда, проте зрозумів, що не маю достатніх габаритів. Сьогоднішнє своє місце на полі я не вважаю позицією вінгера, на мою думку, я — відтягнутий нападник із флангу. Мої функції багато в чому залежать від конкретних ігрових епізодів. Припустімо, якщо ми атакуємо, я форвард. Або так: я граю на фланзі, лівому чи правому, наші крайки — Андрій Цуриков ліворуч, Павло Пашаєв або Станіслав Микицей праворуч — атакують по своєму краю, звільняючи мені місце в центральній лінії. Й т.д.

— Дивлячись за Вашою грою, інколи виникає відчуття, буцімто Вам не вистачає швидкості. Вочевидь, це відчуття зумовлює те, що Ви любите потримати м’яч, "повозитися" з ним. Парадокс у тому, що такі дії, як можна здогадатися, не дуже подобаються Володимиру Шарану…

— Це неправильне розуміння, хоч я усвідомлюю, чому воно виникає. Насправді Володимир Богданович вимагає від нас брати ініціативу на себе, зокрема, демонструвати дриблінг. Я розумію, що найкраще твою швидкість видно, коли йде довга подача, ти відриваєшся і мчиш за м’ячем. Але насправді швидкість можна продемонструвати в різних епізодах. Приклад: іде подача з краю на твого партнера, в той час коли ти підтримуєш атаку, біжучи своєю зоною поля. Також наявність швидкості показують контратаки суперника — тоді видно, чи можеш ти вчасно повернутися на свою половину поля.

— Про приємне — відпустку: Ви обрали доволі екстремальний спосіб, поїхавши на "безлюдний острів", який об’їздили на мотоциклі (чи мопеді). До Вас серед наших футболістів у такому були помічені хіба що Олександр Шовковський та Євген Левченко!

— Те, що це було небезпечно, я усвідомив постфактум. По-перше, специфіка трафіку в Шрі-Ланці — там багато хаосу. По-друге, я вперше в житті їздив на такому виді транспорту, як скутер, треба було призвичаїтися.

— Іще про те, що можна назвати формою "екстриму": Олександрія є промисловим містом із шахтами — чи не організовує керівництво клубу футболістам відвідини копалень?

— Ні, таке у нас не практикується. Не вивозили команду на гірничі підприємства… Взагалі мені комфортно в місті, де я живу. З одного боку, мої думки цілком присвячені тренувальному процесу, більшу частину часу проводжу на базі. З другого — від Олександрії недалеко до мого рідного Києва, куди я їжджу майже щотижня.

— Наостанок традиційне в таку пору року запитання: де проведете Новий рік і Різдво?

— Не знаю. Думаю, і за день до 31 числа не буду знати. Скоріше за все, проведу час із сім’єю. Іншої конкретики немає…

Читайте также: Украинский футбол: топ-10 событий уходящего 2018-го года
Оцените
Поделитесь
Источник: УПЛ

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме