Жуліан Кейта: "Фани "Олександрії" почали видавати різні мавпячі звуки, тому я показав їм "попу" (Вiдео)
^

Жуліан Кейта: "Фани "Олександрії" почали видавати різні мавпячі звуки, тому я показав їм "попу" (Вiдео)

968
Жуліан Кейта: "Фани "Олександрії" почали видавати різні мавпячі звуки, тому я показав їм "попу" (Вiдео)

Колишній гравець "Зірки" з Кропивницька Жуліан Кейта відверто розповів FootballHub про український період своєї кар’єри. Французький легіонер пояснив, чому скинув шорти перед фанатами суперника і за що вдячний своїй дівчині-українці.

- Яка твоя думка про український футбол?

- В Україні він дуже силовий. У Франції футбол більш тактичний і технічний. Але тут також є якісні, технічні гравці. Особливо, в Динамо, в Шахтарі, Зорі, які виступали в єврокубках. Але я думаю, що всі інші команди дуже фізичні. Ось чому мені було доволі важко адаптуватися до чемпіонату. Як ви могли помітити, я не дуже сильний.

- Ти знаєш якісь українські чи російські слова?

- "Привет, как дела, можно такси". Це для Арно. У мене є історія про нього. Арно не говорить російською, але кожного дня він викликав таксі до свого будинку. І його улюблене слово "можна". Його "можна" підходить до всього. Наприклад, ми йдемо в ресторан. Він каже: "можна", а тоді продовжує англійською. "Можна", "можна", "можна"… Завжди "можна". Ми багато жартували над Арно з цього приводу.

- Люди у Кропивницькому розуміли його?

- Його англійську? Так, вони розуміли. Не буду говорити погано про нього. "Можна" і тоді англійською. Це було справді смішно.

- Чи були якісь історії, коли люди тебе не розуміли?

- Ми грали домашній матч з Олександрією. Ррахунок був 0:0. Фани Олександрії почали видавати різні мавпячі звуки. Я повернувся. Я хотів піти до них чи покликати арбітра. Але я вирішив зробити краще. Я повернувся до них спиною і зняв свої шорти. Це було під час гри.

- Це засмутило тебе?

- Спершу я хотів накричати їм у відповідь. Але я граю у футбол, вони прийшли подивитися на мене. Це вони проти мене, я не проти них. І я зрозумів, що найкращим рішенням буде показати їм… Як у вас кажуть "попа"? Я показав їм свою попу.

Оператор під час трансляції показав мене. Моя дівчина зателефонувала мені після матчу і сказала: "О, бідний Жуліане, у тебе спали шорти". Вона не думала, що я зробив це навмисно. Тоді я розповів їй всю історію. Вона була шокована. Запитала, чому я так вчинив, а не пішов до арбітра. Я відповів, що це було швидке рішення.

Читайте также: "Зирку" покинули три легионера, пришедшие в команду зимой 2018-го

- Ти розповів про цей випадок комусь у клубі?

- Ні, навіщо? Ти не можеш змінити їхню думку. Можливо, час їх змінить. Ми з французькими гравцями лише посміялися з цього.

- Що друзі і партнери по команді сказали про це?

- Друзі сміялись. Арно навіть зробив опитування в Instagram. Він додав відео і запитав: "Щоб ви зробили, якби почули мавпячі звуки у свій бік?" Варіант А: Ти підеш до арбітра і скажеш йому про це. Варіант Б: Ти ніяк не відреагуєш. І варіант С: знімеш шорти і покажеш їм свою попу. Люди відповідали і ніхто не вибрав мій варіант.

- Який твій найбільш пам’ятний спогад повз’язаний з УПЛ?

- Це моя перша гра. Я тривалий час був без професійної команди і ця гра викликала в мене найбільше емоцій. Слава Богу, що Зірка дала мені шанс грати і я отримав професійний контракт. А найгірші емоції були в останньому матчі з Десною. Ми програли 0:4. Було дуже сумно.

- Чому Зірка вилетіла з прем’єр-ліги? Як на це вплинули фінансові проблеми клубу?

- Я прийшов у команду у березні. Мені важко говорити про весь сезон. Що стосується затримок із зарплатнею, то для декого це може справді стати проблемою, щоб зосередитися. Але ти маєш грати. Якщо ти не граєш, ти не показуєш себе. Зрештою, це наша робота. Якщо ти не граєш, ти не виконуєш свою роботу. І люди забувають про тебе. Треба намагатися пройти цю ситуацію. І думати про майбутнє. Сьогодні погано, але завтра, можливо, все буде краще. Так, це складно. У мене поки немає дітей. Але в інших гравців є сім’ї. Для них це може бути важко. Не знаю, які думки були у них. Але дякувати Богу я здоровий і в мене все добре.

- Ти вважаєш це головною причиною таких результатів?

Ми мали багато травмованих гравців. Наприклад, Ковальов. Багато гравців пішли з команди. Але на мою думку, другу частину чемпіонату ми провели непогано. Ми двічі обіграли Олімпік, Чорноморець. Зіграли внічию з Карпатами. Все було добре, але ця остання гра з Десною… Не розумію, що трапилося. Я думаю, ми були кращими. Але це футбол. Тут ніколи не знаєш, що трапиться.

- Чому у вас вийшла така жахлива гра проти Десни? Як команда відреагувала на поразку?

- Всі були засмучені цим результатом – 0:4. Я був дуже засмучений. Не знаю, що трапилося. Коли я бачу фанатів Зірки, які їдуть з Кропивницька до Львова, щоб нас підтримати… То мені дуже сумно, що ми їх підвели. Вони підтримували нас до кінця. А ми не змогли втриматися від вильоту. Я справді засмучений.

- Що скажете про тренера-Монарьова?

- Роман Монарьов – дуже хороший тренер. Він розумний наставник, але його ідеї і сподівання були надто високими для Зірки. У нас не було достатньо кваліфікованих гравців, щоб реалізувати його плани. Але його ідеї і спосіб мислення правильні. Мені він подобається. Важко бути суворим, коли гравці не отримують зарплатню. Але він вмів знаходити правильні слова. Я зараз це кажу, але команда вилетіла з УПЛ. Тому комусь може здатися, що мої слова не мають сенсу. Але це правда, Монарьов – хороший тренер. Він завжди вмів нас мотивувати перед матчами. Роман – перфекціоніст. Ми просто не змогли виконати його вимог.

- Як ти спілкувався з українцями?

- На початку було трохи важко, бо небагато гравців знають англійську. Глєб Рассадкін, Арман Оганесян і капітан Драченко. Він гарно говорить англійською. Ці гравці допомагали нам з перекладом. Потім у клубі з’явився перекладач Максим. Він нам дуже допомагав з перекладом.

- Наскільки складно французьким легіонерам було адаптуватися до Кропивницька?

- Для мене не було надто складно звикнути до України. До цього я грав за Вентспілс. Кропивницький порівняно з латвійським містом – це Нью-Йорк. Вентспілс має море. Це дуже красиве місто, але воно дуже маленьке. Для мене Кропивницький – це ок. Не знаю, як для інших французьких легіонерів, але для мене це гарне місто. А ще я старший за них. Мені легше адаптуватися. І я знаю Україну завдяки своїй дівчині. Вона з Ужгорода. Тому Східна Європа мене не дивує.

Моя дівчина щаслива, що я граю в Україні. Хоча вона хотіла, щоб я залишився у Франції, бо там більше можливостей. Але я сказав, що тут ми будемо ближче один до одного. Хоча все одно було важко. З Ужгорода спочатку вона добрилася до Львова. А потім брала потяг до Кропивницького. Це десь 15 годин у дорозі. Бідна дівчина. Інгрід, дякую тобі велике! Справді, дуже дякую.

- Твої друзі Арно, Сесе Пепе і Адель сказали, що в Україні дуже красиві дівчата…

- Моя дівчина українка, тому звичайно, що я згоден з цим.

- Українки кращі за француженок?

- Так! Я мав це сказати. Ні-ні, це справді правда. І я щасливчик, я знайшов найкращу дівчину України.

- Як ви познайомились?

- О, це дуже довга історія. Вона приїхала у Францію на свята, де працювала гідом. Одного дня вона приїхала до Ніцци разом з сестрою і з мамою. Їм потрібно було дістатися до маленького міста поряд з моїм. Вона думала, що дістанеться до нього пішки. А з аеропорту до нього 2 години. Не знаю чому, але я вирішив поїхати від свого друга новою дорогою. Я їду і бачу чудову блондинку. Вона шла з мамою, сестрою з валізами і тут вони зупинились. Мама вже хотіла викликати таксі. Але моя майбутня дівчина почала стопити. Я побачив їх і запитав куди вони прямують. Це було мені по дорозі і я сказав, що можу підвезти. Вона крикнула мамі і сестрі "Давай!" і ми поїхали. Потім ми побачилися вже в Ніцці і вона запросила мене до Ужгорода. Я погодився. У цьому місті була команда прем’єр-ліги Говерла, а тренером працював Грозний. Батько моєї дівчини мав зв’язок з цією командою. Я прийшов на перегляд, але в мене були проблеми зі щиколоткою і я не зміг себе проявити. Але так сталося, що ми вже три з половиною роки разом.

- Що ти думаєш про український менталітет та людей?

- Спочатку українці здалися мені дещо грубими. Але потім я став краще їх розуміти і змінив свою думку. Ти бачиш стіну, а потім ти її розбиваєш і бачиш, що всередині там чудова людина. Всюди можна зустріти добрих людей. У кожній країні є хороші і злі люди.

- Яка музика звучала у роздягальні Зірки?

- Переважно українська. За це відповідав наш капітан. Він попросив нас дати кілька своїх пісень. Я помітив, що українці дуже часто слухають одну і ту саму музику. У всіх однаковий плей-лист. Весь час одна і та сама музика.

- Ви щасливі, що грали тут чи засмучені, бо команда вилетіла з прем’єр-ліги?

- Найсумніше те, що Зірка вилетіла у першу лігу. Це дуже сумно. Я боровся. У поганій ситуації намагаєшся піднятися. Але я знайшов у Зірці хороших друзів – Аделя, Сесе, Арно, Момара. Вони стали моїми братами. В такій ситуації зав’язується сильна дружба. Ми кожен день проводили разом. Ми йшли в гості до Сесе, грали Playstation, переможець вигравав Кубок. Це важливо. Такі речі додають впевненості.

- Ти хотів би залишитися в УПЛ?

- А чому б і ні? Я вільний і шукаю нову команду. Ми з моєю дівчиною оберемо найкращий для нас варіант – Україна, Франція. Китай, Австралія, Монголія, Казахстан, Бразилія – весь світ.

- Щоб ти хотіли сказати фанатам Зірки і своїм партнерам?

- Хочу вибачитися перед фанатами за виліт з УПЛ. Ми не змогли втриматися в еліті. Своїм партнерам по команді я скажу "Удачі". А Україні я скажу: До зустрічі! Можливо, у майбутньому я повернуся сюди. Побачимо, як все складеться. І привіт моїй дівчині Інгрід.

Оцените
Поделитесь

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме