Супруга Ракицкого отсудила круглую сумму у экс-агента футболиста

дело не в этом, отношение к такому поступку у каждого свое, дело в последовательности, ты ждешь другой реакции, если "аналогичный иск подаст супруга какого нибудь Морозюка", т.е. судишь по себе, когда один и тот же поступок оценивается по разному ( а то и совсем противоположно), в зависимости от клубных пристрастий. Надо признать, это очень по шахтьорски, "да, ч(м)удак, но если это наш ч(м)удак, то уже не ч(м)удак".

о как, а раньше соловьи Суркиса да и он сам твердили что гражданские суды не имеют компетенции рассматривать споры по футбольным делам, но то ж каслось комфортной уверенности в неправоте прокуратуры и червонозаводського суда. а тут все верно да динамовские свиньи?

а давно трудовые договора стали "футбольными делами" , харьковский петушара.

а кто такая мне жена Ракицкого? Чем она своя?

За 6 лет. 3 договора по 2 года.

так, не придуривайся

ну тепер напевне зрозуміло чому суд ухвалив таке рішення, судові повідомлення мабуть надсилали на адресу реєстрації агента до Донецка - "Відповідачі про день, час та місце розгляду справи повідомлялися за адресою місця реєстрації. Згідно з даними поштових відділень судові повістки повернулися на адресу суду з неврученням за закінченням терміну зберігання (а.с. 34,35,37). У розумінні ч. 1 ст. 131 ЦПК України судова повістка на ім'я відповідача вважається доставленою. Причини неявки відповідачів суду не відомі, відзив відповідачі не подали. За таких обставин, суд розглянув справу у відсутність учасників справи за правилами заочного провадження відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подали. При цьому, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи."

Агент зекономив на юристі при оформленні договору.

киевский лошара спроси своего кочетова регко и прочих имбицилов динамовских, которые вертят регламент и законы по своему усмотрению

Подасть апеляцію.

Тем более)

Так этот агент в Донецке живет? Тогда еще непонятно кто-кого обул? Получать 10 процентов ничего не делая от зарплаты игрока, да Рак тупой походу совсем, раз такое подписал.

оно заочное, спочатку треба подавати заяву про його перегляд до того ж Печерського суду, який звісно відмовить, а вже потім апеляцію

дуже цікаве рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Разом з тим, відповідно до ст. 216 ЦК України, відповідно до якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Так, із матеріалів справи вбачається, що Позивач та Відповідач з 19.12.2009 року по даний час перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом від 19.12.2009 року, виданим Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Донецької області, актовий запис № 1342. У 2017 році позивач дізналась, що між її чоловіком ОСОБА_3, який являється українським футболістом, та спортивним агентом ОСОБА_4 06.10.2011 року укладено агентський договір строком на 24 місяці, у якому зазначено, що агент гравця, а саме ОСОБА_4 отримує комісійну винагороду у розмірі 10% від річної основної заробітної плати, яку заробляє гравець на підставі трудового договору, укладеного за посередництвом агента гравця. У подальшому 07.10.2013 року та 08.12.2015 року між тими ж сторонами укладено аналогічні договори. Вказані договори ОСОБА_3 укладено без згоди та відома його дружини ОСОБА_2 На виконання оспорюваних договорів ОСОБА_4 отримав від відповідача грошові кошти 244 500 долларів США, що являється частиною доходу (заробітної плати) відповідача від здійснення ним професійної діяльності, що в свою чергу являється спільною сумісною власністю в силу ст. 61 СК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). На виконання оспорюваних договорів ОСОБА_4 отримав від відповідача грошові кошти 244 500 долларів США, що являється частиною доходу (заробітної плати) відповідача від здійснення ним професійної діяльності, що в свою чергу являється спільною сумісною власністю в силу ст. 61 СК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). При цьому, як відповідач -1, так і відповідач-2, який знав про те, що відповідач -1 одружений, діяли недобросовісно, зокрема, не отримали згоди позивача на укладення таких договорів, чим порушили права позивача. Таким чином керуючись ст. 215 ЦК України, в даному договорі було порушено права Позивача, суд приходить до висновку про визнання недійсними агентського договору, укладеного 06.10.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнання недійсним агентського договору, укладеного 07 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнання недійсним агентського договору, укладеного 08 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) 244 500 долларів США, сплачених за агентськими договорами від 06 жовтня 2011 року, 07 жовтня 2013 року, 08 грудня 2015 ОСОБА_2 (надалі по тексту - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі по тексту - Відповідач), третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійним агентський договір, укладений 06.10.2011 року між ОСОБА_4 (надалі по тексту - Третя особа) та ОСОБА_3; визнання недійсним агентський договір, укладений 07 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнання недійсним агентський договір, укладений 08 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) 244 500 долларів США, сплачених за агентськими договорами від 06 жовтня 2011 року, 07 жовтня 2013 року, 08 грудня 2015 року. Крім того, оскільки суд визнає зазначені договори недійсними, то відповідно до ст. 216 ЦК України, згідно до якої кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на момент виконання цього правочину, грошові кошти в розмірі 244 500 долларів США, сплачених за агентськими договорами від 06 жовтня 2011 року, 07 жовтня 2013 року, 08 грудня 2015 року підлягають поверненню ОСОБА_3 Тому, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 244 500 долларів США, сплачених за агентськими договорами від 06 жовтня 2011 року, 07 жовтня 2013 року, 08 грудня 2015 року. Так, відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, відповідно до курсу НБУ, станом на 26.07.2018 року, з відповідача слід стягнути суму в розмірі 6 503 700, 00 грн. ТОБТО СУД НЕ ВКАЗАВ ЯКІ САМЕ ПРАВА ПОЗИВАЧА ПОРУШЕНІ!!!!

Они сказали, что стораженко тебе объяснит. Вице-президент ФФУ как-никак, хоть и бывший

тобто основним критерієм стало те, що він не мав права укладати договори, які не є дрібно-побутовими, без згоди дружини.... дуже цікаво, як це стосується професійної сфери футболістів? чи мають вони взагалі право укладати контракти без згоди дружин?

И шо? Спасло?

мне не нужно ничего объяснять.и так все ясно там где суркисы там с комфортной уверенностью коррупция и беспредел!

після цього рішення треба взагалі переглядати і визнавати всі контракти футболістів, укладені без згоди дружин, які не є дрібно-побутовими. Динамівців це не стосується вони усі на мінімалку живуть!

Тому і потрібно, щоб зп дорівнювала мінімалці. Як в якомусь клубі, столичному. Не пам'ятаю в якому...

А Серьезный-то интеллектуал оказывается. Даже вразуметь самим же притащенное решение суда не может)) "При цьому, як відповідач -1, так і відповідач-2, який знав про те, що відповідач -1 одружений, діяли недобросовісно, зокрема, не отримали згоди позивача на укладення таких договорів, чим порушили права позивача"

Лозанна - наш

в яких випадках і по яких договорах треба отримувати цю згоду не підкажеш? інтелектуал?

Та Рак похоже тоже не шикует:))

Конкретно в цьому випадку суд досліджував обставини і встановлював необхідність отримання згоди дружини на укладання такого роду договорів??? Предметом дослідження Верховним судом України у справі № 6-1587цс16 були судові рішення відносно розгляду позовної заяви одного із подружжя щодо визнання нотаріально – посвідченої заяви про згоду на укладення договору та визнання самого договору купівлі-продажу квартири недійсними. Так, 12.10.2016 р. суд вирішуючи питання про правильність застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права зазначив, що відповідно до статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна (Рішення Верховного суду України від 26.03.2008 р. у справі № 6-25432св07, від 20.08.2008 р. у справі № 6-5349св08 та від 02.10.2013 р. у справі № 6-79 цс 13). Разом з цим, досліджуючи судову практику щодо зміни правового режиму майна подружжя у випадку його поділу необхідно звернути увагу на Постанову Верховного суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15. Знаковою цю постанову робить те, що суд назвав критерії, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна, зокрема це: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя. ВАЖЛИВО: належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. (Постанова Верховного суду України від 01.07.2015 р. справа № 6-612цс15 та від 16.12.2015 р. справа № 6-2641цс15). Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 7 вересня 2016 року у справі 6-801цс16 тільки підтверджує все вищевказане, зокрема статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважноїпричини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доход). За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі. ВАЖЛИВО: Законодавством не передбачено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з підстави його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім’ї майна. Отже, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. Так, Правовою позицією Верховного суду України від 7 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 та постановами від 07.09.2016 року по справі № 6-727цс16 та від 12 вересня 2012 року в справі за № 6-88цс12 передбачено, що відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв’язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Крім того, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд з’ясовує наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України, застосовуються лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. За змістом статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (Постанова ВСУ від 18.06.2014 №6-69цс14 та п.19 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»). Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно трапилась і що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з мотивів, визначених статтею 229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення. Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 8 квітня, 13 травня, 10 червня 2015 року, 30 березня, 13 квітня 2016 року. У справі, яка була предметом дослідження Верховним судом України, позивачка, яка не є стороною оспорюваного правочину, надала письмову згоду своєму чоловіку на укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя, за ціною та на умовах на його розсуд. При цьому в письмовій згоді зазначено, що позивачка підтверджує, що діє вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, та, крім іншого, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині. Вимоги чинного законодавства щодо змісту і правових наслідків цього правочину та зміст, зокрема, статей 203, 215, 229 ЦК України нотаріус їй роз’яснив. Тому правових підстав, передбачених нормами статей 215, 216, 229, 369 ЦК України, статті 65 СК України, для задоволення позовних вимог про визнання недійсними заяви про згоду на укладення договору купівлі-продажу та самого договору купівлі-продажу немає.

когда выполнение или невыполнение таких договоров нарушают положения семейного кодекса. Кстати достаточно устной договоренности емнип.

на самом деле немного не так. по этому поводу есть уже много разъяснений Верховного суда какие сделки совершаются только с согласия супругов. В данном случае это немного другой правовой природы договора (личные неимущественные)

Кидалы!!!

Гнилая семейка!!!

За 6! С 2011-го по 2017.