Бонус 10 000 грн Екс-підопічний Свена-Йорана Ерікссона Сергій Юран розповів про співпрацю зі шведським спеціалістом, та висловив свою думку щодо бачення шведа на посту тренера збірної України.
— Сергію Миколайовичу, вам пощастило працювати зі шведським кандидатом на посаду головного тренера національної збірної України. Згадки про початок дев’яностих ще збереглися?
— Свен-Йоран — професіонал. Це можу сказати точно, за виступами в «Бенфіці», куди він мене запросив. Найголовнішою його чеснотою є вміння створити колектив. Коли починаються проблеми в клубі? Відтоді, відколи футболісти починають формувати угруповання. А він уміє об’єднувати. Це принаймні 50 відсотків позитивного результату. Плюс тактико-технічні дії. Він займається не демонстрацією необхідних прийомів на екрані чи на стенді, а доносить необхідну інформацію безпосередньо на полі.
— Чи правда, що в ті часи Ерікссон був найперспективнішим і, водночас, новатором у тактичному плані з-поміж наставників?
— Так, коли зустрілися ми вперше, саме факт підходу до підготовки мене здивував. Він міг зупинити тренування, пояснити, продемонструвати, кому, куди бігти, віддавати передачу. Швед умів запалити колектив однією метою. Тому вважаю, що на посаді головного тренера національної збірної України це буде оптимальний варіант.
— Є ліберальний та консервативний методи спілкування з гравцями. Якої дистанції тримався Ерікссон?
— Поясню на прикладі. На початку перебування в столиці Португалії швед помітив, що мені не віддають передачі, з адаптацією в колективі не все гаразд, й запросив на вечерю. Розтлумачив, що не може стати на бік жодної сторони конфлікту. Ні легіонерів, ні місцевих. Тому, якщо приживешся, то буде все гаразд, як, власне, й сталося.
— Та все ж, чи траплялися конфліктні ситуації?
— Ні, з дуже простої причини. Він — людина дуже добра та харизматична. І дуже чітко доносив до гравця те, чого від нього хотів. Це стосувалося виконавців всіх ліній — захисту, середини поля, нападу. У цьому плані за нього хотілося битися!
— Ви назвали вміння мотивувати, об’єднувати колектив, об’єднувати його однією метою — саме ті компоненти, що й потрібні наставнику збірної…
— Так, для національної команди — відмінний варіант. Можу це підтвердити, як людина, що з ним працювала. Звісно, багато чого залежатиме від якості футболістів, які будуть у наявності. Це — в спортивному плані. А те, що психологічне тло в колективі покращиться, це точно.
— Навіть попри гіпотетичну проблему мови?
— Я, коли приїхав, не знав португальської, та все ж такої проблеми не помітив. Він уже знає чимало мов, дуже швидко вчиться новому.
— У шведа чимало трофеїв на клубному рівні. Та зі збірними особливого визнання Ерікссону здобути не вдалося…
— Уважаю, що він тримав колективи на їхньому рівні. Навіть якщо взяти збірну Англії, яка не вигравала нічого вже хтозна скільки років за будь-яких наставників. Тобто, склад та рівень команди не відповідає меті та амбіціям, які перед нею ставляться. У цьому плані робота зі збірною України має бути простішою. Гадаю, він відкриє чимало імен. Адже, в першу чергу, звертає увагу на молодь й на тих, хто битиметься, старатиметься, а не гратиме за гроші.
