Бонус 10 000 грн Форвард "Карпат" Крістіан Понде в інтерв’ю прес-службі клубу поділився емоціями від гри в чемпіонаті України.
– Крістіане, ти забив у трьох поспіль матчах. Відчуваєш, що знайшов свою гру?
– Мабуть, так. Врешті-решт я почуваюся чудово. Це стосується в тому числі і моєї ролі у командній схемі. На даний момент я дію на позиції другого нападника і комфортно почуваюся.
– Процес адаптації у Львові вже завершено?
– Так, усе відмінно. Мені подобається Львів, це прекрасне місто, хоча воно суттєво відрізняється від Лісабону, одного з моїх улюблених міст. Столиця Португалії все-таки більш сучасна, їх важко порівнювати.
– З ким товаришуєш у зелено-білому колективі?
– У мене хороші відносини з Аді Мегремічем та Хорхе Карраскалем. Ми проводимо разом чимало часу за межами футбольного поля.
– Коли ти забив у ворота "Олімпіка", то по-особливому відсвяткував. Кому демонстрував символічні окуляри?
– То був жарт, пов'язаний якраз із Карраскалем (посміхається). Такий собі сигнал, мовляв, ми слідкуємо один за одним.
– Свого часу ти виступав за "Ольяненсе", лісабонський "Спортінг", "Спортінг" з Ковільї, а тепер за "Карпати". Знаєш про те, що всі ці клуби мають спільного талісмана – лева?
– О, це чистий збіг обставин (посміхається). Можливо, у моїх жилах тече кров лева.
– Ти народився в Румунії, проте у 9-річному віці разом із батьками переїхав до Португалії. Чому так сталося?
– Таким було рішення моєї сім’ї. Ми вирішили, що так буде краще для всіх. Ми їхали у Португалію за кращим життям. До речі, в молодості мій батько грав у футбол, проте це не був професійний рівень. Він і надалі цікавиться усім, що пов’язано з футболом.
– Вдома ви розмовляєте румунською?
– Так, нашою рідною мовою. Кожного дня продовжую спілкуватися з батьками румунською.
– Ким вважаєш себе – виключно португальцем чи асоціюєш себе також і з Румунією?
– Почуваю себе більше португальцем, адже я зростав у Португалії і провів там майже все своє свідоме життя. Проте у мені є частина Румунії – безперечно між нами існує певний зв'язок. Востаннє на території етнічної батьківщини я був трохи більше п’яти років тому.
– Свою футбольну кар’єру ти розпочинав у "Ольяненсе", а потім перебрався у "Спортінг". Не було бажання стати гравцем, наприклад, "Бенфіки", іншого лісабонського клубу?
– Я є фанатом "Спортінгу". Крім того, вони мали одну з найкращих академій у світі. Цього було достатньо для того, щоб обрати саме цей клуб.
– Вже в головній команді "Спортінгу" тобі довелося працювати з Марку Сілвою, який дуже добре проявив себе в Англійській Прем’єр-лізі. Які враження від роботи з нинішнім наставником "Евертона"?
– Це дійсно хороший та професійний тренер, а ще доволі молодий. Вважаю, що він робить чудову роботу. Я завжди мріяв грати у першій команді рідного клубу і вірив у це. Тоді я був готовий і просто чекав своєї можливості. Марку Сілва одного разу випустив мене у складі "Спортінгу" на кубковий матч.
– Якось так складалося, що у тебе завжди були досить дивні номери на спині: 38, 61,78, 49. Тепер в "Карпатах" ти граєш під 29-м. Вони щось символізують?
– Якщо чесно, то так просто траплялося. У мене немає чіткого пояснення. Хоча мені завжди подобалися традиційні цифри на спині: 7, 9 чи 10. Щодо мого номеру в "Карпатах", то його обирав я сам.
– Тобі довелося ділити роздягальню з Чемпіоном Європи Жоау Маріу, а ще провідними португальськими гравцями Желсоном Мартіншем та Андре Сілвою, з якими ти виступав у юнацьких збірних Португалії. Справжні зірки?
– Можу сказати, що Желсон – неперевершений гравець, а ще чудовий хлопець. Відзначу також Жоау Маріу. Він неймовірний. Його рівень був помітним вже тоді, хоч він нерідко грав за молодіжну команду "Спортінгу". Ми всі знали, що Жоау Маріу далеко піде. Так і сталося.
– "Карпати" – це серйозний виклик для тебе. Раніше ти не покидав межі Португалії, яка стала рідною для тебе. Чому погодився приїхати до Львова?
– Мені ніколи раніше не доводилося бути в Україні. Зараз я маю чудову нагоду зростати тут і розвиватися. Жозе Мораіш мав великий вплив на мене, я відчував, що він зацікавлений у моїй персоні. Я хотів спробувати щось нове і щиро зізнаюся, що не шкодую. Тут хороший рівень чемпіонату, він конкурентоспроможний. У Прем’єр-лізі виступають класні команди, а також є хороші стадіони. Тут є все для того, щоб проявляти себе і демонструвати свої хороші якості. Мене український чемпіонат реально здивував.
