Володимир Дикий: "Відступати нині "Волині" немає куди"

Володимир Дикий: "Відступати нині "Волині" немає куди"

94
Володимир Дикий: "Відступати нині "Волині" немає куди" - изображение 1Найближчої суботи луцькій «Волині» грати в Луганську проти місцевої «Зорі». Напередодні цього матчу клубна прес-служба поспілкувалася із Володимиром Диким – не тільки кращим бомбардиром «Волині» за всю історію (разом із Андрієм Федецьким), але й нападником лучан, який найчастіше забивав у матчах із луганчанами. Дикий шість разів засмучував «Зорю», причому робив це і в матчах другої ліги чемпіонату СРСР (двічі у пам’ятному 1989 році), і у вищій лізі Чемпіонату України (тричі), і в Кубку України.

- Володимире Петровичу, ви були учасником одного дуже пам’ятного матчу. Йдеться про 1/8 фіналу розіграшу Кубка України 1992/93 - «Волинь» – «Зоря-МАЛС». Що за історія тоді трапилася?

- Перший матч у Луганську ми програли 0:3. Ми ще після того матчу пообіцяли «Зорі» - приїдете до нас й отримаєте стільки, скільки ми захочемо. То ж в Луцьку ми справді вперлися рогом і за двадцять хвилин забили також тричі – двічі Роман Зуб і ще одного разу Іван Польний. Їхній тренер Куксов після голу Вані сказав своїм забиратися з поля. Мовляв, там нечесно гол забито було: гостям здалося, що після подачі м’яч вийшов за лінію поля. Може й так і було, але ж тоді камер стільки не було… Луганчани хвилин п’ять постояли, попереступали з ноги на ногу, згадали що за такі речі їх чекає штраф, тому потім відновили гру. Я четвертий забив, а Богунов – п’ятий, тож у підсумку перемогли 5:0!

- Ви забили у протистояннях із «Зорею» луганцям 6 голів. Але могли майже стовідсотково на два голи більше забити…

- Так, я не забив пенальті луганцям у луцьких матчах у двох сезонах поспіль - 1993/94 і 1994/95. Але 5 серпня 1994 року стався може трохи дивний випадок. Матч «Волині» і «Зорі» (ми виграли 3:1) відбувався у день народження Андрія Федецького та моєї дружини. На 67-й хвилині арбітр призначив одинадцятиметровий у ворота гостей, а ми з Федецьким ще раніше домовилися, що якщо буде в матчі пенальті, влаштуємо невеличкий «цирк». Я замість того, аби пробити по воротам, легенько віддав пас вперед (це ж не заборонено правилами), а Андрій, який одночасно рвонув до м’яча, забив…

А другий пенальті «Зорі» я не забив вже без подібних ексцесів – просто у штангу влучив, але ми тоді однаково виграли – 2:1.

- Попереду у «Волині» гра із «Зорею» на виїзді. Які ваші очікування стосовно цього поєдинку?

- Відступати нині «Волині» немає куди. Програли забагато матчів. Були сподівання, що могли зачепитися за очки в іграх з Києвом та Донецьком… Не справдилися. Нині треба обов’язково чіплятися в Луганську. Треба тільки вигравати, бо згодом чекають матчі із «Дніпром» та «Металістом». А «Зоря» - це команда, яка нам, як кажуть, «по зубам». У мої часи «Волинь» завжди гарно грала в Луганську, забивали майже завжди. Тільки за однієї умови – повна самовіддача та старанність.

Оцените
Поделитесь

Оставить комментарий на форуме Обновить

Рейтинг Букмекеров