FootBoom ⚽ Турниры Украинские Favbet Лига Юрій Вернідуб: "Іноземці бачать, що ми готові буцатися з "Динамо" та "Шахтарем", тому і йдуть до нас"
^

Юрій Вернідуб: "Іноземці бачать, що ми готові буцатися з "Динамо" та "Шахтарем", тому і йдуть до нас"

848
Юрій Вернідуб: "Іноземці бачать, що ми готові буцатися з "Динамо" та "Шахтарем", тому і йдуть до нас"
Фото - Денис Руденко, FootBoom.com

Головний тренер «Зорі» — про свою адекватність, 50-літній ювілей, плани нав’язати боротьбу флагманам вітчизняного футболу та думки щодо майбутнього прем’єр-ліги.

Адекватність, квартира в Івано-Франківську, 50

— Юрію Миколайовичу, мені не зручно вам телефонувати, з огляду на те, скільки інтерв’ю ви роздали останнім часом. Така увага не набридла?

— Я ж адекватна людина. Ви знаєте, як я до цього ставлюся: з одного боку, не хочеться, а з іншого — незручно не брати слухавку. Це частина роботи будь-якого тренера й футболіста. Нічого з цим не вдієш. Потрібно бути адекватними й нормально до цього підходити. Найголовніше порадив підопічним: «Думайте над кожним словом, не робіть різких і приголомшливих заяв. Спокійно відповідайте на поставлені запитання». Помічаю, що до «Зорі» стало більше уваги. Водночас тішить, що команда своїм ставленням і грою заслуговує на це. Можливо, саме тому стільки гравців викликають до збірної. Не стоїмо на місці, намагаємося прогресувати. Головне — не зупинитися й не дати збій.

— Недавно спілкувався з Дячуком-Ставицьким: у неформальній частині розповідав, як, приміром, у Івано-Франківську допомагав вам із житлом. Окрім того, вважає вас своїм вихованцем. Натомість у ваших інтерв’ю про кар’єру не бачив згадувань про Юрія Михайловича.

— Один із періодів таки провів у Івано-Франківську Й, до слова, не найгірший. Коли приїхав туди, Дячук-Ставицький спочатку працював керівником команди. Юрій Михайлович допомагав у всьому. Цього не викинеш. За радянських часів команда другої ліги виділила мені квартиру — це дорогого варте. Раніше ж їх не купували, а давали. Якраз з’явилася сім’я, народився син…

— А якщо перевести мову на людину, котра була для вас наставником.

— Це вже складніше. На мою думку, насамперед, це людина, котра вела мене з п’ятого класу до завершення школи, — Олександр Олексійович Горелов, якого, на жаль, уже немає з нами. Царство йому небесне. Це людина, котра справді прищепила любов до футболу й дала поштовх у кар’єрі. Кожен тренер залишив позитивний відбиток. Це кожного стосується. Якщо когось не згадав, нехай не ображаються. Коли повернувся із Санкт-Петербурга в Запоріжжя, а стара травма не дозволила продовжувати виступи, Мирон Маркевич і тодішній президент пан Межейко взяли мене на роботу в тренерський штаб. Дуже вдячний їм за це. Не кожного гравця залишають у клубі після того, як він повісить бутси на цвях.

— Недавно (22 січня) відзначили 50-літній ювілей, із чим уже вітав. Для вас не лячно сприймати такий вік?

— Однозначно — ні. Головне — почуватися молодим. Сподіваюся, так буде й надалі. Життя не завершується, але час швидко летить. Здавалося, лише щойно, а вже 50. Та нічого лячного.

— Як відсвяткували таку подію, зважаючи, що потрібно готуватися до поновлення змагань?

— Цьогоріч запланували три збори. Перший, втягувальний, провели в Запоріжжі (з 15 по 22 число включно). Уранці провів тренування, а ввечері найближчі, найрідніші та всі мої колеги відзначили мій ювілей.

— Читав, що двері зачиняли, щоби ніхто не прийшов.

— Мав на увазі, що зачинятиму двері на всі замки, щоби 50 до мене не прийшли. Та, на жаль, жодний замок не витримав, а мені додався один рік.

Начерки й нариси, головний біль

— Судячи із запрошених гравців (Сухоцький, Форстер, Пауліньо, Шевченко), скидається, керівники значною мірою виконали ваші побажання.

— Ваша правда. Хоча були й втрати. Пішов Кршеван Сантіні, кот­рий виявив бажання грати на Кіпрі. Це його право. Тим паче в нього залишалося лише півроку за конт­рактом. Розумію рішення, бо в 28 він отримував мало ігрової практики. Отож навіть не створювали перепон, аби припинити співпрацю. Те ж стосується Руслана Малиновського, в якого добігла завершення орендна угода. Вирішив не продовжувати виступи в «Зорі», а зробити крок уперед, переїхавши в Європу. Кожен вибирає свій життєвий шлях самотужки. Принагідно побажаю йому здоров’я й професіонального розвитку. Сподіваюся, він зробив правильний крок.

Тепер щодо новачків. Насамперед, повернули нашого вихованця Квасова з Естонії, де непогано себе проявив. Хочемо взяти на збори й оцінити його можливості. Тим паче раніше з нападників був лише Будківський. Підписали двох бразильців, яких хотіли бачити: перший — форвард Пауліньо (1993 р. н.), другий — лівий захисник Форстер (1990 р. н.), який може зіграти також у центрі. Уважаю, запросили хорошого рівня виконавців. Навіть упродовж тижневого домашнього зібрання, особливо на турнірі з міні-футболу, пересвідчився, що вони технічно оснащені — це добре помітно. До того ж, підписали молодого воротаря замість Сантіні, кот­рий пройшов школу запорізького «Металурга», а останнім часом був на контракті з «Динамо». Мова про Олексія Шевченка (1992 р. н.). Столичний клуб надав йому статус вільного агента, тому підписали з ним повноцінний контракт. Думаю, він складе серйозну конкуренцію Левченку й іншому Шевченку — Микиті. Плюс Артем Сухоцький. Молодий гравець, який успішно зарекомендував себе в «Олександрії». Розраховую на те, що він зможе вибороти місце у стартовому складі, розкриваючи й надалі свій потенціал. Згодом, маю надію, на нього звернуть увагу й тренери національної збірної.

Окрім того, маю ще кілька начерків і нарисів.

— Навесні в луганців розмірений календар, потреби в масштабній ротації не буде. Водночас обойма основної команди наразі становить 24 гравця. Чи не замаринуються гравці, котрі отримуватимуть менше ігрової практики?

— Не думаю. Та й не скажу, що це багато. У Туреччину полетить (спілкувалися перед вильотом, 24 січня. — Є.Д.) 22 польових виконавців і чотири воротарі. Футбол — жорсткий вид спорту. Сьогодні все гаразд, а завтра… Дай Бог, аби у хлопців не було проблем із здоров’ям. Самі розумієте, про що кажу. Ще півтора місяці підготовки. Потрібно бути готовим до всього. Тим паче зараз епідемія в країні. Ліпше, коли така конкуренція, ніж коли готується мінімальна кількість футболістів, а ти не знаєш, що робити, коли хтось випадає. Сподіваюся, кожен гравець боротиметься, а в мене буде приємний головний біль, кого випускати на поле.

Імідж, переросли, колорит

— Зараз бачу єдине пояснення: зігравання команди з орієнтуванням на наступний розіграш єврокубків, аби вийти тоді на свій максимум.

— Правильно міркуєте. Після того, як ми два роки не можемо вийти в груповий етап Ліги Європи, хочеться (якщо все складеться) гідно представляти Україну. Прагнемо не просто брати участь, а добувати бали в доробок рейтингу нашої країни, формуючи імідж «Зорі». Сподіваюся, йдемо правильним шляхом.

— Схоже, бразильці сюди приїхали винятково заради ЛЄ. Чи доб­ре, що вони хочуть використати клуб як трамплін?

— Нарешті дожили до того моменту, що гравці хочуть перейти в «Зорю», щоби досягати більших успіхів. Коли прийшов до керма команди, сказав, що мета номер один — стати міцним середняком, а потім рухатися далі. Уважаю, ми вже пройшли цей етап і переросли звання міцного середняка. Тепер щороку потрібно підвищувати планку. І не на словах. До того ж, нарешті почати нав’язувати конкретну боротьбу лідерам чемпіонату, щоби посідати вищі місця.

— Здається, луганці вже можуть буцатися з киянами та донеччанами.

— Можемо й однозначно! Іноземні гравці бачать це, тому й переходять до нас. Не залишають, а приєднуються! Хлопці, котрі приїхали з Бразилії, повинні додати колориту команді. Не один місяць стежили за ними. Спочатку наш селекціонер Кара-Мустафа, потім я. Думаю, зробили правильний вибір, який допоможе виконати намічені завдання. Водночас гравці злетять на своєму трампліні до заможніших і топовіших ФК.

— Чи є передумови до того, щоби зменшити залежність од орендованих гравців «Шахтаря»?

— Так, пішов Малиновський, зате залишилися Шевченко, Караваєв, Будківський, Тотовицький, який має зрештою показати свій високий рівень, й інші молоді гравці. Утім, кількість орендованих зменшилася. Чому взяли бразильців, Сухоцького й Олексія Шевченка? Наголошу: не в оренду, а повноцінно. Щоби клуб володів правами на них. Це крок уперед. Отож, коли нам заборонятимуть залучати орендованих гравців, зможемо їх безболісно замінити. Виручатиме конкуренція.

— Скажіть чесно, чи працювали над тим, аби знайти заміну всім орендованим гравцям?

— Думали, звичайно. Дуже хвилювався за це. Та не лукавитиму: дуже вдячний керівникам «Шахтаря» й головному тренеру Мірчі Луческу, що не забрали їх саме в цей момент. Вони справді пішли нам назустріч. Думаю, не тільки нам, а й самим гравцям, аби дати можливість завершити розпочату справу, а не завершити на півшляху. Розуміємо, якщо не зараз, це може відбутися влітку. До того ж, не знаю, який нас чекає наступний чемпіонат і що буде далі. Вимальовується не дуже гарна картина. Тільки відкриєш стрічку новин: «Говерла» ще не зібралася, «Волинь» має величезні проблеми, «Металіст»… Страшно стає. Отож, як на мене, найголовніше довести сезон до завершення. Надалі, плекаю надію, щось зміниться в країні, економіка почне вставати з колін. Слухаємо Президента, прем’єр-міністра — так усе гарно говорять. Однак насправді все по-іншому. Хочу помилятися.

Пул, бездомні, вага

— Скорочення ліги до 12 команд — вихід із ситуації?

— На мій погляд, так. Спочатку першість у два кола (це 22 матчі), а потім розбити команди по групам. Перша шістка бореться за медалі й зону єврокубків, а друга — за виживання. Читав, що хочуть створити єдиний пул, отож кожна перемога буде преміюватися. Це вже хоч цікаво буде. Думаю, кожен клуб прагнутиме взяти очки, щоби заробити певні кошти. Плюс — глядачі почнуть активніше ходити на стадіони. На першу частину змагань була дуже мала відвідуваність. Переважно ходили на єврокубки за участі «Шахтаря» й «Динамо». Лише згадати наш останній матч із «Ворсклою»: борються дві команди за путівки в Лігу Європи, а глядачів у Полтаві було вкрай мало. Думав, на місцеву команду прийде більше підтримати людей. Гаразд, на нас мало хто ходить — ми ж бездомні. Прекрасно розумію: як би ми не грали, а в Запоріжжі є своя команда. «Зоря» — це «Зоря», а «Металург» — це «Металург». Думаю, все йде в правильному напрямку й щось таки зміниться. Щиро кажучи, не хочеться, щоби зникали клуби. Так не повинно бути.

— «Зоря» посідає третє місце — це, як мінімум, злам стереотипів. Що бронзові медалі можуть змінити в житті клубу, у вашій діяльності та гравців?

— Дуже багато. Думаю, якби «Зоря» була в кінці турнірної таб­лиці та боролася за виживання, то будь-який президент, попри любов до клубу, можливо, вже би відмовився від нього. А коли команда грає не вдома, а в іншому місті, та продовжує виступи, бореться, створює конкуренцію для грандів, звичайно, будь-який очільник більше любитиме ФК. У нас непрості умови, але всі спокійно до цього ставляться, терплять, борються, а це дорогого варте. Либонь, тому команда й продовжує існування вже два роки, перебуваючи не вдома. Якщо досягнемо бажаного результату, розумітиму його вагу. Попри розмови: послабився чемпіонат, не та першість. Чемпіонат однаковий для всіх! Отож, честь і хвала керівникам «Зорі», котрі не кидають клуб у дуже складній ситуації, а намагаються підтримувати його. Отож вдячний керівникам, уболівальникам і фанатам, які підтримують нас. Низький уклін усім. А ми спробуємо показати цікавий футбол, аби привернути увагу нових глядачів на стадіон, які приходитимуть, аби отримати задоволення.

Євген Демян

Читайте нас в мессенджерах

Оцените
Поделитесь

Статьи

Все статьи
Оставили комментарии на форуме: loading
Оставить комментарий на форуме
Здравствуйте!
Мы заметили что вы используете блокировщик рекламы. Очень просим отключить его для footboom.com Реклама основной источник дохода для нас. Без нее мы не сможем оплатить работу журналистов.
Добавить в исключения