Бонус 10 000 грн У Всесвітній день футболу захисник "зелено-білих" Орест Лебеденко відвідав прямий ефір інформаційного партнера "Карпат" – радіо "FM Галичина", де щиро підсумував рік, що минув.
– Оресте, тебе відносно недавно викликали до молодіжної збірної України. Опиши свої емоції в момент, коли ти вперше дізнався про це?
– Чесно, я був дуже здивований. Не очікував цього. Це була 11 година вечора, я вже лежав у ліжку й засинав. І раптом приходить смс. Я був дуже радий. Ці емоції нереально передати.
– Як тебе сприйняли в команді?
– Добре. Я знав всіх хлопців, декого навіть особисто. Багато було наших львівських, які зараз грають в "Динамо" і "Шахтарі". Все було класно.
– А чи пам’ятаєш ти свій дебют за основу "Карпат"?
– Звичайно пам’ятаю. Це був матч проти "Динамо". Запам’ятається він мені, напевно, на все життя як дебют, і як погана гра, бо програвати з таким рахунком зовсім не весело. Потім повертатися додому і переварювати це все теж важко. Дуже неприємно було. Але радий, що дебютував.
– Хто з гравців "Карпат" є наставником для тебе?
– Звичайно, що Артем Федецький. У мене з ним особливі стосунки. Ми добре спілкуємось і товаришуємо. І як він на мене може накричати в певному моменті, так і я можу трішки огризнутися до нього. Він мені, як тато, якщо чесно.
Читайте также: Источник: Олег Смалийчук подал в отставку с поста вице-президента "Карпат"
– Як команда сприйняла раптову зміну тренера?
– Не можу сказати, що щось сильно змінилось. В колективі все добре.
– Остання гра проти "Динамо". Чого, на твою думку, не вистачає "Карпатам" для того, щоб забивати?
– Можливо, спокою в атаці. У грі проти такої команди у нас були моменти і просто потрібно було їх реалізувати. От забий ми в першому моменті і доля зустрічі зміниться. Проти таких команд як "Динамо" потрібно в першу чергу показувати агресію і тоді буде результат.
– Чи пам’ятаєш свій перший гол, забитий за основу?
– Так. Перший гол я забив у ворота Германа Пенькова. Він тоді виступав за "Сталь", а тепер грає у нашій команді. Ми обоє ще досі згадуємо цей момент і жартуємо. Він каже, що міг взяти цей м’яч. А я відповідаю: "Міг, але не взяв" (сміється).
– Ти молодий та перспективний футболіст. З часом мрієш пограти десь не в Україні?
– Знаєте, життя може скластися так, що я можу опинитись будь-де. Тут все залежить від мене – усе в моїх руках. Мені дуже подобаються чемпіонати Бельгії та Нідерландів.
– У тебе, як у молодого футболіста, має бути кумир. На кого рівняєшся серед гравців?
– Серед гравців мені подобається Марсело. Також дуже люблю Мессі, тому в дитинстві я хотів бути нападником.
– Коли і хто перекваліфікував тебе у захисники?
– Олег Іванович Бойчишин. Він тренував мене в 10 класі. Тоді в команді не було лівого захисника. У нападі в мене не все складалося і він сказав, щоб я спробував себе у захисті. Дякую йому за те, що перемістив мене на іншу позицію.
– Можливо хочеш звернутися до уболівальників?
– Так. Вибачте нас. Ми стараємось, ми чогось прагнемо, але поки не виходить. Дуже вам дякую за підтримку і за те, що ви завжди з нами. Вибачте за наші результати. Ми обіцяємо надалі старатись і покращити їх.
