Бонус 10 000 грн За півгодини до початку самого тренування біля службового входу стадіону «Україна» зупинилася автівка кольору мокрого асфальту. З неї вийшов Самсон Ґодвін – нігерійський ветеран, який вже більше 10-и років виступає за «Карпати», був у доброму настрої. Він привітався з усіма присутніми, продовжуючи зазирати у мобільний телефон.
Інші карпатівці прибули на місце призначення значно пізніше, але ніхто не запізнився. На команду чекала доволі незвична процедура – тренування їм слід було провести не в тихій обстановці, як на базі у Брюховичах, а за присутності глядачів. Їх, правда, зібралося не так і багато. Це можна пояснити, зокрема, непевною погодою, характерною для Львова в цю пору року, а також часом – початок був запланований на 18:00. Ясна річ, добратися до стадіону через корки після роботи не так вже й просто. Інша справа – гра. Але гра відбудеться в п’ятницю, 13-го. Олександр Севідов, до речі, вважає, що зациклюватися на цьому показнику не варто, мовляв, до футболу він стосунку не має.
Поки головний тренер відповідав на запитання журналістів, на полі вже почалася метушня. Нападник Денис Васін швидко зайняв місце у воротах, закликаючи партнерів перевірити його реакцію. Так, Роман Підківка, на жаль, травмований, але в «Карпатах» все ж воротарів не бракує. Правда, варто віддати належне Денису – він досить хвацько відбивав м’ячі. Цікаво, що руками при цьому Васін не користувався – намагався парирувати удари ногами. Молоді гравці, як, наприклад, дублер-опорник Амбросій Чачуа швидко розкусили наміри форварда і почали цілити у дев’ятки. Дивишся за такими тренувальними шедеврами і дивуєшся – чому під час забави м’ячі наче балістичні ракети залітають в кут воріт, а під час матчу, як правило, на трибуни? На подібні епізоди Васін ледь встигав реагувати – такі м’ячі навіть досвідчений воротар не візьме.
Але за кілька хвилин жарти скінчилися. Олександр Севідов закликав гравців до півкола, прошепотів їм тренувальні настанови і відправив на розминку по колу. У загальній групі працювали зокрема, Олександр Гладкий, Андрій Ткачук, Дмитро Льопа, Арманд Кен Елла та Марселіньо, а от Ігоря Тищенка, Ігоря Озарківа та Євгена Бохашвілі на полі не було – очевидно, вони готувалися під керівництвом Ігоря Йовічевіча. Не було на полі і Андрія Савченка. Він стояв на біговій доріжці у темному спортивному костюмі, спостерігаючи за діями партнерів. Наразі у Прем’єр-лізі він провів лише одну гру, після чого зазнав ушкодження. «Якась чорна смуга, – сумно зітхає захисник. – Тільки-но відновився, як знову на кілька тижнів вилетів»...
Цікаво, що сподівалися побачити уболівальники, які вперше відвідали тренування футбольної команди? Мабуть, вони чекали на те, що команда поділиться на дві групи і буцатиме м’яча годину-півтори. Одначе, ні. Після розминки та розтяжки карпатівці підсунули ворота менш ніж на півполя, поділилися на дві команди, узяли м’яча і почали... грати руками. Суть вправи досить проста – слід було динамічно передавати м’яча партнеру, просуваючись до воріт суперника, а голи рахувалися лише після ударів головою. Очевидно, карпатівці полюбили цю забаву, бо постійно кричали, підтримували та підтравлювали один одного.
Як же тут можна веселитися, коли гра з «Шахтарем» на носі? Мабуть, це питання поставив перед собою не один уболівальник, який відвідав стадіон «Україна». А відповідь на нього уже давно ні для кого не секрет. Наприклад, у 1938 році вийшов трактат нідерландського мислителя Йогана Гейзінги «Homo Ludens» (з латинської «Людина, яка грає»), в якому філософ, зокрема, порівнює війну та гру. Він наводить приклад середньовічних турнірів, в яких кривава боротьба переродилася в пишні показові забави. Так само він зауважує, що змагання підвищує ворожнечу до культурного рівня, виокремлює поняття «честь» та повага до противника. Тому якщо у когось зародилася думка, що «Карпати», мовляв, клеять дурнів на тренуванні – женіть її геть.
Закінчувалося тренування традиційними розстрілами воротарів – гравці ставили м’ячі за лінію штрафного і намагалися переграти Сашка Ільющенкова та Романа Мисака. Вдавалося це їм з перемінним успіхом – переважно голкіпери у котячих стрибках таки дотягувалися до м’ячів і переводили їх на умовні кутові. Після серії ударів Олександр Севідов дав команду закінчувати. Але гравці не поспішали до роздягальні. Пластун та Балажіц відпрацьовували дальні передачі, Володимир Костевич цілив у ворота одразу трьома м’ячами. Хто б що не казав, але бажання команди добре помітне навіть на тренуванні...
