Главная Украинские Favbet Лига Йожеф Сабо: "Чому такий відрив між Ярмоленко і Коноплянкою?"
^

Йожеф Сабо: "Чому такий відрив між Ярмоленко і Коноплянкою?"

488
Йожеф Сабо: "Чому такий відрив між Ярмоленко і Коноплянкою?"
Фото - xsport.ua

«УФ» повертається до теми окреслення найкращих 2014 року, водночас, торкаючись делікатної проблеми.

Футболіст року: Андрій Ярмоленко.

Йожеф Сабо: — Якби ваша газета знайшла час і бажання, щоби взяти в мене варіанти найліпших, то ви побачили би там на першому місці саме динамівця. Якщо стисло: він був об’єктивно нашим «№ 1» упродовж 2014-го: сильно, порівняно стабільно, часом ефектно відіграв як на внутрішньому рівні, так і на міжнародному. Чому такий відрив між ним і Коноплянкою? А чому тут дивуватися? Євген, за моїми спостереженнями, регресує вже не перший рік. Можливо, хлопчині задурили голову чутки про інтерес до нього з боку «Ліверпуля», «Інтера»… Плюс до того, він справді переріс рівень УПЛ, йому нецікаво тут грати. Гадаю, визначальною стала осінь: Євгенові за неї треба ставити «незарах» — на противагу Андрієві.

Воротар року: Денис Бойко.

Й. С.: — Знову-таки: поцікавившись у мене, ви отримали би підтвердження ваших підсумків, я так само голосував би за дніпрянина. По-перше, він за цілий рік пропустив хіба що два-три матчі в клубі, здається, жоден інший наш кіпер не може таким похвалитися. По-друге, він, можна сказати, був не надто ефектний, але ефективний, стабільний, граючи більш-менш добротно на всіх фронтах. Натомість П’ятов, як ми пам’ятаємо, навесні рідко грав, у чемпіонаті часто не виручав, підтверджуючи клас тільки поєдинками за рубежем — у складі «Шахтаря» та національної команди. На мою думку, цим він і поступився Бойку: останній, здається, не ділить для себе матчі на важливі та прохідні, йому байдуже, де й із ким змагатися.

Легіонер року: Луїс Адріано.

Й. С.: — Отут якраз я з вами не погоджуся! Мій варіант найкращого — Срна. Адже хорват уже багато сезонів виступає вражаюче рівно, в нього настільки високі вимоги до себе, він настільки професійно ставиться до справи, що таких за історію нашої першості набереться не більше десятка. Мабуть, одноклубник-нападник випередив його тим, що був яскравіший: навесні Адріано став найкращим бомбардиром УПЛ, восени бив голеві рекорди Ліги чемпіонів і клубні «Шахтаря». Цим він, підозрюю, підкорив прихильність ваших респондентів. Утім, наголошую: мені видається, що важливіше — провести календарний рік без жодного невдалого матчу, ніж забити сім м’ячів найслабкішій команді групового етапу євроліги.

Тренер року: Сергій Ребров.

Й. С.: — Тут узагалі без варіантів. По-перше, виграв для клубу перший за три роки офіційний трофей. По-друге, його «Динамо» пішло на зиму лідером чемпіонату, маючи п’ятиочковий відрив од «Шахтаря» та восьмиочковий — од «Дніпра». По-третє, в групі Ліги Європи «блакитно-білі» виграли в усіх зустрічах, окрім однієї. По-четверте, реформував гру команди, зробивши її сучаснішою та… зрештою, просто поставив саму гру! По-п’яте, в нього в колективі порядок. Здобутки Реброва не можна навіть зіставляти з Вернидубовими: ви подивіться в таблицю — де кияни, а де луганці; в перших усе більш-менш рівно, другі можуть виграти в дніпрян, а перед тим бездарно поступитися полтавцям. У цій номінації не було конкуренції.

Коментатор року: Віктор Вацко.

Й. С.: — Ситуація аналогічна попередній: мій колега по телеканалу нині абсолютно вищий в Україні. Він розуміється на грі, працьовитий, багато готується до кожного матчу, його цікаво слухати. Молодшим колегам Вацка доведеться професійно зростати ще кілька років, аби підтягнутися до нього. Кажуть, мовляв, якби з України не виїхав Розанов, саме він, удруге поспіль, переміг би. Не знаю… У моєму розумінні, це взагалі нерівноправні постаті: за всієї поваги до Юрія, вважаю, що Віктор набагато сильніший за нього. Ось на кого треба орієнтуватися молоді, якої так багато у вашому коментаторському списку. Орієнтуватися, зокрема, на різноплановість: Вацко однаково добре коментує УПЛ, бундеслігу, вітчизняні збірні команди.

P. S. Про наболіле, або Чому так?

Проникливий читач, особливо «зі стажем», міг помітити доволі часті невдалі намагання УФівців поспілкуватись із нашими лауреатами. Так, вітчизняні футболісти доволі байдуже реагують на перемоги в різних націо­нальних плебісцитах (не тільки наших). Припустімо, недавно я бесідував із найкращим голкіпером України 2000-го Віртом, який… не зміг згадати свою «вікторію» в конкурсі. На противагу цьому, згадується ситуація в Болгарії п’ятирічної давнини, коли найкращим гравцем визнали Бербатова, а срібний призер — хавбек Петров (той, який Стилян) влаштував скандал, мовляв, «усе несправедливо, результати підтасували, я сильніший!». Чому там — пристрасті, а тут — байдужість?

Володимир БАНЯС

. Главные новости футбола в Viber viber background
Читать
. Главные новости футбола в Telegram telegram-background
Читать
Оцените
Поделитесь

Статьи

Все статьи

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме
Здравствуйте!
Мы заметили что вы используете блокировщик рекламы. Очень просим отключить его для footboom.com Реклама основной источник дохода для нас. Без нее мы не сможем оплатить работу журналистов.
Добавить в исключения