Санжар Турсунов: "Мене не потрібно було вмовляти, щоби перейти до "Ворскли"

Гравець збірної Узбекистану, котрий взимку приєднався до «Ворскли» та сьогодні буде представлений полтавським уболівальникам, дав перше детальне інтерв’ю українським ЗМІ.

— Санжаре, цьогоріч ви стали першим новобранцем «біло-зелених». Розповісте, як розгортався процес переходу?

— Усе як завжди: до клубу звернулись з проханням, аби мене відпустили поїхати з «Ворсклою» на збори, щоби вони переконались у моїх можливостях. Перший зв’язок був ще в кінці грудня. Потім на початку січня, коли полтавська команда, власне, їхала на турецьке зібрання, мені зателефонували та повідомили, що я їду на перегляд. Відтак уже нікуди не їхав та поповнив лави нової команди.

— Ваш попередній клуб — «Газовик» — не чинив перешкод вашому трансферу? Вірогідно, що в Росії вас хотіли залишити?

— Звичайно, що ніхто не хотів, аби я йшов із клубу. Проте з «Газовиком» ми попередньо домовлялись, якщо надійде хороша пропозиція, то ФК не затримуватиме мене, відтак безпроблемно розірвемо контракт. Хоча говорили та радили мені залишитись, усе ж стримали своє слово, позаяк я наполіг на своєму.

— Окрім можливості переїхати в Україну, інших варіантів не розглядали?

— Чесно кажучи, на мене виходили не лише представники «Ворскли». Тільки українці першими запропонували поїхати до них, тому коли перебував на зборах із полтавським колективом, навіть не зважав на інші пропозиції.

— Чи помилюсь, якщо зроблю припущення, що кращих умов, ніж «ворскляни», ніхто не зміг вам запропонувати?

— Ну, справа не в умовах, а в рівні команди. Важливо також, аби був хороший колектив однодумців. До того ж, тренер вірить у мене та хотів бачити мене в складі надалі — це дорогого варте. Разом із цим, визнаю, що мені нічого нарікати на фінансову складову — мене влаштував контракт. Тільки повторюсь, що ключовим фактором була зовсім інша складова.

— Чи повідаєте, як вас прийняли в новому колективі?

— Дуже добре! Попервах зазвичай нелегко, утім мені хлопці допомагали відчувати себе нечужим, тому швидко освоївся в команді. Отже, проблем узагалі не виникало в площині адаптації.

— У «Ворсклі» перебуваєте майже два місяці. Що можете сказати про цю команду?

— З приводу організації та тренувального процесу відзначу, що тут усе на високому рівні та зайвих питань не потребує. «Ворскла» — сильна команда, котра має за своїми плечима досвід у єврокубках, відтак мені приємно відчувати себе частиною цього ФК. Помітно, що тренерський штаб прищеп­лює колективу дух переможців: навіть на зборах щоматчу виходили лише з думками про звитягу.

— До цього часу слідкували за перипетіями нашого чемпіонату та участю в ньому «Ворскли» зокрема?

— Не знаю, чи вам відомо, однак у Росії по телебаченню не показують українську першість. Лише за матчами ваших команд у єврокубках удавалось час од часу спостерігати. У мене друг грав в УПЛ, щось од нього чув про рівень змагань.

— Здається, під другом маєте на увазі екс-дніпрянина Денисова. Під час зібрання збірної Узбекистану не розпитували ваших партнерів Шацьких та Денисова, котрі немало захищали честь українських клубів, щодо їхніх команд?

— Коли збирались із колегами по збірній, то справді обговорювали кар’єри всіх хлопців. Не лише про українську прем’єр-лігу чимало знаю. Від Шацьких та Денисова можна було почути лише позитивні слова щодо рівня турніру та інших моментів, загалом їм не було на що скаржитись.

— Ще коли не було офіційно відомо про ваш трансфер до «Ворскли», на зборах вас зустрів президент ФК. Що означав цей жест? Бабаєв хотів остаточно переконати вас, щоби залишались у розташуванні команди?

— Передусім, зовсім не впевнений, що він прилетів до Туреччини, аби мене зустріти. Хоча з Олегом Мейдановичем справді була хороша розмова. Можу запевнити, що мене не пот­рібно було вмовляти, щоби перейти до «Ворскли». Ми з функціонерами швидко все узгодили, відтак підписали контракт.

— Для вас це перше зібрання не з російськими командами чи узбецьким «Локомотивом». Підходи у роботі у тренерів цих країн суттєво відрізняються?

— Звичайно, всі наставники мають своє бачення, як потрібно тренувати та взагалі готувати своїх підопічних до сезону. На мою думку, різниця є, тільки не судитиму, чи вона значна. Думаю, це нормально, зважаючи на різні напрями тренувального процесу.

— Що можете сказати особисто про головного тренера Василя Сачка? Імпонує робота зі спеціалістом, який лише півроку тому розпочав шлях на тренерській ниві?

— Зазначу, що Василь Вікторович уміє добре налаштовувати гравців на поєдинки, завжди щось підкаже, якщо в цьому є потреба. Думаю, Сачко хороший тренер, а згодом лише прогресуватиме на своїй посаді. А разом із ним розвиватиметься увесь клуб.

— Ви знаєте, в якій ситуації нині Україна. Приклади «чорноморських» гравців не наштовхнули на думки, що наша країна — не найкраще місце для продов­ження кар’єри? Чи все-таки немає чинників, які би впливали на ваше бажання виступати в українській прем’єр-лізі?

— Так, у мене не виникало сумнівів у раніше прийнятому рішенні переїхати сюди. З одноклубниками піднімали цю тему, вони мене переконували, що в нашому місті все добре та спокійно, тому немає причин хвилюватись. Навіть не було думок просити керівництво клубу, щоби припинити нашу співпрацю. Відтак після матчу за головну команду Узбекистану одразу повернувся до України.

— Для вас Росія не чужа країна, зараз же виступатимете в Україні. Поділитеся своїми міркуванням щодо останніх подій між вищезгаданими державами?

— Давайте краще обійдемось без моїх коментарів, сподіваюсь на ваше розуміння. Уважаю, що доречнішим буде повернутись до футбольних справ.

— Днями ухвалили рішення про поновлення прем’єр-ліги, котра стартуватиме 15 березня. Скажіть, чого очікуєте від першого матчу в новому чемпіонаті?

— Складно говорити наперед. Одного поєдинку буде мало для того, щоби освоїтись у турнірі. Очікування? Маю надію, що друга частина сезону пройде на хорошому рівні, а «Ворскла» розпоч­не її з перемоги над «Зорею».

— Чи вам відомо щось про першого опонента? Вже розбирали гру луганського ФК?

— Знаю, що «Зоря» — наш прямий конкурент за місце в єврокубках. Тому якщо також прагнемо в наступному сезоні повернутися до Ліги Європи, то зобов’язані брати гору над луганцями. Сподіваюсь, що домашні стіни лише допоможуть нам у цьому.

— Від’їзди до збірної не заважали набирати форму? Чи це лише має допомогти вам у регулярній участі в зустрічах за полтавців?

— Ми всі — професіональні футболісти, до того ж , я не вперше викликаюсь до лав збірної. А щодо сезону, то він лише починається, а наразі відчуваю, що в мене вистачить сил на всі двобої другого кола.

— Нині «Ворскла» розташовується на шостому місці, а в спину вам «дихає» «Зоря». Головна ціль — не опуститись нижче цієї позиції?

— Можна й так сказати. Хоча перед нами стоїть завдання — перемагати в кожному матчі. Зрозуміло, якщо вдасться це зробити, то за результатами першості точно потрапимо до єврокубків.

— У «біло-зелених» є чудова нагода в наступному розіграші помірятись силами з іноземними командами на міжнародній арені. Напевне, коли змінювали прописку на полтавську, враховували таку можливість?

— Безумовно, що кожен футболіст прагне грати на вищому рівні. Отож не приховуватиму своє бажання вийти на поле з «Ворсклою» на матч у рамках Ліги Європи.

— На самому початку полтавського шляху розкажете, як бачите своє майбутнє? Пов’язуєте його з полтавським ФК чи ні?

— Поки ніяких довгострокових планів у мене немає. Зараз для мене найголовніше — добре зіграти за «Ворсклу», допомогти полтавцям у цьому сезоні виступати краще, ніж завжди. Відтак виконати задачі, поставлені перед нашим колективом. А далі — будемо дивитись. Не хочу навіть говорити про можливий перехід кудись. На даний момент усі думки пов’язані лише з «біло-зеленими».