Бонус 10 000 грн Після поразки «зелено-білих» в Олександрії, захисник «Карпат» Ігор Пластун спробував знайти причини невдалої гри і невдалого результату.
– Ігоре, ви з Андрієм Гітченком вже не один рік граєте у парі, але сьогодні склалося враження, що бачите один одного уперше...
– Справді, сьогодні ми дуже невдало зіграли в обороні. Зокрема тому, що припустилися великої кількості індивідуальних помилок. На жаль, усе сипалося не лише в обороні, але й в інших ланках, практично нічого не виходило. Саме через такі помилки ми і програли.
– Причину таких помилок для себе спробував знайти?
– Я не хочу шукати «відмазки». Тільки не сьогодні. Ми самі винні. Провалив гру кожен наш футболіст. Після такої гри важко голову піднімати, щось говорити. Але це треба робити. Думаю, таке трапляється не вперше і не востаннє у нашому житті. Ми програли в бажанні і настрої. Таке враження, що сьогодні був не футбол, а бійцівський клуб. «Олександрія» в цьому компоненті нас переграла.
– Ви ж розбирали гру суперника, хіба були не готові до таких дій з їхнього боку?
– Розбирали, але ми, чесно кажучи, не думали, що все буде так просто. У першому таймі вони робили довгі передачі на свого нападника, який мав підбирати м’ячі. Всю небезпеку їм вдавалося створювати з такої тактики. І до цього ми були готові... Хоча, як виявилося, не були. На папері одне, а на ділі не готові.
– Є якісь думки, з якими ти б хотів із нашими уболівальниками поділитися?
– Фанати не чекали, що буде такий результат. Зараз дуже важко якісь специфічні слова знайти. Єдине, я б хотів їх попросити прийти на трибуни і нас підтримати. Ми програли сьогодні, тепер маємо тиждень для того, щоб подумати і розібратися. Кожен з нас має глянути на себе зі сторони, але не так, як дивився на себе перед грою. Для нас неймовірно важлива підтримка, без неї важко. Але бувають випадки, коли на нас свистять рідні трибуни, а від цього краще не стає. Сил оцей свист не додає. Я хотів би попросити уболівальників про лояльність. Ми від себе робимо все можливе для того, щоб клуб і місто були задоволені. Але так не завжди виходить...
– Останнє питання про форму. Уже всі сказали, що вона не фартова.
– А я в це не вірю. У нас була просто провальна гра. Не важливо, в якій формі ми б грали.
