Бонус 10 000 грн Ґуставо Бланко-Лещук став першим учасником нової рубрики Інформаційного центру ФК «Карпати» «Не про футбол». Аргентинець з українським корінням – досить дивна суміш, чи не так? А ще він молодий хлопець атлетичної статури, високий, стрункий брюнет з гарною зачіскою – мрія чи не кожної дівчини. Як сподобатись такому футболісту, та яку мову для цього необхідно вивчити? Тож форвард «зелено-білих» спробує порівняти український та аргентинський колорити, розповісти про тамтешній стиль життя, своє дитинство і любовні секрети у відвертому інтерв’ю.
– Ти вже досить довго проживаєш у Львові, тож встиг детальніше познайомитись з новим містом...
– Можу сказати, що насправді добре ознайомлений з містом, знаю де яка вулиця знаходиться, як правильно пройти через якийсь провулок. Навіть якщо перебуваю в інакшій частині міста, не в центрі, то користуюсь GPS-навігатором, а моїм орієнтиром завжди слугує оперний театр.
– Які враження на тебе справляє місто Львів?
– Львів здається чистим містом, не можна не відзначити те, що тут живуть приємні люди. З першого дня, як приїхав сюди, то Львів дуже сподобався. Я насправді задоволений тим, що маю можливість грати в «Карпатах» і в такому чудовому місті.
– Ти вже встиг завести декілька львівських знайомих?
– Звичайно, дружу із Габріелем Треєсом. Знаючи його, спілкуюсь також і з його українськими друзями. Таким чином і збільшується коло моїх знайомих (сміється).
– Порівнюючи український та аргентинський колорит, наскільки разюче вони відрізняються?
– Будь-які культури завжди різняться між собою. Львів, наприклад, можна виділити за стародавні архітектурні споруди, які до того ж, є дуже гарними. Якщо порівнювати з Аргентиною, то Львів чимось схожий на Буенос-Айрес.
– Чи є у тебе якийсь улюблений затишний куточок у Львові, можливо, ресторан чи кафе?
– Як таких улюблених місць виділити не можу. Для того, щоб мати це конкретне затишне місце, потрібно знати людей з якими можна говорити іспанською мовою. Але, звичайно, мені б хотілося відвідувати якомога більше популярних культурних місць.
– Як щодо львівської Опери?
– О так, я дуже хочу відвідати Оперний театр. Мені говорили, що найближчим часом має приїхати театральна трупа з Перу. Надіюсь, матиму змогу піти на цю виставу.
– Ти як аргентинець, можеш сказати чим вирізняється твоя країна з-поміж інших?
– Перше, що треба відзначити, що Аргентина – це країна, де п’ють мате. У будь-якому ресторані, кафе, куди б ви не зайшли – його всюди можна знайти. Це щось подібне до українського чаю. Є спеціальна посудина, куди засипають траву, потім заливають водою і п’ють. Траву для мате вирощують на півночі Аргентини, оскільки, порівняно з півднем, там набагато тепліше. Є різні сорти цієї трави і кожна вирізняється чимось особливим.
– Чому мате настільки популярне в Аргентині?
– Не можу точно сказати чому так, але це вже як своєрідна традиція, яка бере своє коріння ще з давніх часів.
– А як щодо традиційних українських страв, куштував вже борщ та вареники?
– Я зовсім невибагливий у їжі, мені подобається абсолютно все. Звичайно, живучи в Україні вже спробував і борщ, і вареники. Можу сказати, що українська кухня справді дуже смачна і відрізняється від інших.
– Яка страва в Аргентині користується найбільшою популярністю?
– Асадо, це м’ясо, частіше всього, телятина, смажена на вогні. Звичайно, вона, як і інші національні страви, має ряд своїх особливостей у приготуванні. Це традиційна їжа не тільки в моїй сім’ї, вона популярна в кожній аргентинській родині.
– Уявімо, що я в Аргентині, куди б ти порадив мені обов’язково піти та що відвідати?
– В Аргентині є неймовірна кількість цікавих місць. Тут вже залежить, що саме ви хочете подивитись: гори, озера, ріки. Якщо говорити про моє рідне містечко, то це, в першу чергу, гори. Там дійсно є дуже гарні пейзажі. Порадив би обов’язково покататись на лижах. До слова, там знаходиться найвища точка в Південній Америці гора Аконкагуа, вона дійсна варта того, щоб її побачити.
– А тобі доводилось побувати на цій горі?
– Ніколи там не був, але, кожного ранку прокидаючись та відкриваючи вікно бачу її (сміється).
– В Україні проблем з гірськими пейзажами теж немає. На противагу Андам у нас є Карпати, хотілось би тобі побачити українські гори?
– Можу сказати, що одного разу там вже був. Але хотів би побачити Карпати саме в таку пору року як зараз, коли гори покриваються снігом.
– У твоїх планах ще немає думки підкорити найвищу точку в Україні гору Говерла?
– Чесно кажучи, мені б дуже цього хотілось. Це стало б своєрідним викликом для мене, який треба подолати.
– Твоя сім’я проживає в Аргентині, як часто буваєш вдома? Дуже сумуєш за рідними?
– Їжджу в Аргентину всього двічі на рік, коли в українському футболі міжсезоння. Дуже сумую за своїм містом, близькими мені людьми, друзями, рідними...
– Все-таки Україна знаходиться дуже далеко від твого дому. Що змогло тебе переконати поїхати так далеко від рідної домівки?
– Звичайно, перед «Карпатами» я мав й інші варіанти. Там платили більше, але, порівняно з Україною, футбол був набагато нижчої якості. Коли отримав пропозицію з українського клубу, то відразу взяв її на озброєння. Я прекрасно розумів, що це хороша можливість показати, заявити про себе та, в подальшому, грати в єврокубках.
– Розкажи більше про своє дитинство, хто тебе спонукав займатись футболом?
– Батько дав мені поштовх для того, щоб піти у футбол, оскільки він сам був футболістом. Хоча й інші родичі теж тісно пов’язані зі світом футболу. В Аргентині футбол – це своєрідна пристрасть. Виходячи на вулицю завжди бачиш дітей, які грають з м’ячем, тому захоплююсь ним з самого дитинства. Він став надзвичайно важливим етапом у моєму житті. На кожен свій день народження у подарунок завжди отримував футбольного м’яча (сміється).
– Ти мабуть чув, що Україна відома як країна, де одні з найгарніших дівчат у світі. Ще не знайшов собі дівчину-українку?
– Наразі, ще не знайшов тієї єдиної, тому, на сьогодні, я холостяк. Гуляючи по місту, не міг не зауважити, що в Україні дійсно дуже красиві дівчата. Така сама ситуація мене спіткала і в Швеції, там теж надзвичайно привабливі жінки.
– Високий, стрункий брюнет не може не подобатись прекрасній половині людства, а які дівчата подобаються тобі?
– Перш за все, мені б хотілось, щоб вона була хорошою людиною. Все інше для мене відходить на задній план.
– Навчаючись у школі, користувався популярністю серед дівчат?
– Мабуть ні, тому що був повністю зосереджений на футболі. Для мене не існувало чогось важливішого на той час.
– На полі тобі доводиться багато боротись, проявляти характер, жорсткість. Який ти у відносинах, можливо, романтик?
– Вже мав довготривалі відносини з дівчиною декілька років тому, але так сталось, що вони розірвались. Зараз я би тільки вітав таку можливість, щоб у моєму житті з’явилась дівчина з якою я би міг розвіяти свою самотність.
– Більшість хлопців у команді говорять переважно українською, а дехто і російською мовами. Як ти з ними спілкуєшся і наскільки добре розумієш українську?
– Щодо української та російської мови можу сказати одне – їх дуже важко відрізнити одну від іншої в контексті. Що одна, що друга для мене здаються однаковими. Але, по мірі того, як ти прислухаєшся до того, що тобі говорять твої колеги чи тренери, то, в будь-якому разі, цю мову сприймаєш. Найважче у тому випадку, коли намагаєшся сказати щось від себе, українською для мене це поки що найтяжче зробити.
– Які фрази українською вже ввійшли в твій лексикон, які найкраще запам’ятались?
– «Дякую», «добре», «спокійно», «тут», «там». Більше так відразу й не згадаю, але коли люди говорять, то схоплюєш та вивчаєш ці слова на льоту.
– Як у тебе справи з англійською?
– В принципі, нормально, говорю небагато, але намагаюсь покращувати ці знання. Для цього у мене є мій друг Габріель Окечукву, з яким ми спілкуємось виключно англійською.
– Чи є в планах у майбутньому опанувати українську мову?
– Я дуже хочу вивчити українську мову і з легкістю розмовляти нею. Але важливо, щоб мій викладач зміг легко мені цю мову пояснити.
