Бонус 10 000 грн Досвідчений півзахисник Андрій Ткачук прощається з "Ворсклою" і розглядає зарубіжні варіанти продовження кар’єри.
Серед українських гравців, які стають вільними агентами на час цьогосезонної зимової перерви, є й Андрій Ткачук. Центральний півзахисник, який цієї осені відсвяткував своє 30-ліття, провів у чемпіонаті та кубку України 307 матчів, відзначившись 22 голами. Із Карпатами та Ворсклою провів чотири єврокубкові каденції, у Лізі Європи провівши 17 матчів (1 гол).
Однак наразі Ткачук змінює обстановку і покидає полтавський клуб, де за 3,5 роки встиг пройти цикл від новачка до одного із лідерів, а нині шукає нового ігрового виклику. Подейкують, навіть закордонного. Як далося йому розставання з Ворсклою і де може продовжити кар’єру?
– Андрію, почули новину, що ви залишаєте Ворсклу. Вичерпали себе в цій команді?
– Я дуже прив’язався до цієї команди, тому нині переживаю трішки змішані відчуття. У Ворскли підібрався дуже сильний колектив, передовсім, хотілося б відзначити саме це. Ніде, напевно, у нас немає такого душевного колективу. Однак я для себе відчув, що мені час покидати цю команду – хоч як це й важко мені далося. Останнім часом я грав менше, ніж зазвичай, тому поговорив із керівництвом клубу і розповів їм, що маю бажання достроково покинути Ворсклу. Вони погодилися відпустити мене вже зараз, за півроку до завершення контракту. Поговорили щиро, потиснули одне одному руки.
Читайте также: Официально: Игорь Пердута продлил контракт с "Ворсклой"
– Раніше ви були одним із провідних гравців Ворскли. Мало місце якесь непорозуміння, чи це просто один із ігрових моментів і час рухатися далі?
– Чесно кажучи, сам не до кінця зрозумів, чому в новому чемпіонаті грав менше. Якісь зміни у команді відбулися, наскільки бачу, тренер почав розраховувати на інших футболістів. Тож вирішив не бути тягарем для команди. Просто сидіти й отримувати гроші – неправильно. Вважаю, у мене ще багато сил, щоб грати, а не просто бути в команді. Прийняв рішення спробувати щось нове у своїй кар’єрі.
– Про Ворсклу останніми роками все більше говорять в контексті боргів перед гравцями. Як у вас вирішилося це питання?
– Ще не зовсім вирішилося, але ми все погодили з клубом. Є чітка домовленість про розрив контракту та вирішення тих певних нюансів, які залишилися в фінансовому плані. Ми фактично про все переговорили, ще маємо підписати останні папери. Питання зовсім невелике, тому сподіваюся, що й воно вирішиться гарно і з Ворсклою ми попрощаємося як друзі.
– За три з половиною роки в Ворсклі ви двічі грали в єврокубках та входили у п’ятірку найкращих чемпіонату України. Які матчі чи події будете згадувати з особливим задоволенням?
– В першу чергу, саме місто! Полтава – маленька, але привітна. Тут є все, що треба. Тут у мене народилася й виросла дочка – полтавочка. Тому важко було покидати Полтаву через стільки років.
Читайте также: "Ворскла" планирует провести девять спаррингов
Щодо футболу, то я впевнений, що наш колектив заслуговував навіть на більше. Два рази – п’яте місце. З єврокубків ранувато вилітали, вважаю, там у нас трішки невдачі навіть були. Але загалом результати були непоганими, підкрадається така думка, що й вище могли застрибнути…
Але Ворскла ще свої найвищі місця посяде, тепер я вже буду її підтримувати як вболівальник.
– Що скажете про свої інші команди – Полісся, Арсенал, Карпати? Адже обидві пережили багато подій за 2017 рік…
– О, мені дуже приємно, що у Житомирі пройшли такі зміни! В обласному центрі не було своєї команди навіть на область, не то ще говорити вже про професійний статус. Тому те, що з’явилася команда Полісся в Другій лізі – це тільки початок. Приємно, що навіть задачі з’являються. Бажаю землякам успіху! Не спинятися на досягнутому, рухатися тільки вперед! Тому що раніше навіть соромно було – товариші-футболісти, тренери запитують, що в Житомирі, а у нас навіть команди не було…
Арсенал – лідер Першої ліги, це говорить саме про себе. Про Карпати… Якщо чесно, зараз про них всі говорять – мало що можна додати. Трішки прикро, що в такій команді і такому місті трішки бардак твориться. Сподіваюся, у них все налагодиться. Принаймні, мені цього б дуже хотілося. Приємно, що всі команди, за які я виступав, можу згадати з вдячністю та приємністю.
Читайте также: Премьер-лига: сборная осени по версии InStat
– З Ворскли йдете в нікуди чи вже маєте якісь варіанти?
– Не те, щоб я вже підписав з новою командою контракт, але у мене є декілька варіантів. Жаль тільки, що не з України – тут варіанти якісь не конкретні.
– Ого! Вперше чую ось цю фразу: "Жаль, що не з України". Зазвичай всі хочуть звідси "звалити"…
– Якби було добре в країні і можна було розвивати свій чемпіонат, що може бути краще? Навряд чи якийсь футболіст тоді їхав би від своєї сім’ї кудись далеко за кордон.
Але у мене цікаві з точки зору спортивної і фінансової варіанти. Одна пропозиція взагалі конкретна – правда, далеко від України, але цікава. І клуб амбітний, і тренерський штаб. Інші варіанти – більше на словах. Ще час є до Нового року, буду думати й щось вирішити.
– Знаю, що найвідоміші житомирські футболісти люблять у передноворічні та різдвяні дні збиратися дома на невеличкий турнірчик для своїх. Цьогоріч традиції не зраджуєте?
– Ні, що ви! Ось якраз через дві годинки збираємося побігати. Нас об’єднує наш спільний дитячий тренер – Сергій Миколайович Завалко. Збираємося заради нього і щороку граємо 93-й проти 87-го року. Щоправда, цього року не буде Руслана Малиновського, він зайнятий у чемпіонаті Бельгії, тож суперники будуть у трішки ослабленому складі. Але в іншому компанія незмінна – дружня, тепла, товариська.
– Так і будете підтримувати форму в рідному місті?
– Поки команди не повиходили з відпусток, ще тиждень побуду вдома. Але – не забуваючи про м’яч.
