Бонус 10 000 грн Аргентинський опорний півзахисник "Карпат" Крістіан Ербес в інтерв’ю прес-службі клубу розповів про гру за львівську команду.
– Крістіане, два місяці тому ти підписав контракт з "Карпатами". Якими є перші підсумки перебування в Україні?
– Правду кажучи, на початку, коли я не брав участі у попередніх поєдинках, почувався не дуже добре. Природно, що всі хочуть грати і отримувати ігрову практику. Однак зараз я почуваюся краще, та й результати також сприяють тому, щоб всі почували себе добре.
– Після підписання контракту із "зелено-білими" ти сказав, що не вагався і відразу погодився на перехід в "Карпати". Як тобі рівень УПЛ?
– Мене здивував тутешній футбол. Він набагато швидший, без пауз, на початках мені було важку схопити цю динаміку, бо я звик до іншого футболу. Здивував мене також і рівень моїх партнерів по команді – він дуже добрий.
– Ти відзначаєш чемпіонат і одноклубників. А що найбільше вразило у навколофутбольному житті в Україні?
– Я знаю ще дуже мало місць у вашій країні, але Львів та Київ мене зачарували. Це дуже гарні міста, якими можна насолоджуватися, і в порівнянні з Аргентиною, тутешня архітектура мене вражає. Львів, де я живу, дуже красивий, він мені дуже подобається. Це справді мальовниче місто.
Читайте также: Сергій Нагорняк: "Особливо відзначу Карраскаля і Шведа"
– Кілька років тому ти міг переїхати в Росію. Чому відмовився від цього варіанту?
– Передусім це було пов’язано з тим, що я хотів й надалі виступати за "Бока Хуніорс" і до певного часу я не мав можливості стати чемпіоном Аргентини з моєю командою. Це було моїм бажанням, тому я вирішив залишитися і відмовився від переїзду до Росії.
– У тебе ще був варіант з трансфером в Європу, а саме в іспанський "Бетіс". Проте тільки "Карпати" стали першою європейською командою в твоїй кар’єрі. Чому не переїхав у Андалусію?
– Все просто – клуби не могли дійти згоди щодо ключових умов, дні минали, я втомився і вирішив знову залишитися в "Боці Хуніорс". Після цього я отримав можливість ще двічі стати чемпіоном.
– На Батьківщині тебе знають за прізвиськом "Pichi", що в перекладі з іспанської означає "малюк". Звідки воно пішло?
– Моє прізвисько пов’язане з моїм братом: коли я ще був у лоні матері, він саме так звертався до мене – "пічі". Коли я народився, то прізвисько так і залишилося при мені.
– У 2013-му році ти став учасником унікального епізоду. Ти прориваєшся до воріт, аж раптом твій суперник, футболіст "Аргентинос Хуніорс" Гаспар Іньігес, робить підкат головою. Цей відчайдух позбувся трьох зубів, а відео цього моменту облетіло весь світ.
Читайте также: Йожеф Сабо: "Вже відбувається полювання за Карраскалем"
– Це був звичайний календарний поєдинок чемпіонату Аргентини. Я володів м’ячем, а суперник кинувся в підкат головою вперед, щоб відібрати його у мене. Добре не знаю цього хлопця, але він трішки божевільний.
– Відомо, що ти почав займатися футболом у 6-річному віці. Чому обрав саме цей вид спорту?
– Мій тато дуже добре грав у футбол. Ще змалку він змушував мене з братом багато працювати з м’ячем і треба зізнатися, що нам це подобалось. У 4-річному віці я почав грати на маленьких полях, а вже з 6-ти років пішов у школу "Боки Хуніорс" і з того часу я залишився там аж до 2016-го. Звідси і мій фанатизм до "Боки".
– Чому ти обрав "Бока Хуніорс", а не, наприклад, інший легендарний клуб з Буенос-Айреса "Рівер Плейт"?
– Це сімейне. Мій батько також з "Боки".
– Чи міг би ти допустити коли-небудь перехід у "Рівер Плейт"?
– "Рівер" - це єдиний клуб, у який я б ніколи не пішов. Я нічого проти них не маю, навіть більше, їхні вболівальники ставляться дуже добре до мене.
– У 2016-му після двох десятків років у системі "Бока Хуніорс" ти переїхав у Мексику, однак практично не грав. Вся справа у травмі?
– Так. Я вирушив у Мексику і в першій же грі травмувався. Потрібно було робити операцію. Коли ж я знову зміг грати, то вже залишався місяць до завершення чемпіонату.
Читайте также: Комітет арбітрів ФФУ розібрав суперечливі моменти 28-го туру: "Верес" - "Динамо" - без питань?
– Ти дієш в опорній зоні, втім традиційно нападники отримують більше уваги від преси і вболівальників. Тобі ніколи не подобалося забивати голи?
– Я ніколи не був тим гравцем, якому подобається забивати голи. Більшу частину життя я грав у середині поля. Мені дуже подобається змушувати команду грати, намагатися прочитати гру і робити так, щоб команда діяла. Забивання голів? Надаю перевагу тому, щоб це робили інші. Справді, нападники завжди отримують більше уваги, але я намагаюся робити все можливе, аби їм було комфортно.
– Ти виступав у "Боці Хуніорс" пліч-о-пліч з легендами та зірковими футболістами: Мартін Палермо, Хуан Роман Рікельме, Ніколас Гайтан, Роберто Аббондансьєрі, Гарі Медель, Фернандо Гаго, Дієго Перотті. Що ти почерпнув від них і кого вважаєш своїм наставником?
– Мені пощастило грати разом з ними та багатьма іншими гравцями. Їх обожнюють вболівальники і намагаються взяти найкраще від них. До сьогоднішнього дня з багатьма з них я спілкуюся і прошу їхньої поради. На даний час найтісніше контактую з екс-гравцем "Реалу" та футболістом "Боки" Фернандо Гаго та чилійцем Гарі Меделем, який влітку перейшов з "Інтера" в "Бешикташ".
– Кого вважаєш найсильнішим гравцем, з яким ти грав коли-небудь в одній команді?
Читайте также: Вторая "шестерка" УПЛ: очередной триумф "Карпат"
– Найкращим гравцем, з яким мені доводилось грати є Роман Рікельме. Я ніколи ще не бачив такого розумного гравця в центрі поля, який би так добре читав гру, так відмінно і так просто грав у футбол.
– Сучасний футбол і соцмережі дуже тісно пов’язані. В тебе багато підписників у Instagram. Більшість з них фанати "Боки"?
– Так, значна частина – це якраз вболівальники моєї рідної команди. Вони мене дуже люблять, а я їх. В Аргентині більшість населення є фанатами "Боки". Мене часто впізнають на вулицях міста, адже я є їхньою частинкою.
– У Південній Америці надзвичайно популярним є мате. Тебе важко побачити без цього місцевого чаю.
– Я обожнюю мате. В Аргентині його багато п’ють і смакують ним у будь-яку пору дня. Коли моя дружина їхала до Львова, то я попросив її привезти 7 кілограмів мате.
– Ти третій найстарший гравець "Карпат" і найбільш віковий серед всіх легіонерів. Часто допомагаєш порадами молодшим партнерам?
– Я буду намагатися навчити їх того, що в моїх силах, і прагну передати їм певні знання. Думаю, що зробити це тут буде важче для мене, перш за все, через мовне питання. Проте, на мою думку, з моїх дій та вчинків вони також зможуть дещо почерпнути.
– В "Карпатах" у центрі поля ти граєш пліч-о-пліч з Назаром Вербним, який є молодшим за тебе на сім з половиною років.
– Назар з кожним разом діє все краще. Я думаю, що він ще багато чого навчиться і в нього буде хороше майбутнє. Сподіваюся, що я зможу поділитися з ним своїм досвідом і ми й надалі ставатимемо сильнішими.
– В суботу "Карпати" приймають "Олександрію". Саме в двобої проти цієї команди ти дебютував в Україні. Що пригадуєш про цю гру і які у тебе сподівання на майбутній матч?
– Перш за все пригадую сніг і холод (сміється). Це сильна команда, яка добре закриває зони. Гадаю, вони діятимуть так само і в суботу. В свою чергу, ми мусимо шукати шляхи до їхній воріт і боротися за перемогу. Сподіваюся, що нам у цьому допоможуть вболівальники, які прийдуть на стадіон.
