Бонус 10 000 грн Голкіпер "Карпат" Максим Кучинський в інтерв’ю прес-службі клубу згадав про свій дебют, розповів, як провів день святого Миколая та привідкрив тонкощі воротарського ремесла.
– Перебуваю зараз у Полтаві, – каже Максим. – Тут минає моя відпустка. Нещодавно тільки повернулися із сім’єю з моря. Тепер настає час потрохи готуватися і працювати над собою – до офіційних матчів ще далеко, проте треба тримати себе у формі (посміхається).
– Ви народилися у Запоріжжі, проте довго виступали у Полтаві. Встигли обжитися там?
– Так, у мене дружина з цього міста. Не один рік виступав за ФК "Полтава" і вирішив залишитися у цьому місті. Мені також подобається у Львові – я вже колись казав про те, що почуваю себе там, ніби вдома. Це стосується і команди, і міста. Львів подобається не лише мені, а й моїм рідним. Я б хотів жити у Львові.
– Напередодні святкування Нового року значна частина українських сімей відзначає День святого Миколая. Ви не виняток?
– Нашу сім’ю він теж не оминув – святий Миколай приніс подарунок і моїй дитині. Ввечері ми всі разом повечеряли, провели час у родинному колі.
– Ви не залишилися без подарунка?
– Мені святий Миколай нічого не приніс (сміється). Він мені дарує щось, але рідко. Я до цього ставлюся просто – не розчаровуюся.
Читайте также: Максим Кучинський: "Якби ще трохи часу, ми б таки здобули три очки"– Ваш батько у молодості виступав на позиції воротаря. Ви просто не могли обрати інше амплуа?
– Тато колись тренувався із запорізьким "Металургом". У нього не все там склалося і на професійному рівні він не виступав. Однак я неодноразово їздив на тренування з батьком, часто подавав м’ячі за воротами. Природно, що попросився з часом на футбол і сказав, що хочу грати лише у воротах.
– Однак розпочинали ви у якості польового гравця.
– Навіть моє велике бажання не допомогло – воротарів було дуже багато, тому тренер обрав для мене місце в полі. Тільки потім я знайшов нагоду стати у рамку. Батько попросив, щоб мене спробували у воротах – мій перший тренер Євген Булгаков не заперечував і з того часу я захищаю ворота.
– Погодьтеся, в елітному дивізіоні ви дебютували доволі пізно – лише у 30-му віці.
– Згідний – доволі пізно. Слава Богу, що я досягнув цього, адже довго йшов до мети. У запорізькому "Металурзі" я довго сидів у заміні, не мав шансів вийти на поле. Потім пішов у оренду і все пішло по колу: друга ліга, перша ліга, знову перша... Врешті затримався у Полтаві на кілька сезонів і тут випала нагода зіграти в УПЛ.
– Однак клуб в Прем’єр-лізі так і не зіграв.
– Навіть не знаю, чому так сталося. На щастя, пролунав телефонний дзвінок з "Карпат" – запрошували на перегляд. Пройшов його і підписав контракт з клубом. Я вдячний, що все так склалося.
Читайте также: Аді Мегреміч: "Без вагань можу сказати: "Кубок Львову!"– "Полтава" однією ногою знаходилася в УПЛ, однак потім з’явилася ця сенсаційна новина про розформування клубу. Подумали в той момент: "Це ж був мій шанс зіграти в елітному дивізіоні"?
– Саме така думка і промайнула (посміхається). "Що, знову? Знову пролетів? Знову розпочинати з першої ліги і виводити свою команду в УПЛ?" Це було жахливо.
– У середині літа ви таки дебютували в Прем’єр-лізі. Попри поразку від "Олександрії", ви отримали хорошу пресу і схвальні відгуки вболівальників. Пригадуєте свої емоції?
– Трішки хвилювався – все-таки дебютний матч. Не знаю, як у кого, але в мене все це минає зі стартовим свистком арбітра. Тільки почув його і все – зосереджуєшся на грі, більше нічого не відволікає і не має значення. Емоцій після гри було багато, втім шкода, що програли.
– Вас, мабуть, неодноразово питали про той забитий за ФК "Полтава" гол у ворота "Десни" в 2015-му. Що відчуває воротар, який забиває гол?
– Ми програвали 0:1 і я побіг у штрафний майданчик суперника. Побачив м’яч у сітці і пережив максимально радісні емоції. Словами важко передати. Чи можна їх порівняти з тими відчуттями, коли здійснюєш сейв? Коли ти відбиваєш м’яч і рятуєш команду, то переживаєш інші відчуття. Це два різні за переживаннями епізоди.
Читайте также: Джерело: "Карпати" попрощаються з Федецьким та Голодюком– Якщо говорити про сейви, то відразу згадується перемога "Карпат" на "Олімпійському" в протистоянні з "Динамо". Це найкращий матч у вашій кар’єрі?
– В Прем’єр-лізі, мабуть, так. Суперник серйозний, емоцій після перемоги було безліч. Хоча в ФК "Полтава" я також провів чимало класних матчів. Дзвінки на телефон після гри? Мабуть, тоді привітань було трохи більше, ніж завжди.
– Проти "Шахтаря" і того ж таки "Динамо" "Карпати" згодом зіграли жахливо, а ви у двох матчах сумарно пропустили 10 голів. Зворотний бік медалі в контексті емоцій?
– Було дуже образливо. Зрозуміло, що "Шахтар" – це топ-команда, проти якої дуже важко грати. Ми припускалися багатьох помилок та ще й залетіло все. Бувають такі матчі.
– Для воротаря важливу роль відіграють його рукавиці. Як часто змінюєте їх і чи маєте фартові?
– Намагаюся слідкувати за тим, як вони зношуються. Інколи буває таке, що вже після першої гри зачепився за гачок у воротах. Переважно на 3-4 матчі вистачає. Тренуюся в будь-яких: і старих, і зовсім нових, не розношених. Часто дарую свої рукавиці. Зрозуміло, що після перемоги над "Динамо" мої рукавиці стали фартовими. Правда, після гри з "Шахтарем" ці ж рукавиці перетворилися на нефартові (сміється).
– У воротарів немає застережень – ви б могли поділитися рукавицями із Микитою Шевченком чи Германом Пеньковим?
– Жодних проблем. Хоча не можу таке уявити, адже на кожних рукавицях вказується прізвище кіпера. Якщо просто попросять віддати, то, впевнений, грати чи тренуватися в них вони не будуть. Просто на пам’ять або для подарунка комусь. У нас хороші відносини з воротарями. З Микитою, наприклад, товаришуємо і чудово спілкуємося поза полем. Здорова конкуренція нікому не заважає.
– Попереду на вас очікують збори з Богданом Стронціцьким. Які у вас очікування?
– У мене ще немає досвіду роботи на зимовому зборі з Богданом Едуардовичем. Традиційно цей час є важким для футболіста. Зрештою, у Стронціцького цікаві тренування – ми працюємо, тренуємося, сміємося. Побачимо, як виглядатимуть його навантаження – потім розповім обов’язково, як все пройшло (посміхається). А поки хотів би привітати усіх з прийдешнім Новим роком та Різдвяними святами.
